5 червня 2018 р.
Художник Сергій ЗАХАРОВ був у полоні бойовиків. Зараз збирається в ГімалаїІз Сергієм Захаровим зустрічаємося на столичному Подолі, в галереї “Укрмакровсесвіт” на вул. Нижньоюрківській, 3. Це однокімнатна квартира на другому поверсі. Стіни завішані роботами Захарова та його партнера Дмитра Коломойцева, 41 рік.
При вході спить чорний кіт Крішна. Сергій бере його на руки й чухає за вухом.
– Це – посол республіки Ужупіс в Україні (Ужупіс – мікрорайон художників у місті Вільнюс, столиці Литви. Його порівнюють із Християнією – напівлегальною республікою, що міститься в Копенгагені, столиці Данії. Там розташовані художні галереї, майстерні й кафе. 1997 року став “республікою” митців. Має кордони й дорожні знаки, гроші, президента, міністрів, конституцію і свої свята. – Країна), – каже про кота. – До нас у гості приїжджав її міністр закордонних справ Томас Чепайтіс. Потім я їздив до Литви на інавгурацію, де вручили сертифікат про наше почесне консульство.
Захаров запрошує на кухню. На полиці – чотири декоративні кішки махають лапками. Закурює цигарку Winston.
Подією цього тижня стало “вбивство” російського журналіста і блогера Аркадія Бабченка – спецоперація Служби безпеки України. Чого в ній більше – “блискучого професіоналізму” чи “обману”?
– Не знаю, яка в цьому була необхідність. Схоже на засіб масової маніпуляції.
Шеремет убитий, але досі – жодних результатів. Наскільки ефективно працює СБУ? Коли дізнався про “смерть” Бабченка – був шок. Задумався, де живу. Якщо росіяни захочуть довести справу до кінця – жодна людина не застрахована.
У вашій біографії було щось подібне?
– 2014-го мене оголосили в розшук як зниклого безвісти. Коли приїхав до Києва, щодня давав інтерв’ю на телеканалах. Почав працювати з фондом “Ізоляція”. Вони повезли мою інсталяцію в Париж. Я також мав поїхати. Коли готував документи, виявилося, що я в розшуку. Довелося зніматися там з обліку.
Міжнародна слідча група довела провину Росії у катастрофі літака Boeing-777 на Донбасі в липні 2014 року. Євросоюз і НАТО закликали Москву визнати висновок. Вона здатна на це?
– Є незаперечні докази. Але градус напруження спав – минуло чотири роки. Росія заявляє: “Ми визнаємо вину, якщо будемо учасниками розслідування”. Це абсурд. По-перше, це не їхній літак і там не було громадян РФ. По-друге, як убивця може розслідувати свій злочин?
Олег Сенцов продовжує голодування в російській в’язниці. Така акція здатна вплинути на Кремль?
– Зустрів письменника Сергія Жадана на “Книжковому Арсеналі”. Він переповів розмову з колишнім міністром закордонних справ, а зараз президентом Німеччини Вальтером Штайнмайєром. Той сказав: Сенцову потрібно припинити голодування. Реакції не буде. Кубок світу з футболу пройде, незважаючи ні на що.
Я за те, щоб Олег перестав голодувати. Відбулася велика акція в Нью-Йорку. Далі яскравіше вже не буде. Хто міг – висловився з цього приводу.
Сенцов може себе вбити. І всі це проковтнуть.
Стрічка “Донбас” Сергія Лозниці отримала відзнаку за найкращу режисуру на фестивалі в Каннах. Чи бачили?
– Дивився ролик зі зйомок фільму ще до його виходу. Але стрічка росіянина Захара Прилєпіна теж взяла нагороду (у квітні картина “Чергування” отримала головний приз фестивалю Трайбека в Нью-Йорку. – Країна). Війна працює на два боки.
У Києві закрили “РИА Новости Украина”. Арештували керівника Кирила Вишинського, звинувачують у державній зраді. Перед 9 травня був скандал з антиукраїнськими висловлюваннями на “Інтері”. Чому “русский мир” безперешкодно живе в нашій країні?
– Візовий режим із Росією не завадив би. Ми від цього нічого не втратимо. Заробітчани впораються з цією проблемою.
