Інтерв’ю з останнім командиром УПА Василем Куком “Лемішем”

2000-ні роки

Васи́ль Степа́нович Кук (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь»; 11 січня 1913, Красне, нині Буського району Львівської області — 9 вересня 2007, Київ) — генерал-хорунжий, Головнокомандувач УПА з 1950 (після загибелі Романа Шухевича). 1954 р. узятий у полон військами МДБ СРСР та без вироку суду провів у в’язницях 6 років. В останні роки свого життя мешкав у Києві.

 

Аліна Понипаляк, історик: Покоління Василя Кука досі не проговорене

9 вересня 2021 р.

Василь Кук – головнокомандувач УПА, біографія якого заслуговує на сценарій найгостросюжетнішого фільму. За його життєписом зручно розповідати про українську історію усього ХХ століття. Народився в Австро-Угорщині, воював з поляками, совєтами, встиг пожити в тій країні, за яку боровся. Однак досі особу Кука майже не досліджували. 

Василь Кук: У мене немає орденів. Останнє інтерв’ю з командиром УПА

11 січня 2013 р.

“Тих, хто хотів частіше брати участь у бойових акціях, ми переправляли на Полісся. Там УПА звільнила від фашистів цілі райони – і чималу роль у тому відіграли східні українці. А на Дніпропетровщині ландшафт невідповідний – ну як у степу партизанити?”

У травні 2007 року ми з колегою Наталею Бублій підготували для “Газеты по-киевски” два інтерв’ю до Дня Перемоги – вони сусідили на шпальтах під спільною назвою “Два генерали”.