Люко Дашвар: До життя у мене більше запитань, ніж відповідей

12 жовтня 2011 р.

Письменниця, сценарист, золотий автор «Коронації слова»

---

ніна:Пані Люко, про що ваша нова трилогія книг?

Люко Дашвар: Це – історії трьох хлопців. І кожна книжка присвячена окремому герою. Оскільки ці люди принципово різні, і їхні шляхи теж різні, то вийшло три самодостатні завершені історії. З книжкою «Райцентр» їх пов’язує те, що всі вони герої і «Райцентру».

Була така історія: дівчина Люба і три хлопці, які її кохали. Дівчини не стало, долі хлопців склалися геть по-різному. Мені було цікаво про це написати.

ніна:Де ви берете сюжети для книг?

Люко Дашвар: Роззираюся. Використовую власний життєвий досвід, спостереження і житєві враження.

Ганна_:Добрий день, пані Ірино. Розкажіть, буда ласка, як Ви пишете? У Вас є якась норма – там 10 сторінок на день, чи пишете, коли приходить натхнення?

Люко Дашвар: Пишу щодня. Норму намагаюся для себе встановити аж таку захмарну, майже нереальну для того, щоб зробити якомога більше. День на день не випадає, тому буває по-різному. Якщо немає натхнення однаково пишу, щоб потім повернутися і критично на це глянути.

Василинка:Чи не робили Вам пропозицій щодо екранізації Ваших романів?

Люко Дашвар: Так, робили і неодноразово. Поки що все на стадії переговорів.

Wolfkid:Як на Вашу думку, яка формула успішного роману? Що в ньому обов’язково має бути, щоб він заграв?

Люко Дашвар: Не моя думка, але я з нею погоджуюся: любов, інтрига  та мораль.

Elf:Чи не здається Вам, що Ваш досвід сценариста зіпсував Вас як романіста? Бо у Ваших романах деколи вже аж забагато того мила, що з серіалів.
Люко Дашвар: Не знаю. Але думаю, що досвід сценариста мені допомагає.

Alaniya:Доброго дня, пані Ірино. Маю до Вас три питання. 1) Скажіть, будь-ласка, яку з Ваших наявних на сьогодні книг Ви вважаєте найбільш вдалою (на Ваш погляд) і чому? 2) Як Ви гадаєте, за що Ваша книга «Село – не люди» отримала приз у «Коронації слова»? Цікавить думка Вас як автора. 3) З якою метою у Ваших історіях Ви подаєте сконцентрований житейський негатив? І чи не вважаєте Ви сама, що його там дещо забагато? З повагою, Ваша читачка.

Люко Дашвар: 1) Не найбільш вдалю, але найбільш важливою для себе вважаю кнгижку «Райцентр», тому що вона надто важко далася. І той месидж, який в ній є, здається найважливішим з усього того, про що я писала. Водночас саме ця книжка має найменший наклад і, наскільки я розумію, найменше зацікавлення з боку читача.
2) Важко відповісти, тому що збирається журі, цілком конкретні люди зі своїми літературними смаками. Мені здається, мені вдалося написати про село по-новому. І головне, що мені хотілося сказати, речі, може й пафосні: село – це наша земля, держава, спадщина, історія, колиска, колиханка, традиції…
3) Не зважаючи на якісь життєві обставини, я залишаю світло і ніколи не наголошую на тупиковій ситуації, навпаки. Мені здається, що тексти віддзеркалюють світосприйняття автора. Напевно, я така, так бачу.

Oksana:Доброго дня! Навіщо переклали російською «Кров з молоком»? Чи плануєте перекладати надалі свої романи?

Люко Дашвар: Задля того, щоб роман продавався в Росії. Це планую не я, а мої видавці.

umka2010umka:Доброго дня, пані Люко! Мене звуть Альбіна, Донецьк. Дуже рада була дізнатися, що Ви написали ще одну книгу. Ваші попередні книжки прочитала із великим задоволенням і насолодою. А хто для Вас найперший критик і «споживач» нових книжок? Дякую Вам.

Люко Дашвар: Редактор у видавництві. У мене немає довіреної особи, до якої б я несла свої тексти перед тим, як віддати у видавництво. Найперший читач і «споживач» – я сама, тому що переписую і повертаюся до тексту знову й знову.

Dafny:Чи є у Вас хобі? Чим відволікаєтеся від писання? У чому знаходите натхнення?

Люко Дашвар: Люблю фотографію. Цікавлюся історією мистецтв. Найбільшим уподобанням серед мистецтв є архітектура. Вільний час найбільше люблю проводити за межами міста. Все, як і у багатьох інших – ліс, річка, луг, квіти, босоніж…

Dafny:Кого з Ваших колег, українських сучасних письменників, Ви читаєте? Чиї твори Вам подобаються, а чиї навпаки – ні?

