17 березня 2021 р.
Координатор інтимних сцен – це посередник між актором та режисером, а за потреби ще й постановник /хореограф еротичних рухів, які ми бачимо в кадрі. В українському кіно такої посади поки що не існує, тому ці обов’язки зазвичай бере на себе режисер.
Чому це неправильно та як зараз знімають секс в наших фільмах та серіалах – розповіла режисерка фільму “Віддана” Христина Сиволап, яка нещодавно прослухала майстер-клас від Мії Шахтер, координаторки інтимних сцен на проєктах “Ейфорія” та “Анатомія Грей”.
“На зйомках інтимних сцен має бути третя сторона”
Христино, розкажіть, будь ласка, як потрапили на цей майстер-клас? Це була ваша власна ініціатива?
Мені порекомендували це в Українській гільдії режисерів, де ми з колегами ділимося корисним. Одна з членкинь, українська режисерка Богдана Смирнова, зараз живе і працює в Нью-Йорку. Вона розповіла про організацію Women’s Weekend Film Challenge, яка має феміністичну спрямованість та влаштовує майстер-класи та лекції для жінок з індустрії. Один з них проводила Міа Шахтер, координаторка інтимності на зйомках, і я теж долучилася онлайн.
Чому вас це зацікавило?
Мені не раз доводилося знімати інтимні сцени: або з оголеними акторами, або сексуальні, але я робила це інтуїтивно – просто придумувала, як це втілити в процесі. Тому мене здивувало, що в Штатах, виявляється, є ціла професія – координатор інтимності. Мені стало цікаво, як це відбувається там – в “індустрії здорової людини”. Власне, мене вразило багато з того, що вони говорили.
Наприклад?
Основна думка була, що на зйомках інтимних сцен має бути третя сторона між режисером та актором. Пріоритет режисера – якісно зняти сцену, а не займати позицію акторки або актора з точки зору інтимних речей.
Як це роблять у них? Режисер з кординатором інтимності збираються заздалегідь, на підготовчому етапі, та проговорюють, що конкретно потрібно від цієї оголеної сцени, наскільки це драматургічно виправдано, чи можемо ми її позбутися. Це не мають бути груди в кадрі просто заради того, щоб заманити мужиків в кінотеатри. Усі мають розуміти виправдані історією цілі цих зусиль.
Після цього координатор інтимності мусить все це обговорити окремо з акторами, без присутності режисера. Необхідно зрозуміти, як кожен з них ставиться до імітації сексу в кадрі, чи це у них вперше, вислухати їхні побоювання, можливо, якісь, фізичні нюанси. Наприклад, у мене виникала ситуація, коли актриса мала бути оголеною в кадрі, а в неї менструація. Мені вона про це сказала, бо я – жінка. А якби режисер був чоловіком? Невідомо, чи їй було б це комфортно йому розповісти.
Йде цілий аналіз процесу, який дає всім зрозуміти, що і навіщо ми робимо. Власне, я робила це і раніше – просто наодинці з собою, а тут ти мусиш проговорювати це з іншою людиною, що досить корисно.
У процесі зйомок насправді виникає багато незручностей, і присутність на майданчику такого спеціаліста дозволила б їх уникнути й зробити цей процес максимально комфортним для всіх, але насамперед акторів.
“Навіть у світі таких спеціалістів дуже мало”
Що з цього найважче втілити у нас?
Основна порада лекторки – інтимний координатор на таких зйомках обов’язковий, але в Україні це практично неможливо втілити. У нас загалом намагаються скоротити кількість кінопосад, які є умовно необов’язковими і обов’язки яких може взяти на себе хтось інший. Часто навіть від скрипт-супервайзера відмовляються. Навіщо? Нехай це робить режисер.
Це вже дуже високий рівень організації кіновиробництва, коли є аж ціла людина, яка координує інтимні сцени. Я сподіваюся, що колись у нас це станеться, але зараз навіть у світі таких спеціалістів дуже мало. Зазвичай їх наймають на спеціалізовані проєкти. Наприклад, лекторка цього майстер-класу Міа Шахтер була однією з координаторок на зйомках серіалу “Ейфорія”, де інтимних сцен багато і їх грають дуже молоді актори. Тому їх наймають не на кожен фільм, а здебільшого на такі особливі проєкти.
Після майстер-класу мені стало шкода наших акторів і актрис. Їх часто просто випускають на майданчик: роздягайся! І ніхто особливо не цікавиться, зручно тобі чи ні. Це все має координуватися, а не відбуватися стихійно.
“Є різниця між робочою задачею та імпровізацією актора”
Поява цієї професії пов’язана з жіночим рухом в кіноіндустрії?