Ви в Росію їздили? Маєте там родичів?
– Близькі родичі виїхали до Москви. Знають мої погляди. Стараємося політику не обговорювати. У них не радикальні “ватні” настрої. Просто не хочуть ні в чому брати участь. Живуть за принципом: “Не можу на це вплинути – намагаюся про це не думати”.
Українці масово виїжджають за кордон на заробітки. Як це зупинити?
– Заробітчани привозять гроші. Потрапляють в іншу атмосферу, бачать, як живуть люди в Європі. Це добрий урок. Люди вчаться отримувати гідні зарплати, починають цінувати свою культуру.
Вселенський патріархат нібито може надати автокефалію українській помісній церкві. Це буде важлива подія?
– Я віруючий, але не належу до жодної конфесії. Нам потрібно відділитися від Московського патріархату. Їхніх парафіян зомбують.
Нещодавно у Facebook з’явилась інформація, що вас пограбували.
– Злодії винесли все, що можна було взяти з речей. Але не торкнулися жодної картини. Потрібно лікбез проводити для квартирних злодіїв. Гроші проп’ють за кілька днів, а картини можна передати внукам – і вони стануть багатими.
До кухні заходить партнер по галереї Дмитро Коломойцев. Він – колишній боєць 92-ї механізованої бригади. Воював на Донбасі. Почав малювати після повернення з фронту.
Готує всім каву й сідає з цигаркою на канапу.
Що вас тримає в Україні? Чи думали про еміграцію?
– Може, це ще в мене попереду. Я не маю дому. Можу переїхати куди завгодно. Якщо, звичайно, буде можливість працювати в іншій країні.
Чого в Україні зараз не вистачає? І що потрібно змінити негайно?
– Ми далі житимемо в бруді. На що перетворюються станції метро? Облицювання мармуром і гранітом – заклеєні рекламою. Нехай це радянський інтер’єр, але його придумали архітектори-спеціалісти.
Усе захаращується. За кордоном не побачите таких великих букв, банерів, білбордів. Там усе – в обмеженій і лімітованій подачі. Ми ж живемо в естетичному смітнику, несмаку. Це формує і підтримує кругозір.
Починати треба з архітектури, вуличного й публічного простору. Тоді автоматично все стане інакше.
Вдалі рішення бачили?
– Новий театр на Подолі – найкраще рішення в Києві за багато років. Багатьом він не подобається, бо люди виросли серед несмаку. Їм здається, що театр має виглядати помпезно: з барельєфами і ліпниною. А це – сучасна європейська архітектура.
Як вас змінила війна?
– Іншими стали реакції. Обікрали мою квартиру, але це викликало мінімум емоцій. Під час війни зрозумів, що матеріальні цінності – будинок, машина – ефемерні.
Як змінюються люди, які залишили ДНР і ЛНР?
– Після 2014 року з’явився поділ на “наших” і “ненаших”. Він залишається. Люди не змінюватимуть своїх поглядів кардинально. Ті, хто ставився до подій нейтрально, з позицією “все одно, який прапор”, попри пропаганду все більше розуміють, що перебувають у резервації.
Чим зараз живуть у Донецьку?
– Звикли. Люди здатні пристосуватися до будь-якого режиму.
Відчували до себе упереджене ставлення через те, що з Донецька?
– У мене вкрали паспорт із довідкою переселенця. З листопада не можу його поновити. У міграційній службі вимагають довідку переселенця, яку без паспорта не поновлюють. Замкнуте коло. Відсилають у Маріуполь. Кажуть, тільки там вирішують такі питання.
З орендою квартири були проблеми. Рієлтори кажуть: помешкання неохоче здають переселенцям. Та в обличчя такого не говорять. Хіба напишуть коментарі у Facebook.
Чи багато знайомих залишилося в Донецьку? Чи помічали зміни в їхніх настроях, ставленні до України, Росії, до вас?
– Частина ще 2014 року перестали бути друзями. З багатьма не було про що говорити. Складно сперечатися. Простіше припинити спілкування.
Чи змогли полюбити Київ?
