Назарій Заноз: Патріотизм – це здорова любов до країни, котра не набуває викличних форм

березень 2017 р.

Нещодавно на теренах Фейсбуку з’явився чудовий #альтернативнийСловник! Файнезні українські слова трактуються витівковими, асоціативно-творчими поясненнями і сприймаються легко та з гумором! Звісно ж, це привернуло нашу увагу! Нам захотілося дізнатися, хто стоїть за макетами чудового альтернативного словника, адже ми були певні, що створила його особистість творча і глибока, ерудована і весела! А саме таким є Назарій Заноз, політолог і журналіст, вигадник і мандрівник. Перший українодівочий сайт гарного настрою “Каралєвна” розпитав його про улюблені книжки і патріотизм, про спорт і силу, а також про справжніх жінок і рецепт гарного настрою! Знайомтеся ближче!

 

Назарію, хто Ви за освітою? Свого часу студіювали в університеті багато всього, що реально стало Вам у пригоді? Який багаж цінних знань носите за плечима і активно використовуєте у житті?

  • За освітою політолог та журналіст. Вчив багато важливого і купу зайвих дурниць. Вірю в те, що досвіду зайвого не буває – потрібно вміти його використовувати. Найцінніший, либонь, досвід – це втрапляння в кумедні ситуації і вміння потім виходити з них. Для цього часто доводиться посміятися трохи над собою, що є важливим вмінням. Це зближує з хорошими людьми, бо погані так не вміють.

Всі знають, що чоловіки теж читають. Іноді фантастику, іноді детективи, ба навіть вірші! Що читаєте Ви? Яку книжку можна знайти у Вашому наплічнику?

  • Якщо вже мова зайшла про наплічники, то в дорогу намагаюся брати щось з художньої літератури й невеликого розміру, аби прочитати за час подорожі. А загалом віддаю перевагу есеїстиці і короткій прозі, котра в нас чомусь дуже недооцінена. З останнього, що дуже сподобалось – «Заморожений феєрверк» Белькампо, «Коняка Фокслі…» Роалда Дала та «Між звірятами» Софії Налковської. Усі три – збірки короткої прози. Це дуже сильне вміння – на кількох сторінках розповісти повноцінну історію, витворити цілий світ й зоставити по собі купу думок та задоволення.

А як щодо фільмів? Любите ходити в кінотеатр? Який фільм справив на Вас велике враження, чому?

  • Відверто кажучи, не дуже люблю кінотеатри. Ходжу туди переважно подивитись хороші мультфільми: серед масового продукту вони тримають високу марку, ну і українське озвучення класне. А от більшість своїх улюблених фільмів побачив багато років тому, ще коли дивився телевізор. Сітка мовлення в нас побудована так, що класне кіно переважно траплялося десь після 2-3-ої години ночі. І мова не про еротику, а про немасові фільми, котрі в прайм-тайм канали не ризикують показувати. Зате після півночі – дуже прошу. Так колись побачив фільм «Позамежжя» Тарсема Сінгха. В нім чіпляє те, що там усе гармонійно: сильна візуальна складова, де красивенні пейзажі, замішані з чудовими костюмами та грою акторів; ну і, звісно, гарні фабула й атмосфера. Споглядання такого кіно – суцільне задоволення.

Кажуть, спорт – це сила. А Ви що скажете?

  • Це залежить від того, для чого він вам. Якщо спорт професійний – то це важка праця. Якщо для себе – то він має приносити задоволення, а не лише виснаження. Інакше зусилля будуть даремними.

Якою, на Вашу думку, є справжня жінка? І що робить жінку справжньою?

  • Справжність жінки полягає в тім, що вона нічого не вдає. Вона є собою. Не ховається за кілотоннами макіяжу, котрий з неї обвалюється, ніби тиньк зі стін. Знає, що чудова й без цього. Не прикидається. Власне, усвідомлення себе, любов до себе такою-як-є і робить жінку справжньою.

Чи вважаєте себе патріотом? Як, на Вашу думку, повинен проявлятися патріотизм?

  • Патріотизм – се така дуже індивідуальна штука. Коли людина кричить про свій патріотизм, то в мене завше виникають сумніви щодо щирости таких почуттів. Тому патріотизм – це здорова любов до країни, народу чи краю, котра не набуває викличних форм. І котру видно по справах, в котрих цей патріотизм виражається, а не в тім, що сам себе нарік патріотом, і ти уже ним є.

Світ шалений, багато інформації, велика швидкість руху. Як усе встигати? І чи потрібно встигати все?

  • Все не встигнеться ніколи, бо це говорить про якусь вичерпність мрії і прагнень. Коли таке настає, то людина вже, либонь, починає думати про кончину або байдужіє до всього, бо втрачається відчуття власного розвитку. Потрібно, либонь, зовсім трохи не встигати. З одного боку це породжує стимул далі рости в усьому, додає спортивного азарту. З іншого боку – це допомагає подивитися на ситуацію відсторонено, що дозволяє краще зрозуміти свою позицію та прорахувати подальші ходи.

Ваш рецепт гарного настрою!

  • Мій рецепт гарного настрою полягає в тім, що мені властиве почуття легкого пофігізму. Воно дозволяє не дуже зациклюватись на поразках чи труднощах. Такого здорового пофігізму побажав би всім, бо часом боляче дивитись на те, як хороші люди докоряють собі за якісь речі, в котрих їхньої провини нема.
  • Іноді ж рецептом доброго настрою може стати розпитування в близьких людей, що у них хорошого. Коли вони з тобою поділяться тим, то якось легше стає, бо радієш, що знаєшся з такими класними людьми, що вони щасливі й потрохи досягають свого.

 

Фото на головній сторінці – by Yaryna Onishechko

#альтернативнийСловник – (c) Nazariy Zanoz

 

 

Розмовляла Слава Світова

 

 

 

Джерело: КаралЄвна

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s