Валерій Чалий, Посол України в США: США підтвердили прихильність до України по всіх ключових позиціях

23 червня 2017 р.

Візит Петра Порошенка до Вашингтона та його перша зустріч з Дональдом Трампом, а також переговори з ключовими фігурами в адміністрації вже встигли викликати масу обговорень в Україні та нову істерію в Москві. Одночасно розширені санкції США проти Росії лише додали впевненості, що нова команда Білого дому не збирається залишати Україну на самоті. На додаток до цього – домовленості в оборонній сфері, посилення енергетичної безпеки, підтримка позиції України по Голодомору, запевнення в допомозі у поверненні українських заручників із Росії.

І це далеко не повний список досягнень кількох днів візиту Президента й кількох місяців роботи над ним. Про те, як готувався візит, що залишилось за його лаштунками, хто зараз у Білому домі залучений до формування політики відносно України, в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в США Валерій Чалий.

ЦЕ БУВ НЕ “DROP IN”, А ПОВНОЦІННІ ПЕРЕГОВОРИ

– Візит Президента Порошенка до США для багатьох в Україні став несподіваним, однак, ми знаємо, що він готувався заздалегідь. Скільки пішло часу на це, і що було найскладнішим?

– Насамперед, я хотів би нагадати, що Президент України одним із перших мав можливість особисто по телефону привітати Президента Сполучених Штатів 15 листопада з обранням, а також 4 лютого – після його інавгурації. Тоді й була досягнута домовленість про особисту зустріч.

Після цього ми мали провести додаткову роботу для змістовного наповнення візиту. Крім того, очевидно, нова американська адміністрація потребувала часу для того, щоб увійти в курс такого непростого питання як протидія російській агресії, а також загалом щодо роботи в регіоні, відносин із партнерами. Тому дата й можливий час для зустрічей з’явилися не так давно – найбільш інтенсивно підготовка проходила, фактично, в останній тиждень.

Що стосується формату, це був робочий візит, однак зустріч з президентом Трампом була повноцінною за часом і змістом попри те, що на початку в протоколі був зазначений формат “drop in” (зайти на розмову – ред.). На це багато зверталось уваги критиків в Україні, але які б спекуляції не лунали, ця зустріч тривала не менше тридцяти хвилин. Після цього Білий дім оприлюднив офіційні заяви за результатами переговорів і стенограму зустрічі, що робиться лиш у випадку повноцінних переговорів.

У такому ж форматі відбулася зустріч з віце-президентом.

Крім того, мали місце спекуляції про участь чи не участь держсекретаря Тіллерсона (на переговорах у Овальному кабінеті – ред.). Я можу сказати, що в ці дні Рекс Тіллерсон взагалі планував їхати на засідання глав закордонних відомств країн Організації американських держав. Тому було дуже важливо, що відбулася окрема зустріч в Держдепі президента Порошенка й держсекретаря США та його командою, що працює по нашому порядку денному.

– Тобто Рекс Тіллерсон змінив свій графік, щоб зустрітися з українським президентом?

– Я можу лише сказати, що коли ми спілкувалися з держсекретарем особисто, я йому подякував за те, що ця зустріч відбулася. Однак, мабуть були різні причини, чому його графік змінився.

Що ж стосується складнощів при підготовці подібних візитів, про які ви запитали раніше, хочу навести приклад перебування в Вашингтоні минулого тижня Голови Верховної Ради Андрія Парубія. Він повинен був разом зі спікером Палати представників Полом Раяном підписати меморандум про міжпарламентську співпрацю. Все було домовлено, однак в останній момент скасовано через трагедію, що сталася з конгресменом Стівеном Скелізом, коли він отримав вогнепальне поранення на бейсбольному полі. У результаті цієї трагічної події були скасовані всі зустрічі в Капітолії.

