1 січня 2011 р.
Щороку другого вересня нинішні і колишні учасники львівської формації «Дивні» зустрічаються разом аби відзначити чергову річницю з дня народження колективу. Після появи у культурному просторі Львова у далекому вже 1991-му, Віталій Боднар і компанія доволі швидко зажили собі славу однієї з найцікавіших груп львівського музичного андеґраунду. На відміну від багатьох інших колег по цеху, «Дивні» вельми прозоро про артикулювали у своїх піснях джерела власного натхнення, а це-ціла епоха сучасної музичної культури від Елвіса Преслі до «Дайєр Стрейтс» і «Лед цепелін». Водночас йшлося про активне використання сакральної автентичної музики України. Ми зустрілися з лідером групи Віталієм Боднаром, який нині мешкає у Києві.
УМ: – Яку роль в історії групи відіграла археологія?
Віталій Боднар: – Так сталося, що з 14 років я брав участь у карпатських археологічних експедиціях під керівництвом Михайла Рожка. То були розкопки на території замку Тустань і там я вперше узяв в руки гітару. Враховуючи що там переважно працювала студентська молодь, пісні народжувалися постійно у великій кількості. До речі: відносно недавно в тих місцях виник і функціонує фестиваль «Тустань», де ми щороку беремо участь.
УМ: – Одна з хітових пісень «Дивних»має назву «Чорні хлопці». Хто вони такі?
Віталій Боднар: – Чорними хлопцями у Карпатах віддавна називають опришків-волелюбних, сильних і сміливих людей із селян, які, насправді, захищали простих людей від сваволі панів-багатіїв, а влада ставилася до них як до розбійників.
УМ: – Мені, як і багатьом іншим, ваша група впала в очі завдяки славній імпрезі «Наше різдво»у Палаці спорту…
Віталій Боднар: – У великих збірних різдвяних концертах ми традиційно беремо участь, оскільки організатори – Тарас Чубай і режисер Михайло Крупієвський стабільно нас запрошують. Адже у нас є спеціальна програма авторських різдвяних пісень та колядок, які увійшли до альбому «А вже Різдво».
УМ: – Так виходить, що «Дивні», обравши собі таку назву, справді бентежать. Це правда, що за 20 років існування видано всього-навсього два альбоми, та й ті вийшли наприкінці 90-х?
Віталій Боднар: – Правда. Так сталося, що у ті часи одні хороші люди проспонсорували нам ті студійні записи, внаслідок чого львівська аудіокомпанія «Атяба» видала ті диски, які дотепер ще можна знайти в Інтернеті. Пізніше наші фінансові можливості не дозволяли нам радувати наших прихильників новим релізами, хоча пісні увесь час писалися і пишуться зараз. Окрім того група продовжує концертувати і жити повноцінним творчим життям.
УМ: – Проблеми з виданнями стосуються усіх учасників українського музичного простору, але, тим не менше, більшість музикантів хоч раз на три роки нагадують про себе новим релізом. Чи не так?
Віталій Боднар: – Насправді у нас в активі щонайменше 120 готових пісень і ми могли б видати не менше 4-5 альбомів. Ті записи можна швидко склепати на такому от підвальному рівні, але це була б антиреклама, а справді якісний запис вимагає серйозних коштів. Водночас наш андерграундовий статус підкидає нам різні сюрпризи. Наприклад у 2002-му ми у Львові отримали Пальму першості як найвизначніша група львівського андеґраунду… Насправді ми себе до цієї категорії не відносимо, тому що граємо вічнозелені блюз і рок-н-рол вкупі з українським мелосом. Останнім часом, отримавши величезну кількість претензій від наших давніх шанувальників у соціальних мережах Інтернету, ми схиляємося до думки, що пора, нехтуючи навіть якістю, просто зафіксувати значний масив пісень і викласти той матеріал в Інтернеті. А коли, нарешті, станемо заможними, запишемо найкращі пісні з максимальною якістю звуку…
УМ: – Яким є твоє ставлення до резонансного законопроекту депутата Олени Бондаренко з Партії регіонів про скасування 50-відсоткової квоти на українську музику у радіо ефірі?
Віталій Боднар: – Я лише дивуюся з того, що дотепер не чути протестів з боку відомих музикантів. Є якісь поодинокі заяви, прес-конференції, але немає свідомого згуртованого спротиву. Якщо подивитися на питання з боку захисту вітчизняного товаровиробника, а наші митці теж товаровиробники у своїй галузі, то цей закон очевидно спрямований проти нашого музичного ринку, тобто є відверто ворожим актом.
УМ: – Розкажи чим, окрім музики, займаються учасники гурту?
Віталій Боднар: – Найактивнішим серед нас є басист Богдан. Він-депутат львівської обласної Ради, перебуває на керівній посаді у партії «Свобода». Відносно себе скажу, що займаюся музикою, музикою і ще раз музикою…Після одруження вже шість років поспіль мешкаю у Києві, решта музикантів – у Львові. На цій осі «Львів-Київ» живемо і працюємо і, сподіваюсь, невдовзі приємно здивуємо наших слухачів. У хорошому розумінні…
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.