Ольга Токарчук: Культура загалом — це різновид напруги уяви

21 вересня 2021 р.

Ольго, нещодавно закінчився заснований тобою фестиваль “Гори літератури” в Новій Руді (Польща). Це фестиваль, який поєднує людей, зацікавлених глобальною циркуляцією думок, але й тих, хто цікавиться локальними справами. Бо те, що мені здається фантастичним в ідеї цього фестивалю — що він надає такого розголосу регіональності, цьому містечку, цьому ландшафту, де відбувається подія. Мені спадає на думку теза, яку свого часу висловила Дебора Фоґель, поетка єврейського походження, яка писала польською та їдиш, яка майже все життя жила у Львові і не хотіла зі Львова нікуди їхати, попри те, що в той час це була провінція провінції. Вона казала, що звідси все видно краще. Як тобі здається, Ольго, чи справді в нашому пандемічному, постглобальному, вже мабуть постпостглобальному світі все краще видно з таких малих містечок і сіл? Чи, може, ми проживаємо якесь відродження цієї локальності?

Ольга Токарчук: Мені здається, що це остання настільки анахронічна війна в історії

5 квітня 2023 р.

Ольга Токарчук – нобеліатка, букерівська лауреатка і одна з найцікавіших сучасних письменниць. Токарчук пише про дрібні локуси й пограниччя, місто периферії, поєднання культур, з якого часто постає нове глибоке бачення світу. В Україні її тексти були відомі задовго до Нобелівки: авторка неодноразово приїжджала до нас презентувати свої книжки, висловлювала свою підтримку у листах, і сьогодні її діалог з українським читачем триває. «Український тиждень» продовжує розмову, яка не переривалася навіть у найтемніші часи.

Нобелівська лауреатка Ольга Токарчук: Головним завданням літератури є спроба описати складність світу

20 вересня 2021 р.

У межах 28 Львівського міжнародного BookForum відбулася розмова Нобелівської лауреатки з літератури Ольги Токарчук і поета та перекладача Остапа Сливинського. Суспільне Культура у рамках партнерства з книжковим фестивалем публікує розшифровку розмови.

Ольга Токарчук, письменниця: Людина пограниччя

25 вересня 2009 р.

ФОТО: Олександр Чекменьов

Ольга Токарчук – відома польська письменниця з українським корінням, котра виросла в етнічних німецьких землях після 1945 року. Переселені до колишніх німецьких земель з центральних та східних районів держави, вони змушені були проникатися історією цих місць, щоб не почуватися тут чужими.

Ольґа Токарчук, письменниця: Моє покоління дуже сильно відчуває свою невкоріненість

21 жовтня 2011 р.

– Пані Ольґо, якось Ви казали, що писання для Вас є таким зрілим способом розповідати собі казки, а вони, так чи інакше, повертають до дитинства. Страшенно цікаво довідатися, яким воно було у Вас?

– Мої батьки були вчителями, але не у звичайній школі, а в народному університеті. Життя моє минало в селі. Ми мешкали в парку далеко від інших дітей, і часто доводилося бути самій. Це розвивало мою уяву. Дуже швидко навчилася читати, десь у п’ять років почала читати книжки, а оскільки тато на той час уже працював у бібліотеці, то я часто бавилася між стелажами книжок, гортаючи їх, розглядаючи, читаючи… І коли я була майже доросла, десь у 6-7 років (усміхається), почала читати адаптовану для дітей версію «Робінзона Крузо». Та книжка справила на мене величезне враження. У 12 років я почала писати свою першу книжку й досі зберігаю початок того першого дитячого роману, але ніде його не публікувала, бо це  родинний архів.