Нам вдалося домовитися про перенесення і зрештою провести цю зустріч, що було також непросто. Але це і є дипломатична робота – реагувати на фактори, які можуть в останній момент вплинути навіть на розклад у Білому домі. Завжди є непередбачувані моменти, нюанси внутрішнього характеру, які ми сприймаємо з розумінням, як було з перенесенням підпису меморандуму в Конгресі.

ВАЖЛИВО, ЩОБ УКРАЇНА БУЛА ПЕРШОЮ

– У перший день візиту Петро Порошенко підкреслив, що для України важливо провести зустріч з президентом Трампом раніше, ніж це зробить Путін. Які політичні переваги це надало нам, і що змінила розмова лідерів в Овальному кабінеті?

– У Кремлі дуже емоційно відреагували на зустріч Петра Порошенка з президентом Сполучених Штатів, віце-президентом і ключовими міністрами, мовляв, не треба створювати конкуренції по часу. Це означає, що ми зробили все правильно.

Це сигнал для України і українців з боку нової адміністрації США. Це також сигнал мільйонам американців українського походження, які раніше закликали Білий дім провести зустріч з українським президентом першою, ніж з російським. Крім того, це є сигналом перед важливою поїздкою президента Трампа в Польщу 6 липня і його зустрічей там, а також перед самітом “Великої двадцятки” в Німеччині.

Водночас, цей сигнал був підкріплений паралельним розширенням санкційного списку з боку адміністрації США. Сполучені Штати продемонстрували абсолютну прихильність по всіх ключових позиціях, і це особливо важливо напередодні зустрічі з Путіним. Крім того, в Вашингтоні таким чином підтвердили, що питання України не вирішуватиметься без України.

Важливо було також, що американський президент отримав “із перших вуст” інформацію про ситуацію в регіоні від Президента України. Я думаю, що тепер він більше озброєний аргументацією. Після зустрічі в Овальному кабінеті я не уявляю вже будь-яких маніпуляцій чи спроб Росії реалізувати сценарії обміну Криму на щось інше.

ПЕНС – НЕ ЄДИНИЙ, ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ УКРАЇНОЮ

– У попередній адміністрації український напрям зовнішньої політики США очолював віце-президент Джо Байден. З огляду на контакти Петра Порошенка з Майком Пенсом, чи можемо ми сказати, що ця роль перейшла нинішньому віце-президенту?

– Майк Пенс дійсно дуже позитивно ставиться як до України, так і до важливості українського питання в контексті національних інтересів Сполучених Штатів у регіоні. Тому його зустріч з українським президентом під час Мюнхенської конференції в лютому, і зустріч з міністром закордонних справ Клімкіним минулого місяця, і зараз – з президентом Порошенком, так само як і участь у переговорах разом з Дональдом Трампом – це свідчення, що Майк Пенс дійсно серйозно залучений до українського питання.

Але я би не сказав, що тільки він займається Україною. Під час розмови в Овальному кабінеті президент Трамп дав реальний сигнал, що хоче сам долучитися більше до питань, пов’язаних з вирішенням російсько-українського конфлікту. Крім того, важливо, що й міністр торгівлі Уілбур Росс, і державний секретар Рекс Тіллерсон, і міністр оборони Джеймс Меттіс, і міністр енергетики Рік Перрі – всі вони підтвердили, що бачать Україну в якості важливого партнера.

Я думаю, що більш чітке розуміння, хто саме займається Україною на етапі реалізації домовленостей, з’явиться після того, як ми побачимо всі ключові призначення в нинішній адміністрації США. Зараз же можна сказати, що керівництво Білого дому знає набагато більше про Україну, ніж на початку роботи нової адміністрації, і очевидно, далі це буде тільки підсилюватися.

УГОДИ З ПЕНТАГОНОМ

– За результатами зустрічей було заявлено про підписання ближчим часом українсько-американських угод в оборонній сфері. Чи є в них пункт про перспективи поставок оборонної зброї в Україну?

