Олег Лишега. Інтерв’ю з Тисмениці

1993 р.

Олег Лишега, поет: Кожен поет носить на собі якусь невидиму гору…

вересень 2011 р.

Олег Лишега — поет, який має свою легенду. Участь у студентському самвидаві, вигнання з інституту, наука (гадана?) у шаманів під час військової служби в Бурятії, хутряна фабрика в Тисмениці, кінофакультет театрального інституту серед Києво-Печерських каштанів і бань, нагорода американського ПЕН-клубу, підкарпатська Тисмениця і лови форелі руками, переклади Павнда і давніх китайців, усе це — її елементи. Було, не було — записалося в легенду.

Олег Лишега, поет: Мені просто хочеться заховатися від цього світу…

19 жовтня 2009 р.

Людвік Вітґеншиайн якось сказав, що філософія – це битва нашого розуму проти затьмарення його мовою. Мистецтво Олега Лишеги, як на мене, керується саме цим постулатом, оскільки його творчість украй ощадливо, але від того не менш потужно, використовує вербальні засоби.

Олег Лишега, поет: Спілкування з людиною, як з річкою

15 квітня 2006 р.

Упродовж кількох хвилин випадкової зустрічі з цим унікальним поетом нам вдалося мобілізувати всі нерозумні аргументи щодо того, що поетові варто витратити півгодини свого дорогоцінного часу на розмову з нами. Поет Олег Лишега категорично відмовляв нас: “Навіщо вам поет? Ви ж журналісти?”

Олег Лишега, поет: У поета має бути трохи божевілля

19 листопада 2014 р.

Вірші Олега Лишеги відомі кожному, хто хоч раз чув пісні ВІА “Арніка”, “Мертвого півня” та “Плачу Єремії”