Світлана Пиркало: В Україні люди злі

22 грудня 2012 р.

Чому “дорослою” книгою року в Україні ВВС визнала роман, де євреїв називають жидами, а “дитячою” – книжку про потворних жаб-синьоморд, які захоплюють владу?// Гра в слова і не тільки

Ірина Славінська: Для мене найголовніша подія цього тижня – вручення премії “Книга року ВВС”, яке відбулося 18 грудня. З нами адміністратор цієї премії упродовж уже багатьох років Світлана Пиркало. Зараз Світлана після тривалої роботи в ВВС працює в ЄБРР на посаді радника із комунікацій. Власне ця зміна і привнесла у премію “Книга року ВВС” нового партнера.

Світлана Пиркало: Так, цього року – сподіваюся, що і в майбутньому – премія “Книга року ВВС” проходить у співробітництві з програмою ЄБРР, де я тепер працюю радником із питань комунікацій (по-простому – аташе). До того ж, уже не називаюся адміністратором премії, але я далі в журі – вже як представник культурної програми ЄБРР.

Ірина Славінська: Цього року премію отримали двоє українських письменників: Юрій Винничук за роман “Танго смерті” (це ніби “доросла” “Книга року ВВС”), і Леся Воронина, яка отримала нагороду за “Таємне Товариство Боягузів і Брехунів” (це “дитяча” “Книга року ВВС”).

Олекса Мельник: Розставити крапки над «Ї»

25 грудня 2012 р.

Ми поспілкувалися із письменником, козаком, ґейм-журналістом та головним редактором порталу PlayUA про перспективи вітчизняної ґейміндустрії та про те, чи  треба українцям ігри українською. 

Знайомся, це Олекса [Сновида] Мельник, голос якого ти чуєш у щотижневику PlayNEWS і ще багато де. А ще він не любить, коли слово ґеймер пишуть через літеру  «г».

 

Сновидо, ти виступаєш за українізацію всесвіту. Ігри входять у список?

По-перше, я за українізацію Всесвіту, а не всесвіту. А оскільки ігри – це безмежна множина всесвітів, що так чи інакше відображають нашу дійсність, то було логічно розпочати українізацію з них. Тому ми самі взялися за локалізацію ігор українською.

 

Ми задавались питанням, чому в Україні не локалізують ігри українською. Виявилось – у нас ринок і так невеликий, а тих, хто хоче грати українською та купляти ліцензійні ігри із перекладом – взагалі крихти. То чи воно взагалі потрібно?

А чи потрібно було Котляревському укладати його Енеїду? Чи потрібно було Шевченку шкребти вугликом його захалявну лірику? Я і ті, хто поділяють мої думки, не наївні поторочі, що не тямлять, у якому світі ми живемо. Проте, чим раніше ми почнемо процес перекладу та популяризації його у масах, тим швидше цей процес розвинеться і зіпнеться на комерційні ноги.

Інтерв’ю Дмитра Павличенка у стінах СІЗО: В одну мить мою сім’ю позбавили всього

25 грудня 2012 р.

Киянин 47-річний Дмитро Павліченко із сином 19-річним Сергієм 21 місяць сидить у столичному Лук’янівському слідчому ізоляторі. Їх визнали винними у вбивстві судді Шевченківського райсуду столиці 42-річного Сергія Зубкова торік у березні.Начебто помстилися за те, що своїм рішенням суддя віддав частину їхньої квартири голландській фірмі “Гоойоорд Б. В.”. Дмитро отримав довічне ув’язнення, його син — 14 років. Чекають розгляду справи в Апеляційному суді 14 січня 2013-го. В ізоляторі Дмитро Павліченко відповів на запитання “ГПУ”.

Які у вас були стосунки з фірмою “Гоойоорд Б. В.”?

— Ця фірма з 1995 року скуповує у центрі Києва квартири, переобладнує їх під офіси і здає в оренду. До сьогодні скупили близько 30 тисяч квадратних метрів. Бізнес ведуть нелегально. Здають квартири під офіси через посередників, податків не платять. 2007 року газета “Правда України” підрахувала, що не сплатили близько мільярда гривень.

