Степан Коваль, мультиплікатор: Понад півтори тонни пластиліну заважить мультик «Моя країна – Україна»

20 квітня 2012 р.

Завдяки «пластиліновому» мультфільму «Йшов трамвай №9» про Степана Коваля дізналася вся Європа. Утім, після перемоги на Берлінале на перший великий проект мультиплікатора довелося чекати майже десять років.

Ольґа Токарчук, письменниця: Моє покоління дуже сильно відчуває свою невкоріненість

21 жовтня 2011 р.

– Пані Ольґо, якось Ви казали, що писання для Вас є таким зрілим способом розповідати собі казки, а вони, так чи інакше, повертають до дитинства. Страшенно цікаво довідатися, яким воно було у Вас?

– Мої батьки були вчителями, але не у звичайній школі, а в народному університеті. Життя моє минало в селі. Ми мешкали в парку далеко від інших дітей, і часто доводилося бути самій. Це розвивало мою уяву. Дуже швидко навчилася читати, десь у п’ять років почала читати книжки, а оскільки тато на той час уже працював у бібліотеці, то я часто бавилася між стелажами книжок, гортаючи їх, розглядаючи, читаючи… І коли я була майже доросла, десь у 6-7 років (усміхається), почала читати адаптовану для дітей версію «Робінзона Крузо». Та книжка справила на мене величезне враження. У 12 років я почала писати свою першу книжку й досі зберігаю початок того першого дитячого роману, але ніде його не публікувала, бо це  родинний архів.

Марися Рудська у проекті Я – особливий! Випуск №20

2 лютого 2012 р.

Цього разу в нашій рубриці ви побачите лише одну учасницю, але вона настільки творча особистість, що розповідати про неї можна багато і довго. Воня не лише студентка Грін Форесту і просто дуже мила дівчина, вона ще й популярна художниця і починаючий ілюстратор. І звати її Марися Рудська.

Лесь Подерв’янський, художник: Людина має ненавидіти все те, чим її набивають у школі, в інституті

27 березня 2012 р.

Художник і драматург Лесь Подерв’янський про власну еволюцію і людей, що не змінюються

Микола Жибарєв, контр-адмірал: У наших діях не було політики…

21 червня 2013 р.

Контр-адмірал Микола Жибарєв, який 20 років тому, 21 липня 1992-го, став одним із організаторів переходу сторожового корабля Чорноморського флоту під Український прапор, не шкодує про свій вчинок і не бачить в ньому нічого героїчного.

Олександр Ярмола, лідер “Гайдамаків”: Мої симпатії на боці Шухевича та Махна

2 жовтня 2012 р.

На сайті “Главред” відбувся чат із фронтменом гурту “Гайдамаки” Олександром Ярмолою. Спілкуючись із читачами, він розповів про новий альбом, що невдовзі побачить світ, та кліп на пісню “Передзвони мені пізніше”, філософську концепцію “Гайдамаків”, ставлення до “політичних турів, а також про симпатію до Шухевича і Махна та позитивні й негативні риси українського національного характеру.

Подаємо стенограму чату з Олександром Ярмолою.

До дня народження… Леонід Кантер, засновник поселення Обирок: Якщо порівняти з комп’ютерними іграми, це нагадує, коли ти з нічого створюєш місто для життя

3 травня 2012 р.

   Знаний мандрівник, що об’їздив з табуретом Тибет та береги чотирьох океанів, засновник поселення Обирок на Чернігівщині ЛЕОНІД КАНТЕР розказав ВЕЛИКІЙ ІДЕЇ чим живе мистецький хутір сьогодні та запросив всіх охочих на фестиваль посіву хліба у травні.

Леонід Кантер, мандрівник і режисер: Ми хотіли перевірити світ і себе на людяність (До річниці смерті…)

21 липня 2011 р.

Світ просувають вперед божевільні ідеї, які продукують вільні люди. Сім років тому київський режисер Леонід Кантер вирішив взяти простий кухонний табурет і віднести його до океану. Зібрав друзів і таки відніс. Подорожували без грошей автостопом. Результатом подорожі став фільм і план віднести ще три табурети до решти океанів. За сім років Леонід пройшов увесь світ. У цих подорожах він знайшов кохану жінку і народив двох дочок. «Галицький кореспондент» розмовляє з Леонідом – вільним і щасливим.

Дмитро Золотухін, заступник міністра інформації: Світовий тренд — що регулювання ЗМІ загалом, і інтернет-ЗМІ зокрема, — потрібне, з цим погоджуються всі

8 травня 2019 р.

«Питання тільки в тому, як це має відбуватися», — каже заступник міністра інформації на прикладі нещодавно прийнятого у Франції «закону проти фейків».

5 Vymir: Зміна поколінь станеться, в будь-якому випадку. Музика є – і це головне, перший крок зроблено

5 липня 2013 р.

