Мирослав Скорик: Радію, що моя “Мелодія” повертала Святослава Шевчука в Україну

21 липня 2013 р.

Славетний композитор, диригент і викладач вiдзначив 75-рiччя

Його твори виконують в Українi та Європi. Музика Мирослава Скорика зрозумiла всiм — i старшому поколiнню, i молодi. Навiть у соцмережах — сотнi кавер-версiй на його твори. Герой України, лауреат Нацiональної премiї iменi Тараса Шевченка — наш гiсть.

— Пане Мирославе, з ювiлеєм! Як вiдзначали своє 75-лiття?

— Скромно, у колi родичiв та найближчих друзiв. Зранку взагалi працював — приймав iспити у студентiв. А тодi подався в гори. Збираю гриби в Карпатах. Маю хатину неподалiк Сколе, бувати тут — велика радiсть. Часто мене питають: як вистачає сили та здоров’я так багато працювати. А секрет якраз тут — у Карпатах. Адже я багато ходжу горами, дихаю цим
повiтрям — воно й додає здоров’я.

— Ви викладаєте уже багато рокiв — i в Києвi, i у Львовi. А що скажете — має перспективу розвитку українська музика?

— Стiльки за роки моєї викладацької практики назбиралось iмен вихованцiв, якими пишаюсь! Серед них — i Герої України, i лауреати Шевченiвської премiї, i народнi артитисти… Приємно i тепер бачити талановитих студентiв. Щоправда, прикро, що музична освiта нинi програє в якостi. А запровадження Болонської системи узагалi не пiдходить для музикантiв, ця освiтня новацiя непридатна для артистичного виховання.

Тривожить мене й так звана мода у музицi. Нинi все заполонив шоу-бiзнес. А зацiкавлення серйозною музикою зникає. Натомiсть популяризують всякi примiтивiзми, якi нiчого не дають серцю, а лише розважають. Однак перспектива у нашої музики, безперечно, є, адже є таланти, якi просто потрiбно вiдкривати.

— Пане Мирославе, ваша “Мелодiя”, яку ви свого часу написали до кiнофiльму “Високий перевал”, — найпопулярнiша серед українського слухача. А що означає для вас ця музика?

— Я однаково люблю кожне своє творiння. Звiсно ж, приємно, що “Мелодiя”, крiм того, що була музикою до фiльму, живе ще й своїм життям. Недавно я бував у Ватиканi, де вiзначали вiдновлення церкви, яку побудував Йосип Слiпий. I менi було вкрай приємно, коли Блаженнiший Святослав Шевчук попросив зiграти “Мелодiю” на бiс. Вiн сказав, що коли служив за кордоном, то ця музика наче повертала його в Україну…

— Ви часто буваєте у роз’їздах. А вiднедавна, коли стали художнiм керiвником Київської опери, то взагалi живете у двох мiстах. А не було думки — переїхати зi Львова?

— Я давно вже розриваюсь мiж Києвом i Львовом. Перiодами живу в столицi, а тодi знову повертаюсь сюди. Але розстатись з Львовом не можу. Вiн мене надихає, я дуже його люблю.

— Про що мрiєте, пане Мирославе?

— Я нiколи не озвучую своїх мрiй. Бо вiрю: коли назвеш цiль, тодi важче її здiйснити.

 

 

Автор:Юлiя Курій

 

Джерело: ЛН