20 вересня 2022 р.
Нещодавно співачка Jerry Heil оголосила, що розриває співпрацю з компанією Secret Service. Яна Шемаєва вступила до Музичного коледжу Берклі – американського вищого навчального закладу, де навчатиметься наступні чотири роки.
Перед від’їздом до Бостона Jerry Heil встигла випустити новий трек “#НЕСЕСТРИ”, який записала разом зі своєю матір’ю Людмилою Шемаєвою. Чим надихалася співачка в роботі над піснею, чи схвалює її творчість мама, а також про мету навчання у Берклі, Jerry Heil разом із Людмилою розповіли Ксенії Івась в ефірі “Вікенду Нової Музики” на Радіо Промінь.
Людмило, як ви сприйняли пропозицію заспівати разом з дочкою? Чи це була ваша ініціатива?
Людмила: Ні, це була ініціатива Яни. Я спочатку нервувала, казала, що не буду співати, але потім прочитала текст. Мені сподобався його зміст і патріотичний настрій, і я вирішила таки заспівати.
Про що ваша спільна пісня “#НЕСЕСТРИ” і який меседж ви з мамою в неї заклали?
Яна: Я відразу зрозуміла, що тематично ця пісня мамі підходить, вона любить такі пісні — про батьківський дім, про любов до своєї країни. І в мені вона завжди це виховувала. Тож коли я побачила цей текст, то зрозуміла, що це мамина історія.
Текст написала не я, хоча це перший випадок, коли я співаю пісню чужого авторства. Ми написали до війни кілька пісень у співавторстві з Ванею Клименком, продюсером лейблу ENKO, але вони так і не вийшли. А під час війни ми зустрілися в Італії й Ваня показав цей текст. Він сказав, що хотів, щоби воно звучало, як народна пісня, як балада, де повторюється мелодія. І згодом, коли люди чули цю пісню, то думали, що це українська народна пісня.
Мелодію я взяла з народної пісні “Ой на дубові та гілки гнуться”. Коли я навчалася в консерваторії, ми її вчили на фольклорі. І я мріяла десь задіяти ту мелодію. Тож я трішки її трансформувала і вийшла пісня “#НЕСЕСТРИ”.
Часто росіяни закидають нам оту ідею, що ми брати та сестри, але очевидно, що рідні люди так не чинять. Пісня про те, що були штучно зведені сестри, й одна з них постійно іншій заздрила. Не вміла сама нічого зробити й заздрила тому, що інша і роботяща, і красива, і з нею всі дружать і любляться. Врешті, вона вирішила відібрати все силою. Але буде хепі-енд, тому що, як співається в пісні, за ким правда – за тим і перемога.
За два тижні відео пісні “#НЕСЕСТРИ” зібрало понад два мільйони переглядів у інстаграмі, і це ще до прем’єри.
Яна: А коли випустимо новий кліп – аж страшно уявити, що буде на Youtube! Ми завжди щось креативимо, попередні роботи були з використанням фільмів. Цього разу, можливо, зробимо те саме, а може, щось нове вигадаємо. В нас насправді був готовий кліп, але ми вирішили його переробити. Зрозуміли, що хочеться чогось потужнішого.
Людмило, у вашому інстаграмі багато дитячих фото Яни. А ще відео, на яких ви співаєте. Ви десь вчилися співати?
Людмила: Ні. Від батька передалося. Я хотіла йти вчитися грати на баяні, але мама сказала, що то не жіноча справа. Батько гарно співав, хотів, щоби я вчилася. А мама відбила охоту. І так вийшло, що музиці я не навчалася. Закінчила київський кооперативний технікум і була бухгалтером. Але все життя я співаю.
У родині, окрім Яни і мене, немає співучих. Батько мій гарно співав. А мама просто щось мугикала під ніс.
Яно, як тобі вдалося вступити до найкрутішого музичного вишу світу?
Яна: Я скоро напишу про це пост. Насправді моя мета зробити так, щоби тут було більше українців, тому що зараз серед тисяч студентів тут лише девʼять українців. Мені здається, що цифра така не тільки тому, що вступити нелегко. А тому, що багато хто не вірять у себе. А тут є такі відділення, яких поки немає в Україні. Ще я хочу вивчитися тут і привезти ці знання в Україну. Я вчуся на композиторку до кінофільмів. Я шукала цю спеціальність в Україні – і не знайшла. Тож пішла з української консерваторії.
Ти писала у своєму Telegram-каналі – мовляв, буду брати вас з собою на лекції. Будеш ділитися навчальними матеріалами зі своїми підписниками?
Яна: Я буду ділитися всім, що може бути корисним і цікавим.
Людмило, чи всі дитячі ініціативи Яни ви підтримували?
Людмила: Підтримувала з дитинства. В мене була мрія, щоби вона стала співачкою. Зі двох років вона співала, а в чотири роки її вже взяли в музичну школу. Відтоді вона з музикою не розлучається. Я рада, що вона пішла тим шляхом, яким хотіла.
Хочеться, щоби наші музиканти впливали на світові тренди в музиці.
Яно, твої мрії здійснилися?
Яна: Мої мрії здійснюються й далі. Зараз все мріється для України. Патріотизм став якоюсь рідною частиною мене. Я хочу закінчити коледж і передати ці знання Україні. Це не просто патріотизм через те, що ми вдягли рожеві окуляри й безумовно любимо Україну. Це так, але я й об’єктивно я бачу, які в нас прогресивні люди.
Ми виїхали за кордон, подивилися що там відбувається, як і в яких умовах люди живуть, і зрозуміли, які ми, українці, класний та прогресивний народ. Треба це підтримувати. Я хочу покращити музичну освіту в Україні. Хочеться, щоби наші музиканти впливали на світові тренди в музиці. Це все реально, бо зараз такий час, коли немає нічого нереального.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Слухайте епізод подкасту “Вікенд Нової Музики” з Jerry Heil та її мамою Людмилою на SoundCloud Радіо Промінь. Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоби першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Розмовляла Ксенія Івась
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.