Як завжди, після LiRoom Fest ми публікуємо інтерв’ю з гуртами-участниками. Тож, ми знайшли хлопців з 5 Vymir прямо напередодні їхнього концерту в Creative Space 12, який цього вечора був одним із прихистків міжнародного ресторанного дня. Навкруги брязкіт посуду і розмов, а навпроти сидять четверо юнаків, що вже за півгодини будуть хвилювати невеликий натовп своєю музикою: Лазарєв Вадим — клавіші, вокал; Почтар Костянтин — гітара, вокал; Гаркавенко Рома — бас, вокал; Терещенко Семен — ударні.

Ніна Бічуя, письменниця: Українці — живучі! І мова наша — живуча!

11 жовтня 2012 р.

У 1960-ті письменник Валерій Шевчук називав свою колегу по літературному цеху Ніну Бічую «королевою жіночої прози». Її твори пронизані глибоким психологізмом та інтелектуальною напругою, а саме письмо — вишукане й елегантне. На жаль, уже понад два десятиліття пані Ніна не пише…

Пісня про головне. Інтерв’ю зі Святославом Вакарчуком

16 лютого 2012 р.

Культовий український музикант Святослав Вакарчук в інтерв’ю Ірині Ілюшиній розповів про свої альбоми, виступи в Кремлі, інертність українського суспільства і про те головне, чого не знають співвітчизники. Матеріал розміщено у №5 журналу Корреспондент від 10 лютого 2012 року.

Олег Тягнибок, політик: На вибори треба йти трьома колонами

26 грудня 2011 р.

Лідер партії ВО «Свобода» про виборче законодавство, спонсорів партії та розвінчання міфів

Галина Крук, поетка: Із брошурками «Про що говорять ваші аналізи» поезія ніколи не конкуруватиме

7 листопада 2011 р.

Її ім’я і прізвище обігрує у своїх віршах шевченківський лауреат Тарас Федюк. А сама вона не тільки пише, але й викладає літературу, а також є постійною учасницею різноманітних фестивалів. Власне про літературно-фестивальний рух, який останнім часом дуже пожвавився в Україні, ідеться в розмові з Галею Крук. Тож, ми сидимо у затишній львівській кав’ярні на вулиці Леся Курбаса під час Форуму видавців і згадуємо фестивалі, українські та закордонні, намагаючись вивести формулу ідеального фесту.

Ігор Павлюк: …І свобода моя при мені

22 липня 2011 р.

Ігоре, чи пригадуєш момент, коли вперше усвідомив себе поетом?

Брати Капранови: Власна історія – найбільша загадка для українців

11 вересня 2013 р.

На Форум видавців Брати Капранови привезли свою нову книгу – «Мальовану історію Незалежності України». За словами Братів, це історія без шмарклів, без чорних дір і білих плям, без фантазій і натяжок. Історія, яку можна читати без брому і без антибіотиків.

Тіберій Сільваші, художник: Смерть живопису означає його початок

18 жовтня 2013 р.

Відомий шаман кольору Тіберій Сільваші на відкритті персональної виставки «Монохромія» у Щербенко Арт Центрі розказав ArtsLooker, чому займається живописом, якому поставили смертельний діагноз, як він ставиться до підробок, котрі виставляються з його прізвищем на аукціонах, і що треба знати глядачеві, щоб розуміти абстракцію, а не бачити звичайне залите фарбою полотно.

Євген Захаров, правозахисник: Озвіріння частини суспільства – вкрай погана ознака

3 листопада 2018 р.

Керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров, якому невдовзі виповниться 66, під час нашого інтерв’ю кілька разів наголошував, що він – математик, а не правник.

Уляна Малиняк, співачка: Музиканти – найкраще середовище для мене

28 травня 2012 р.

Сьогодні під наш приціл потрапила Уляна Малиняк – зірка, що засяяла на всю Україну, студентка Київського інституту музики імені Р. М. Глієра. Дівчина родом із Борислава, але тепер вчиться і проживає у столиці. Вона брала участь у багатьох музичних кастингах. Про те, чим живе, цікавиться і про що мріє, дізнаємося із перших вуст:

Устим Похмурський, “Один в Каное”: Музика про все на світі

11 травня 2011 р.

Мабуть, справедливо сказати, що про ваш гурт дуже мало відомо. Як відбулось створення Один в Каное і що вас насправді об’єднало?

Найголовніше таки відомо – ім’я гурту, а все інше – не таке вже й важливе, насправді. Гадаємо, людям цікавіше буде послухати нас, а не про нас. Тим більше на такому ранньому етапі. А історія – вона ж приходить з часом. Або не приходить. А поки нема що розповідати. Можемо тільки сказати, що більше року тому зібралось собі кілька людей з різними смаками і спільною любов’ю до музики. З часом хтось пішов, хтось прийшов і ось залишилось нас троє – ті, кому сьогоднішнє «Каное» найближче.