Category Archives: “2001 – 2010”

Мішо Сухи, фотограф-документаліст: Я не емігрував, я просто закохався

липень 2008 р.

Фільм „Pictograph“ виник через 14 років після того, як були зроблені знимки в Криворівні. Чому це тривало так довго?
Всі мої особисті і наші спільні проекти робляться і родяться довго та важко. Лідка приїхала в Криворівню в 1992 році з 80-річним батьком Зеноном Михайлюком невдовзі після того, як Україна стала незалежною. Це була взагалі її перша поїздка в Україну. Їхала вона туди замість мами Ірини, яка захворіла в останню хвилину
перед від’їздом. Роком пізніше в Криворівню я приїхав на Різдво разом із Лідкою. Свята в Криворівні були справді магічними. В село
поверталися давні звичаї, зокрема колядування, яке було під час совєтської ери жорстко пригнічуване. Опісля я повернувся до Братислави, де закінчував свій перший фільм про
США – „About Dogs аnd People“ („Про собак та людей“). Лідка час
від часу приїжджала з Криворівні в Братиславу проявити та роздрукувати фотографії. В 2002 році до нас в Сиракузи приїхав чудовий словацький кінофахівець та монтажер Марек Шулік, з яким ми монтували мій фільм „Home Movie – a diary for my American-born son“ („Домашнє кіно – щоденник для мого сина, народженого в Америці“). Я йому запропонував переглянути великий архів  фотографій з Криворівні, бо мав враження, що з матеріалу можна би було зробити цікавий короткий фільм. В 2002/2003 роках була готова відеоверсія фільму „Pictograph“. Після того, як мені допомогло Міністерство культури Словацької Республіки та університет в Сиракузах, ми змогли зробити 35-міліметрову кінокопію, яку завершили в 2006/2007 роках.

А чому це тривало так довго?

Навіть не знаю, але нічого доброго швидко не робиться. На нещодавній презентації фільмів „Pictograph“ та „Home movie“ в Празі ти згадав, що фільми для тебе і Лідки були певним поверненням додому.

Як ви у зв’язку з цим сприймали створення фільму?
Для Лідки подорож у Криворівню була поверненням на батьківщину, на якій вона ніколи раніше не була. Правда, про Україну, зокрема про Карпати, вона знала дуже багато ще до виїзду. Щодо мого „повернення додому“, мій останній фільм, який я зняв у Чехословаччині, був „Dzha vas Mange Dlugone Dromehad“ („Йшов я довгою дорогою“). Знімав я його в ромських селищах на східній Словаччині. Після виїзду в Америку в 1992-му я зробив фільм „About Dogs and People“. Це був мій перший фільм про Америку з погляду німої істоти – пса. В 1998 році я купив маленьку відеокамеру і почав знімати ситуації навколо себе. З цього матеріалу ми разом з Мареком Шуліком у 2002 році змонтували фільм „Home movie“, який розказує
про пошуки та створення домівки за кордоном.


Як ти сприймав людей з Криворівні?
В Криворівні ми жили переважно в сім’ї Василя Потяка – ласкавої,
мудрої та розважливої людини з прекрасним почуттям гумору. Багато в чому нас інспірувала Параска Плітка-Горицвіт, яка малювала картини на зворотньому боці совєтських пропагандистських плакатів, писала вірші, створила Гуцульський словник. Назва фільму „Pictograph“ – це вільний переклад її художнього альбому „Іконопис“, який описує життя в селі. Згадаю і Євдосію Сорочан, яка наперекір тому, що пережила пекло ґулаґів, не втратила відчуття краси та справедливості. У фільмі вона співає тихенько, але, мені здається, її пісня – одна з найсильніших частин фільму. Пісня називається „Зламана лілія“, і саме так можна назвати її життєву долю. Kоли Лідка її фотографувала, Євдосія бажала сфотографуватися в копії її в’язенського одягу. Всі, кого я згадав, були яскраві, сильні та скромні люди.


Темою батьківщини ти займався вже в попередньому фільмі „Home trilogy“. Як на тебе, чому багато режисерів частіше і „легше“ знімає про місце, де народилися, ніж про регіон, куди переселилися?
Не знаю, чи це насправді так. Для мене створення фільмів виходить
з внутрішньої потреби „справитися“ з конкретними життєвими почуттями, ситуаціями, дилемою. Зрештою, створення фільмів, фотографій – це є певні пошуки, дуже часто пошуки власного „я“ по відношенню до інших, передовсім, але й до самого себе також.


Як ви познайомилися з Лідкою?
Ми зутрілися на семінарі документальної творчості в професора
М.Слівки на ВШММ (Вища школа музичних мистецтв) у Братиславі
1986 року. Лідка приїхала в Словаччину як стажистка в рамках програми IREX. Разом ми фотографували в ромських селищах на східній Словаччині.


Коли ти у 1988 році емігрував, чи розраховував, що це буде „назавжди“, чи планував у майбутньому переїхати в Словаччину разом із Лідкою?
Я не емігрував. Я просто закохався в Лідку, поїхав за нею в Америку,
одружився, і ми разом вже 20 років. Хоча після того, як в мене закінчилася виїзна віза до США (мало хто ще пам’ятає ці деградуючі комуністичні документи), я в тодішній Чехословаччині став персоною нон-грата, але ненадовго. Для мене завжди було дуже важливим, щоб я мав можливість повернутися назад у Словаччину.