Роман Гриньків у програмі Вечір з Миколою Княжицьким

20 грудня 2012 р.

Джерело: ТВІ

Тарас Возняк у програмі Вечір з Миколою Княжицьким

20 грудня 2012 р.

Джерело: ТВІ

Оля Гнатюк у програмі Вечір з Миколою Княжицьким

20 грудня 2012 р.


Джерело: ТВІ

Ігор Єремеєв: Віктор Янукович повинен зрозуміти, що він президент 46-мільйонного народу, а не тільки Донбасу

20 грудня 2012 р.

Волинський мільйонер Ігор Єремеєв повертається у Верховну Раду після майже семирічної перерви. У 2006-му він очолював штаб блоку Литвина, разом з яким програв парламентські вибори, що проходили під логотипом ностальгічної за “совком” кампанії “Ми”.

Зараз Єремеєва більше нічого не пов’язує з Народною партією, звідки він вийшов після голосування соратників Литвина за мовний закон. Мати такий бекграунд і балотуватися у Волинській області – це було самогубство. У підсумку, звільнившись від партійних якорів, Єремеєв переміг у сільському окрузі з результатом 50 тисяч голосів.

Протистояти грошам бізнесмена, чиї статки оцінюють під 300 мільйонів доларів, не зміг керівник обласної “Батьківщини”, який програв округ, а в грудні був усунутий Турчиновим з посади. Ну а Єремеєв, потрапивши до парламенту, проголосував за спікера Рибака та прем’єра Азарова, що навряд відповідає очікуванням його виборців.

У новий парламент бізнесмен потрапив разом з ще двома волинськими соратниками – Степаном Івахівим та Сергієм Мартиняком. Вони контролюють три з п’яти округів області та утворюють окрему мікро-групу – яка так само, як і Балога чи Порошенко, прагне впливати на велику політику.

Іван Марчук: Мене не було в совєцькі часи – мене немає і зараз

15 грудня 2012 p.

Народний художник України про мистецтво як стиль життя та великі дитячі мрії

Микола Княжицький: Ваше життя було дуже розмаїтим – і невизнання в СРСР, потім закордон, згодом – повернення в Україну. Чому ви взагалі вирішили повернутися?

Іван Марчук: Це дуже важке питання. Мене питали: “Куди ти їдеш, чого ти їдеш?” Розумієте, я дуже скучно жив в Америці. От якби я залишився в Австралії, а не в Нью-Йорку… Але Нью-Йорк – це була моя мрія, з шостого класу я про нього мріяв.

Микола Княжицький: Ви ж Тернопільщини…

Іван Марчук: Так, із села Москалівка.

Юхновський: Янукович не впевнений у собі. Тому робить помилки

16 грудня 2012 р.

Із колишнім директором Інституту національної пам’яті та екс-народним депутатом, членом Ініціативної групи “Першого грудня” 87-річним Ігорем Юхновським зустрічаємося у його триповерховому особняку майже в центрі Львова. Вул. Повстанська забудована маєтками 1920-х.

Ігор Рафаїлович відчиняє двері. Просить не роззуватися. Каже, його собака любить чуже взуття. Пса не видно. Із кухні чути запах свіжого супу.

Кабінет на другому поверсі. Там великий стіл із глобусами, книжками, кресленнями. Працює за ним стоячи. У кутку — камін.

— Ви помітили, я мешкаю у дуже патріотичному районі? — каже господар. — На вулиці Повстанській. Поруч — Коновальця, Бандери.

Іґорь Чубайс: Сподіватися на зміни в Росії через вибори наївно

19 грудня, 2012 p.

Філософ Іґорь Чубайс – рідний брат ідеолога російської приватизації Анатолія Чубайса. На відміну від останнього, який уже 20 років обіймає керівні посади в РФ, він на початку 1990-х обрав наукову діяльність, очоливши перший у своїй країні факультет росієзнавства в Інституті соціальних наук.