Люко Дашвар: Читаю потрошку з тих імен, які в той чи інший час здаються мені потрібними, щоб я це прочитала. І щоб бути в курсі того, що відбувається в літературі. Не можу висловити негативну думку про жодного автора, тому що розумію, наскільки це важка, виснажлива та інтимна сфера діяльності. Судити про це читачам.

Аліса__:Ви амбітна людина? Про яке визнання чи літературні нагороди Ви мрієте?

Люко Дашвар: Амбітна людина – це, певно, якийсь конкретний комплекс, як тавро. Чесне слово, намагаюся відшукувати інші аналогії. Безумовно думаю одне: характер у мене є. Мабуть, і немало життєвого досвіду, аби не метушитися.

Аліса__:Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

Люко Дашвар: У дитинстві я й мріяла писати. Вірші та оповідання почала писати ще у школі. Один мій твір навіть був визнаний найкращим в українському літературному конкурсі. А потім я попливла зовсім іншим курсом…

Валерія_89:Чи часто у Вас відбуваються зустрічі з читачами? Як Ви до них ставитесь? Коли і де буде наступна зустріч у Києві? Чи були якісь цікаві історії під час зустрічей? Читачі, які Вам запам’яталися найбільше?

Люко Дашвар: Оскільки я «молодий письменник», тому що перша книжка вийшла тільки п’ять років тому, то зустрічі з читачами мене спершу дуже насторожували. Я ніяк не могла зрозуміти, що люди хочуть почути від мене, якщо я все сказала у книзі. А тим більше, під час таких масових зустрічей відвертої розмови не виходить – просто відбувається формальний обмін думками, який небагато дає людям, що приходять на зустрічі. Я намагалася переформатувати зустрічі і стала ставити сама запитання людям, але, на жаль, у більшості випадків вони теж не готові бути відвертими.
Для натхнення випадок був у Харкові під час зустрічі з читачами. Там виникла атмосфера довіри, і коли ми почали обговорювати вічну тему «російська мова, Схід і українськість», то один юнак сказав чудову річ: «Навколо все – Росія, в серці – Україна». Був випадок, який мене дещо шокував, бо я розгубилася: на автограф-сесії до мене підійшов симпатичний хлопчина і попросив підписати книжку: «Любому Ігору від вірного Богдана».

Faina:1) Чи слідкуєте Ви за політичним життям країни? Так або ні – чому? 2) Що думаєте про вчорашній вирок суду по справі Тимошенко?

Люко Дашвар: За політичним життям країни слідкую, бо не слідкувати неможливо. Це частина життя, від якої нікуди не подінешся. Тому слідкувала і за всіма подіями, які відбувалися навколо суду над Тмошенко і геть розгубилася, бо для себе не знайшла навіть відносного відчуття істинності. Моє особисте враження: це – дуель двох неприємних мені сторін. А по-жіночому – дуже шкода жінку, яка опиниться у в’язниці, це безумовно.

Igor1:Наскільки українським письменникам стало легше/складніше працювати з останньою зміною влади?

Люко Дашвар: Абсолютно не знаю. Мені здається, це абсолютно різні полюси. Нема чого тут сподіватися на владу.

Gift:В чому, на ваш погляд, секрет успіху ваших книжок? І чого не вистачає іншим авторам, аби бути настільки ж затребуваними?

Люко Дашвар: Не знаю, чому. У попередньому запитанні є часткові відповіді. Для мене найбільш важлива книжка «Райцентр», а читачам вона сподобалася найменше. Тому абсолютно не маю «комерційної чуйки», нічого в цьому не розумію. Пишу про те, що мені здається важливим. І, слава Богу, що це виявляється важливим не тільки для мене, але й для читачів.

Gift:Пані Люко, ви живете виключно письменництвом чи маєте основну роботу крім цього?

Люко Дашвар: Живу виключно тим, що пишу. Але не тільки книжки, а й сценарії.

Юлия:Добрий день! Ірино, я навчаюся на філологічному факультеті, тому звикла розбирати художні тексти від «А» до «Я»: тема, проблематика, що означає той чи інший колір, ім’я персонажів, і яку роль все це грає у сюжеті твору. Цікаво було б дізнатися, коли Ви пишите свої книги, чи замислюєтеся над всім цим? Яке б ім’я дати певному персонажеві, щоб воно віддзеркалило його харектер, який колір сукні чи ще чого-небудь, і як він впливає на героїв?

Люко Дашвар: Безсумніву, я думаю про все це. Так.

ніна:Як ви вважаєте, що автору дає перемога у літературних конкурсах?

Люко Дашвар: Можу казати тільки про себе особисто. Перемога у «Коронації слова» дала видавця – те, що й треба автору.