МІШО СУХИ – фотограф,
документаліст, завідувач відділу
кіно Сиракузького університету
в США. Випускник кафедри
документальної творчості (Вища
школа музичних мистецтв)
у Братиславі. Фотографував
у циганських селищах Східної
Словаччини, зняв короткі
документальні фільми, в яких до
„звичайних“ кінокадрів додає
фотознімки, власноруч підписані
примітками тощо. Більшість
із його творів присвячена
темі батьківщини: сумує, але
не плаче, жартує, але не
насміхається.
В 1988 році Мішо Сухи виїхав
до Америки, аби там розпочати
життя з Лідою Михайлюк, з якою
познайомився у Словаччині. Між
тим, поки вони переселялися
з місця на місце й шукали власну
домівку, його фільм „Dzhavas
Mange Dlugone Dromehad“
(„Йшов я довгою дорогою“)
здобував успіх на європейських
кінофестивалях, що, властиво,
заборонило йому на певний
час повернення в тодішню
Чехословаччину. В 1997 році він
видав книгу фотографій „Коли
я був і не був вдома“, яка містить
знімки-спогади зі Словаччини та
Америки. Виставляв фотографії
у Словаччині, Англії, Франції,
Польщі, Німеччині, США. Наразі
останній кінофільм „Pictograph“
він зняв разом з дружиною
Лідою. За допомогою цього
фільму вони в черговий раз
повертаються „додому“.

 

 

 

 

 

 

Джерело: Український журнал

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Ліда Сухи (Михайлюк), вільний художник-фотограф: Краса не в маскуванні недоліків

липень 2008 р.

Ліда Сухи — вільний художник-фотограф та викладач мистецтва (Onondaga Community College). Народилася у США (штат Північна Дакота) в сім’ї українських емігрантів. Майже через півстоліття після їхнього виїзду Ліда повертається до краю, який вони завжди вважали своєю «домівкою».

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Розмова з Людмилою Михайлівною Алексєєвою та Юрієм Федоровичем Орловим

18 липня 2003 р.

Зустріч Людмили Алексеєва і Юрія Орлова з колишніми українськими політв’язнями і правозахисниками у видавництві “Смолоскип” 18 липня 2003 р.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Лиша Раїса Савеліївна. Розмова

14 і 16 квітня 2002 р.

Журналістка, поетеса, художниця про родину, про себе і добу шістдесятництва на Січеславщині.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Калинець-Стасів Ірина. Розмова

26 червня 2008 р.

Атмосфера 60-х у Львові, арешти 1972-го, жіночий табір у Мордовії, перепоховання В.Стуса, Ю.Литвина, О.Тихого в 1989-му.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Давиденко Іван Іванович. Інтерв’ю про нього Олекси Крестьянова і Володимира Буштаренка

7 квітня 2001 р.

Інженер, запроторений до психлікарні за викриття корумпованого заводського начальства.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Мот Олексій Петрович. Розмова

2 лютого 2001 р.

Робітник-дисидент. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Масютко Михайло Савич. Інтерв’ю дружини, Анни Григорівни

10 лютого 2001 р.

Інтерв”ю Масютко Анни Григорівни, дружини політв”язня Михайла Масютка.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Герчак Григорій Андрійович. Розмова

12 і 16 червня 2003 р.

Учасник національно-визвольної боротьби 40 – 80-х рр., художник, музикант.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", ОУН, УПА, шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Василенко (Губченко) Евеліна Іванівна. Розмова

17 лютого 2001 р.

Перекладачка, студентка, безпідставно репресована.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Василенко Микола Олександрович. Розмова

17 лютого 2001 р.

Остарбайтер, політв’язень. Поет, прозаїк, перекладач.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Бутін Семен Іванович. Розмова

22 лютого 2001 р.

Музикант. Ув΄язнений за критичний вірш проти М.Хрущова, вдруге – за створення в неволі «Об΄єднаного Демократичного Союзу».

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Зваричевська Мирослава Василівна. Розмова

20 червня 2008 р.

Репресована за поширення самвидаву. Філолог, педагог.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Смогитель Вадим Володимирович. Розмова

листопад 2008 р.

Композитор, музикант, жертва політичних репресій проти української інтелігенції, еміґрант.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Гель Іван Андрійович. Розмова

25 червня 2003 р.

Правозахисник, публіцист, організатор самвидаву, активний учасник національно-визвольного і греко-католицького руху в Україні, видатний громадський і політичний діяч. Особливо цінний його досвід 100-денної голодівки, написання та передачі документів на волю.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Михалко Михайло Юхимович. Розмова

15 листопада 2010 р.

Інженер. Розповсюджував листівки.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Шабатура Стефанія Михайлівна. Розмова

26 червня 2008 р.

Художниця декоративно-ужиткового мистецтва, член Української Гельсінкської групи (УГГ).

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Кохан Василь Іванович. Розмова

5 квітня 2003 р.

Інженер, учасник дисидентського руху.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Здоровий Анатолій Кузьмович. Розмова

1 липня 2002 р.

Науковець. Виступив проти русифікації. Громадський і політичний діяч.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.

Овдієнко Марія Григорівна. Розмова

15 квітня 2005 р.

Громадська діячка, вчителька, просвітянка, видавець.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", шістдесятники, дисиденти, правозахисники, діячі опору 50-89 р.