Французький політолог Емманюелль Армандон: Нові зв’язки на різних суспільних рівнях стануть базою зближення України з ЄС

17 грудня, 2012 p.

У розмові з Тиждень.ua французький політолог Емманюелль Армандон розповіла про перспективи відносин між Києвом та Брюсселем після парламентських виборів.

Емманюелль Армандон – політолог, викладач, директор освітніх програм із міжнародних відносин паризького Інституту східних мов та цивілізацій. Досліджує закордонні ініціативи ЄС щодо найближчих сусідів, а також зовнішню політику східноєвропейських держав, зокрема й України. Регулярно її відвідує.

Тернополянин з Los Colorados став учасником програми «Історія одного музиканта»

18 грудня 2012 р.

Тернополянин Лесик Драчук (барабанщик гурту Los Colorados) став учасником програми «Історія одного музиканта», що розповідає про людей, які ходять поруч з нами, їздять у маршрутках, а весь свій вільний час повністю присвячують музиці.

Ці люди живуть на середньостатистичні зарплати чи стипендії, харчуються не червоною рибою і фуагрою, а їдять разом із нами у дешевих кнайпах вареники. І ота простота ховає за собою неймовірних людей, чий талант ніхто чомусь не береться розгледіти. Вони тягнуть догори себе самі, самотужки пишуть пісні і шукають своєї точки призначення.

Минулого разу ми познайомили вас із Володею Бедзвіним.

Другим героєм проекту став Лесик Драчук із Тернополя (а тепер – частково й з Берліну).

“Портрети” з Наталією Сумською

15 грудня 2012 р.

Джерело: 5 канал

Руслан Кошулинський: Свій уряд – найменша амбіція “Свободи”

17 грудня 2012 р.

Обрання керівництва Верховної Ради подарувало політичному Олімпу нове обличчя. При розподілі парламентських посад крісло “простого” віце-спікера відійшло “Свободі”, яка відрядила у президію Руслана Кошулинського.

 Про цю людину відомо небагато. На початку 2000-х років він встиг побувати помічником депутата четвертого скликання, а потім – лідера “Свободи” Олега Тягнибока. До обрання у парламент Кошулинський був керівником фракції “Свободи” у Львівський міськраді та очолював передвиборчий штаб цієї політичної сили. Власне, це й все.

Олексій Волков: Всі книжки пишу для себе

17 грудня 2012 р.

Книжки для власного задовлення – такий підхід до написання книжок сповідує практикуючий хірург Олексій Волков, чия книга “Емісар” бере участь у конкурсі “Книга року ВВС 2012”.
Працюючи у лікарні в Тернополі, автор написав вже майже десяток книжок – здебільшого, в детективному жанрі.
У перерві між прийомом пацієнтів Олексій Волков розповів, про що його найсвіжіший твір.
Олексій Волков: Цю книгу можна по-різному розглядати. Можна сказати, що це книга про боротьбу розвідок провідних країн світу. Можна сказати, припустимо, що це книга про кохання. Можна сказати, що це книга про пригоди.

А для мене, як для автора, вона, скажімо, про стосунки людини з її мрією. Є люди, які мають мрію, а є люди, які її не мають. Є люди, які серйозно ставляться до своєї мрії і ціле життя ідуть до її втілення. Інші зраджують своїй мрії, кидають її заради якихось інших благ. А є люди, які до мрії ставляться виключно як до казки, для створення такого морального клімату. Тобто, по-різному буває.

Андрій Содомора: Що більше зроблено — то більша відповідальність

17 грудня 2012 р.