Валерія_89:Як знаєте, що роман нарешті готовий, і більше не треба переписувати?

Люко Дашвар: Не знаю. З’являється якесь внутрішнє відчуття… Але потім минає час, і така впевненість інколи зникає. Я за знаком Зодіака Терези, тому стан сумніву і питання – хронічний і нормальний для мене стан.

Олег_Т:Хто Ваш улюблений автор? На кого рівняється, коли пишете?

Люко Дашвар: Багато різних улюблених авторів. Взятися за щось більше, ніж оповідання, мене змусили книжки Веллера. Поняття «улюблений» вважаю ознакою обмеженості: надто багато всього цікавого і прекрасного. Сьогодні для мене поет Бродський є найулюбленішим, я не боюся здатися обмеженою. Взагалі більше люблю поетів і поезію, ніж прозу… До речі, Бродський про село написав так, як ніхто й ніколи: «В деревне бог живет не по углам, как кажется насмешникам, а всюду. Он освящает кровлю и посуду и двери честно делит пополам…»

Олег_Т:Чи орієнтуєтеся Ви на читача, коли пишете? Яким Ви його собі уявляєте?

Люко Дашвар: Уявляю за відгуками, які читаю на сайті видавців… Під час зустрічей із читачами цілком реально уявляю. Але то откровення. Ти пишеш, абсолютно не знаючи, хто візьметься за книжку, і який відгук написане знайде в руках тієї чи іншої людини. А приходиш на зустріч, бачиш людей і думаш: ось, вони які. Мені подобаються мої читачі.

Levinar:Як вважаєте, чи є майбутнє в української літератури? Яке? Що варто робити, аби зробити її більш популярною хоча б у межах нашої країни? Адже все одно більшість надає перевагу російським і закордонним авторам…

Люко Дашвар: Не знаю. Я на багато запитань так відповідаю, тому що не хочу лукавити. У мене самої запитань до життя більше, ніж відповідей. Мені здається, будь-яке колективне намагання розглядати будь-яку проблему взагалі ні до чого не призведе. Є кожна окрема людина, і кожен сам своє життя кудись скеровує. Я читаю достатньо, і мені цього достатньо. У кожного свої вимоги до життя і потреби.

Levinar:Чи любите Ви подорожувати Україною? Які Ваші улюблені місця?

Люко Дашвар: Дуже багато. Я народилася на Херсонщині, де є заповідний степ, який ніколи не орали. Видовище, яке зачаровує. Мені подобається Західна Україна. В Карпатах в Яблуницях у звичайній хаті орендуємо кімнату, часто гуляємо пішки, п’ємо гаряче вино з чоловіком… Дуже люблю Чернігівщину. У мене в 100 кілометрах в глухому селі є хата. Це – найулюбленіше місце, куди я вириваюся. А ті регіони, про які не розповіла, то тільки тому, що не знаю поки що, наскільки там чудово.

Алена_91:Много ли в Ваших произведениях автобиографичного, много ли – «срисованного» с реальных людей, много ли – вымышленного?

Люко Дашвар: Реальные факты из жизни многих людей, из разных наблюдений объединены в вымышленные сюжеты. Автобиографичны произведения настолько, насколько это мои впечатления о жизни. Но фактов из моей биографии там нет.

Leonid:Чи складно бути письменником сьогодні в Україні, на Вашу думку? Так або ні – чому?

Люко Дашвар: Та в Україні сьогодні просто складно. А письменником, слюсарем, продавцем – не має значення професія, якою ти заробляєш на життя…

KOlya:Чи читаєте ви що-небудь із так званого «сучукрліту»? Слідкуєте за новинами літпроцесу в Україні?

Люко Дашвар: Я вже відповіла на це запитання. Читаю, слідкую.

Mishundra:Доброго дня, шановна Люко! Ми із задоленням читаємо Ваші романи. Дякуємо Вам за Ваші витвори. З нетерпінням чекаємо на нові твори. Як Ви ставитесь до інших сучасних письменників?

Люко Дашвар: Ставлюся з повагою до всіх, хто пише, тому що це дуже непросто.

Коротка довідка про гостю «Главреду». Письменниця й сценаристка Люко Дашвар – унікальне явище в сучасній українській літературі. Її перший роман «Село не люди», став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова-2007». Наступний роман «Молоко з кров’ю» став дипломантом премії «Коронація слова-2008» та переможцем конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі-2008». А у 2009 році вийшов друком третій роман «Райцентр». Загальний наклад книжок письменниці, яка друкується виключно у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля», складає вже більш ніж 180 тисяч примірників, що зі слів ЗМІ робить авторку «найтиражованішою письменницею країни». У 2010 році конкурс «Коронація слова» надав письменниці офіційний статус «Золотого автора» за більш як 100 тисяч проданих примірників її романів.

 

Джерело: Главред