– По-перше, пункт про оборонні озброєння для України є у двопартійному рішенні обох палат Конгресу. Крім того, що змінилось і чого не було в останні рокі – це офіційний запит Білого дому в бюджеті 2018 року, в якому визначається можливість саме надання летальної зброї оборонного характеру.

Що ж стосується угод, то перша – це угода про взаємні оборонні закупівлі, друга – про ведення науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт. Обидва документи сприятимуть військово-технічному співробітництву, а також спростять вихід американської продукції озброєнь на український ринок і, відповідно, української – на ринок США. Тобто ці угоди допоможуть імплементації політичного рішення, яке на сьогодні Білим домом ще не прийняте. Натомість зустрічі показали те, що зараз відбуваються серйозні зміни в підходах американської адміністрації.

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА

– Судячи з офіційних заяв про цілий ряд домовленостей в енергетичній сфері, чи правильно розуміти, що Сполученим Штатам відведена основна роль у посиленні енергобезпеки України?

– Питання енергетичної безпеки є одним із ключових у двосторонніх відносинах України і США, яке охоплює різні формати. Серед них – диверсифікація поставок енергоносіїв в Україну. Можу сказати, що конкретно йдеться про заміну джерел постачання антрациту, який ми отримували з Росії. Як на мене, Америка була би найкращим рішенням. Зараз тут працює делегація із “Центренерго”, яка спілкується з конкретними компаніями про параметри й ціни транспортування, а також можливості забезпечення цих контрактів. Якщо не буде протидії української бюрократії, то такі домовленості могли би стати не тільки вдалою диверсифікацією, але також гарним сигналом для розвитку українсько-американської торгівлі, яка має колосальний потенціал.

Крім того, розглядалися наміри американської сторони збільшити поставки LNG-газу в Європу. Це питання є дещо складнішим, оскільки йдеться про економічне обгрунтування ціни, а також про фактично закритий для цього прохід через Босфор. Але сам процес диверсифікації поставок газу в Європу є корисним і для України. При цьому чітко прозвучала позиція обох сторін проти будівництва росіянами Nord Stream 2.

Водночас, було домовлено про розширення співпраці у сфері ядерної енергетики, зокрема з компаніями Holtec і Westinghouse. Йдеться про будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива, а також про поставки американських ядерних реакторів на українські АЕС взамін обладнання радянського зразка.

Очевидно, що в Україні буде величезна протидія з боку тих, хто пропонував інші схеми або планує залишити старі. Однак я сподіваюсь, що після зустрічей президента в Вашингтоні буде наданий конкретний поштовх у реалізації цих проектів, які в принципі були запропоновані українською стороною.

ПИТАННЯ ГОЛОДОМОРУ ДЛЯ КОНГРЕСУ

– Після переговорів у Капітолії Президент Порошенко заявив, що американський Конгрес прискорить розгляд резолюції про визнання Голодомору геноцидом українців. Про які часові перспективи може йти мова?

– Робота щодо визнання Голодомору геноцидом ведеться Посольством постійно, оскільки це було дорученням президента, зроблене задовго до візиту. Але вже станом на сьогодні окремі американські штати зробили рішучий крок на цьому напрямі. Першими стали Іллінойс і Нью-Йорк, а зараз ми маємо визнання в штатах Вашингтон і Орегон. У нас є плани працювати разом з українською діаспорою для того, щоб до кінця року ще кілька штатів прийняли такі ж резолюції. Після цього ми плануємо внести це питання на розгляд в Конгресі США, за підтримки Українського кокусу, за підтримки прибічників України. Це дуже важливо для нас питання, яке об’єднує українську націю по обидва боки океану. Але йдеться про перспективу не тижнів і навіть не місяців. Такі питання не вирішуються лише керівництвом американського Конгресу, тут потрібно мати більшість законодавців. Крім того, це все має пройти через юридичну експертизу й отримати рішення виконавчої влади. Це величезна робота, яка проводиться безперервно, й тому забігати наперед і говорити, скільки на це знадобиться часу, дуже складно.