Розмова з Андрієм Содоморою, письменником та перекладачем
Aнтичне гасло «Проживи непомітно» вабило Андрія Содомору завжди. Письменник, перекладач з античних мов, якому завдячуємо можливістю смакувати українською мовою «Трагедії» Софокла, Есхіла, Еврипіда, «Метаморфози» Овідія, «Твори» Горація, «Комедії» Аристофана, «Моральні листи до Луцілія» Сенеки, інші праці яскравих авторів Стародавніх Греції та Риму, а також латиномовних письменників доби Середньовіччя та Відродження, власник низки відзнак Андрій Содомора водночас найкомфортніше почувається аж ніяк не в центрі уваги, а вдома — за письмовим столом. Однак цього разу уникнути уваги «Газети» йому не вдалося. Адже цей рік для Андрія Олександровича особливий — 50 років з дня виходу першої перекладної книги (Менандра «Відлюдник»), 30 років оригінальної творчості та 75 років (що їх відзначив 1 грудня) земного шляху. Також днями у видавництві «Літопис», вийде друком двотомник його «Вибраного», куди увійшли поезія, новели, образки, коротка повість про Горація, «Жива античність», роман-мозаїка «Під чужою тінню», вибране з «Наодинці зі словом», «Студії одного вірша» тощо.

Іван Андрусяк: Робота письменника – говорити те, що маєш сказати, книжкою

15 грудня 2012 р.

Письменник Іван Андрусяк не хоче пхатися до дітей зі своїми порадами, зате головний герой його книжки “Вісім днів із життя Бурундука”, яка увійшла до короткого списку Дитячої книги року ВВС-2012, багато чого може підказати своїм ровесникам.
Іван Андрусяк: “Вісім днів із життя Бурундука” – книжка про те, як давати собі раду зі своїми бажаннями. Хлопчик Івась Бондарук на прізвисько Бурундук хоче того, чого хоче будь-хто з нас. Він хоче усе – і одразу! Але не просто хоче – він знає спосіб, за допомогою якого можна оте “все і одразу” здобути.

Киянка Марина Вайсбанд співголова Піратської партії Німеччини

28 червня 2012 р.

24-річна Марина Вайсбанд народилася в Києві, у ФРН вона переселилася разом з родиною в шестирічному віці. Про своє життя в Німеччині і про те, чому вона стала займатися політикою розповіла кореспонденту німецького журналу «ПАРТНЕР».

Віце-спікер Руслан Кошулинський: Наше завдання – зламати запроваджені Литвином принципи роботи парламенту

13 грудня, 2012

Незадовго до обрання заступником голови парламенту, свободівець Руслан Кошулинський розповів Тиждень.ua про мету своєї діяльності на новій посаді, боротьбу з «тушками» і скандали довкола «Свободи».

Новообраний нардеп Руслан Кошулинський зробив карколомний стрибок у своїй кар’єрі – з крісла голови фракції «Свободи» у Львівській міськраді пересів у крісло віце-спікера Верховної Ради. Хоча досвід минулої каденції свідчить, що ця посада є не надто впливовою – чекати черги на ведення засідання віце-спікер може місяцями – Кошулинський вважає своє призначення важливим для перспектив «Свободи» в цілому та запевняє, що не мав особистої амбіції йти в керівництво парламенту.

Іван Козленко: Українському глядачу бракує знання про себе

7 грудня 2012 р.

Іван Козленко – заступник директора Національного центру Олександра Довженка, який займається реставрацією українських фільмів 20-30-х років. Іван розповів про тур “Землі” Довженка у супроводі ДахиБрахи Україною, про те, що до української комедії 1929 року музику напише “Перкалаба”, та про те, які маркетингові ходи можна використовувати, щоб розкручувати українське кіно.

Фото: http://www.facebook.com/mutenightsfestival

Ми реставруємо українські фільми, які не введені ані в науковий обіг, ані в культурний канон

Мені здається, дуже добре, що світовий тренд з реставрації німого кіно так активно підтримується в Україні. Що відрізняє український проект реставрації від його закордонних аналогів – у Великобританії, наприклад?

Справа в тому, що закордоном реставрація здійснюється комплексно, в рамках проектів, які розплановані на декілька років наперед.

В Україні ж немає такої стабільності: якщо гроші в бюджеті на реставрацію є цього року, невідомо, чи будуть вони наступного. Тому ми дуже поспішаємо – ми зацікавлені в тому, щоб робити реставрацію якомога швидше, великими обсягами.