7 червня 2022 р.
3 червня “Сад Спокуси” Івана Марчука продали за $120 тисяч. Картина пішла з-під молотка під час благодійного аукціону “Art can help”, організованого аукціонним домом Goldens. Половину з виручених коштів передали фонду “Повернись живим”.
Про взаємодію та підтримку поміж митцями та волонтерами в ефірі програми “Це класика” на Українському радіо розповіли художник Іван Марчук та керівник військового відділу фонду “Повернись живим” Андрій Римарук. Ведучі: Наталія Попудрібко та Наталка Писанка.
Чим особливий для вас цей аукціон
Іван Марчук: “Аукціон відбувся у найстрашнішу епоху в історії України. Він доброчинний, звідусіль іде підмога для нашого війська, і ми не можемо залишатися осторонь, коли наша земля поливається кров’ю.
Щодо ціни, то ми знаємо, що картина – це водночас художній твір і товар. Картини бувають на різних аукціонах, продаються, і від того зростають рейтинги автора. Цю картину я дав на аукціон, який надає певні ресурси для нашої армії, а для мене — це певний імідж художника. Звісно, це не остаточна ціна.
Реноме художника зростає, коли картини ідуть у світ. Я вже п’ять континентів об’їздив зі своїми картинами, майже 2 роки працює виставка в українському музеї в Чикаго, не поспішаю її забирати. Нехай люди дивляться і вивчають, що таке Україна, найкраща земля, і що зараз з нею роблять. Інша моя виставка працює у Мадриді, і я чекаю на нові запрошення, бо картини зараз мандрують по світах”.
Чи виникли ідеї нових полотен від початку повномасштабної війни
Іван Марчук: “Я зараз у незвичних умовах (перебуває у Відні, ― ред.), працюю аквареллю над невеликими формами. З’явився новий цикл під назвою “Віденська рапсодія”. Паралельно перекинувся на Україну і зробив три невеликі серйозні картини: “І був день перший”, “І побачив землю, тілами вистелену”, “В Чорне море Дніпром кров тече”.
Такий мій погляд на все, що тепер відбувається. Це малі роботи розміром 45х34, десь так. У мене є великий цикл картин, розпочатий ще у 1978 році ― “Кольорові прелюдії”. Я відкрив для себе нову мову, вже зробив 13 робіт, зараз працюю над 14-ю”.
На які потреби спрямують кошти
Андрій Римарук: “Наші плани дуже прості ― постійно підставляти плече нашим Збройним Силам, щоб нарощувати спроможності. І чудово, що з’являються культурні проєкти, до яких ми можемо долучитися. Акумульовані кошти будуть спрямовані на проєктування, виробництво і постачання до ЗСУ технічних засобів, які допомагатимуть нашим хлопцям насамперед рятувати їхні життя. Технічні засоби, які дозволять бачити, чути і розуміти все, що планує ворог. І це дасть можливість нашим військовим запобігати неприємним моментам зі штурму міст тощо”.
Чи збільшує участь відомих митців об’єм коштів, що надходять на рахунки фонду
Андрій Римарук: “Звісно, збільшує. Тому що митці й представники культури ― це дуже потужний канал комунікації з тією аудиторією, до якої нам досить важко достукатися. У нашого фонду наче й найбільша сторінка в Україні за кількістю підписників, але кожна така акція допомагає глибше висвітлювати проблематику, а отже, збільшувати матеріально-технічну допомогу для ЗСУ.
За 8 років це відтестовано неодноразово. Наш фонд постійно зростає, розширюється, ми стабільно вигадуємо щось нове у постійній співпраці з вищим командуванням Збройних Сил та Міністерством оборони.
Мистецтво – це зброя. Відчув це на собі. Колись випадково я став головним героєм фільму “Атлантида” ― першим в історії українським переможцем Венеційського фестивалю.
На превеликий жаль, це був погляд режисера Валентина Васяновича у майбутнє: він показав околиці Маріуполя такими, якими вони є зараз… Тоді ми їздили по всьому світу і розповідали, хто на кого насправді напав, які злочини чинить Росія на території України і чого слід очікувати.
Це була дуже потужна зброя, особливо в Європі, яка досить латентно ставилася до подій на сході України у 2014-2020 роках. Отже, культура – це потужна зброя, і нею треба користуватися ледь не щодня”.
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.