США СПРИЯТИМУТЬ ЗВІЛЬНЕННЮ УКРАЇНЦІВ

– За словами Президента, американське керівництво запевнило його в підтримці зусиль зі звільнення українських заручників з російського полону. Як це допоможе повернути в Україну Романа Сущенка, Олега Сенцова, Миколу Семену, Ахтема Чийгоза та інших політв’язнів?

– Я дуже вдячний американській стороні, яка через постійний тиск санкцій, юридичні зусилля, політичний вплив і через взаємодію з недержавними організаціями працює на цьому напрямі. Зараз ці питання виходять на рівень всесвітньої підтримки. Але й на рівні Державного департаменту, віце-президента цій темі приділяється важлива увага.

У Вашингтоні розуміють, що йдеться не лише про порушення прав людини й те, як вони забезпечуються в Росії. Це, в тому числі, комплексний тиск на російську сторону, щоб були звільнені всі заручники, всі полонені, щоб Росія вивела всі свої війська з української території. Це, до речі, прозвучало в заявах речника Білого дому, на що була нервова реакція російської сторони. Без цього всього звільнити всіх наших хлопців і дівчат буде дуже важко.

Тому ми постійно тримаємо це питання у фокусі уваги. І те, що Президент України порушив цю тему в Вашингтоні, як він постійно робить, використовуючи всі можливості в різних країнах для звільнення українських громадян, це дуже важливо.

З нашого боку зараз відбувається робота на всіх напрямах для залучення і офіційних представників американської адміністрації, і неурядових організацій для звільнення наших полонених.

ПОДАЛЬША ВЗАЄМОДІЯ

– Що Україні очікувати в розвиток візиту до Вашингтона? Які кроки намічені на перспективу?

– Цей візит був насичений – десять повноцінних зустрічей і переговорів. Він дав можливість проговорити питання вже конкретних угод, контрактів і подальших форматів для прийняття таких рішень. Президент запросив кількох міністрів приїхати в Україну. Очевидно, що офіційні анонси будуть оголошені пізніше, але я можу сказати, що цього року ми очікуємо міністра енергетики США, державного секретаря, міністра оборони попри його дуже складний графік. Такі візити безумовно дадуть можливість вийти на конкретні рішення. Зараз для нас головне – підготувати відповідні угоди та рішення.

Важливо також, що українська сторона висловила свій погляд на модель безпеки, яка мала би заповнити вакуум безпеки, що виник після того, як Росія зруйнувала Будапештський меморандум. Адже приєднання України до НАТО – це питання не сьогоднішнього дня, тому всім потрібно усвідомлювати, як забезпечувати безпеку на східних кордонах Європи. Ми надали свої концептуальні пропозиції того, як це можливо зробити через посилення двосторонньої взаємодії зі США й будемо чекати рішення Сполучених Штатів.

Що ж до суті візиту, то, з моєї точки зору, у Вашингтоні відбулась реалізація формату Комісії стратегічного партнерства за участю президентів України і США, віце-президента і ключових міністрів з обох сторін. Нам важливі не тільки символи, як хто кому потиснув руку, хоча це також позитивний сигнал, але також те, які конкретні рішення приймаються у двосторонніх відносинах. Це рішення стосовно санкцій; це політична підтримка територіальної цілісності й суверенітету; це рівень військово-технічної підтримки, відправка оборонного озброєння; це питання збереження проектів допомоги реформування України; це всі сигнали, які ми отримали. Важливо, що такі тенденції відбуваються в умовах, коли нова адміністрація США серйозно скорочує допомогу й підтримку по різних напрямах.

У майбутньому Україна може стати серйозним контрибутором для безпеки Європи. Такі сигнали американська сторона також отримала. Ми й зараз це робимо, стримуючи Росію, але в подальшому ми можемо цю участь розширити.

 

 

 

 

Розмовляв Ярослав Довгопол, Вашингтон

Перше фото: Ярослав Довгопол, Фото в тексті: Микола Лазаренко; / Укрінформ 

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s