– Місцями він мене злить. Місто має велику історію. Може заробляти на туристах. Сюди їдуть іноземці. Київ трохи засмічений — тією ж рекламою й архітектурою. Є старовинні будинки, але мало що збережене. Там засклені балкони і на першому поверсі казино підпільні. Старі будинки доводять до розрухи. Споруджують – торгові центри. Без найменшого натяку на архітектуру.
Що тоді приваблює туристів?
– Бажання побачити щось інше.
Яке улюблене місце в Києві?
– Окремі ділянки на Подолі. Вулички зверху біля Андріївського узвозу.
Реконструюють Контрактову площу. При цьому найбільша локація, що має працювати, – Гостиний двір – стоїть закрита.
Вулиця Вознесенська із псевдостарим Києвом (нові будинки, зведені під архітектуру XIX століття, у стилі класицизму. – Країна) виглядає трохи штучно. Але вона – європейська. Такою має бути столиця.
Яка з відвіданих країн сподобалася найбільше?
– Думав, що Берлін. Але після нього побував у Бельгії. Дуже сподобався Брюссель.
Чи сниться Донецьк?
– У мене є звичка подорожувати Google-картами по Донецьку. Так ходив повз свій будинок. Батько потрапив у кадр, коли виносив відро. Знімали ще 2012 року.
Ким був Рінат Ахметов для Донецька?
– Меценатом і хазяїном. Його поважали. “Наш хлопчик, із простої шахтарської родини. Зміг вибитися у списки Forbes”. Ним пишалися.
У 1990-х я хвалився історією – під вікнами будинку був замах на Ріната Леонідовича, який ще не був Ахметовим, якого ми знаємо. Сидимо, а внизу бандитські розбірки. Вибухи – перший, другий. Вискочив на балкон – палають два джипи. Починають стріляти з автоматів. Вечоріло. Видно, як трасери пролітають. Не думав, що з часом вибухи біля дому лунатимуть щодня. А ця історія стане дрібницею.
Ахметов вів свою гру. Хотів показати силу – і загрався. І тут, і в Донецьку його сприймають як зрадника.
Ви балотувалися в мери Маріуполя. Для чого це вам було потрібно?
– Це був спільний проект з “Ізоляцією”. Проблема переселенців: не можуть брати участь у виборах. Але можна балотуватися.
Ви часто їздите в Маріуполь. Місто стало столицею Донбасу?
– Так. Порівняно з довоєнним періодом багато плюсів отримали Слов’янськ, Маріуполь і Краматорськ. Раніше про них майже не згадували. Тепер там – фестивалі, виставки.
У Маріуполі стоїть база “національних дружин”. Вони недавно спробували заблокувати телеканал “Інтер”. Брали участь у бійках на будовах. Вулиця є дієвим інструментом у політиці? Чому?
– 2014-го за відсутності армії удар узяли на себе добровольчі батальйони. Вони – герої. У що це переросло далі – мені не до вподоби. Намагаються вирішувати за інших, що мають їсти, з ким займатися сексом. Забороняють курити й пити, бо потрібна здорова нація. І ще беруть на себе функцію поліції. У правовій державі такого не має бути. Але, коли поліція недопрацьовує, з’являються такі організації. Те, що недавно сталося на ринку Лісовому в Києві, – звичайний погром, якими б гаслами це не прикривали. (27 травня невідомі поламали ролети й розтрощили кіоски біля станції метро Лісова. Поліція застосувала газ. Нападники у відповідь кидали каміння. Напередодні на ринку група торговців-іноземців побила військового пенсіонера, який заступився за жінку з дітьми. Чоловікові зламали носа. – Країна.)
Якою мірою цікавитеся політикою?
– Вона – це частина мого життя. Художник не може існувати поза політикою. Як і будь-хто інший.
Над чим зараз працюєте?
– Збираємося з друзями в Гімалаї. Хочемо, щоб це було не просто сходження. Є проект “Terra-ікони” – наші терикони, штучні гори Донбасу. А ми поїдемо у справжні. У проекті будуть і одні, й другі – зробимо інсталяцію.
Чого найбільше прагнете?
– Мрію про велику майстерню. І щоб праця приносила задоволення.
Який найголовніший посил хочете донести до співвітчизників?
– Пробувати все нове.
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.