Не знаю точно, але мені теж так здається. Вона виникла не так давно, тому що акторки почали потребувати, щоб такі речі були задокументовані. Є різниця між тим, що це робоча задача – рука цього актора має залізти тобі в труси, чи це імпровізація актора, яку можна розцінювати як домагання.
Я слухала інформацію з майстер-класу, щоб втілити самостійно, але, звісно, було б класно, якби це робила окрема людина.
Скажіть, будь ласка, а чи проговорювали викладачі, як знімати сексуальні сцени, коли вчилися в університеті?
Ні. Нас просто вчили роботі з акторами, як ставити задачу. Я, звісно, можу уявити таку ситуацію: якби хтось зі студентів обрав для зйомок історію, де є інтимні сцени, то це могли б обговорити. Але щоб це було написано в програмі – ні, взагалі.
У тому-то й справа. Ти приходиш на зйомки і думаєш: “А, мені доведеться це зараз якось пояснювати акторам”. Власне, вперше я з цим зіштовхнулася на зйомках свого першого серіалу “Тато Ден” – історія комедійна, але сцен сексу там багато.
Ми камерою знімаємо так, щоб інтимних частин тіла не було видно, але по факту актори мусять це робити – імітувати секс.
Коли я це зрозуміла, я відчула якусь розгубленість. Пам’ятаю, ми багато жартували, бо це дійсно допомагало в такий момент психологічної незручності. Хоча зараз розумію, що цього недостатньо.
Зараз знімали б це інакше?
Так, для мене це не було б так незручно і смішно, я би багато речей проговорила до того, як актори зайшли в кадр, але я ж по суті вчилася в процесі. Актори були чудові – вони мали вже досвід і, на щастя, були до цього готові. Мені тоді пощастило, адже не всі актори готові до інтимності в кадрі, не всім насправді приємно одне з одним.
Були ситуації, коли акторка між дублями підходить до мене і каже: “Мені неприємно з ним цілуватися: він робить це так-то й так-то, а я так не хочу”. В Америці таку ситуацію якраз розрулює інтимний координатор. Там всі фізичні процеси проговорюються повністю: як саме ці поцілунки мають відбуватися. У нас це часто так: “Ну, ви пойняли? Почали!”. Але ж це некоректно. Не вистачає такої проговореності з усіх точок зору.
“На зйомках “Відданої” я намагалася все проговорити”
У фільмі “Віддана”, який ви знімали, всі еротичні сцени дуже естетичні. Але наскільки важко їх було знімати?
Дякую. Звісно, не обійшлося без нюансів ще на етапі кастингу. На роль Стефи претендувала інша дівчина, яка нам всім дуже сподобалася. Але вона відмовилася, тому що не хотіла оголяти груди в кадрі. Перспектива великої ролі була для неї менш важлива, ніж цей момент. Я намагалася пояснити, що все буде максимально естетично. Але це її вибір. І я його поважаю.
Якщо говорити про сцену у ванній, то перед зйомками я намагалася все проговорити з дівчатами: показувала розкадрування, пояснювала, як сцена буде зніматися. І максимально намагалась обмежити кількість людей на майданчику в момент зйомки. Ви ж розумієте, знімальна група – це плюс-мінус 60 осіб, які знаходяться в одній кімнаті. І зазвичай більшість з них – чоловіки. А дівчатам потрібно було роздягатися – спочатку Алєсі, а потім і Маріанні у іншій сцені теж.
Звісно, оператора, звукорежисера і дольщиків, які камеру рухають прямо в цей момент, вигнати неможливо, тому акторки не опинялися одні в кімнаті аж ніяк.
Я підходила після кожного дубля, запитувала, чи акторкам комфортно. Ми контролювали, щоб вода у ванній була теплою. І, звісно, намагалися відзняти все швидше. Навіть якщо акторка підготувалась в цей день стояти голою перед камерою та певною кількістю людей – це все одно не найкомфортніша ситуація в житті.
Коли все було готово – ми показали дівчатам кадри, щоб вони розуміли, що насправді побачать глядачі. Вони одразу заспокоїлись, коли побачили, що виходить красиво.
“Те, що було нормою навіть у 80-х, не окей зараз”
Чи часто українські актори та акторки жаліються на режисерів та партнерів позаочі?
Це дуже хороше питання, але його варто поставити акторам. Мені не розказують, тому що рідко хто буде жалітися режисеру на інших режисерів, але я впевнена, що виникають різні ситуації, тому що це ніяк не координується. Витрачати сили на комфорт акторів – це додатковий і опційний момент. Цей пункт не стоїть серед режисерських обов’язків, яких є безліч. Я це роблю, тому що особисто для мене це важливо. Але можу собі уявити, що є режисери, які цього не роблять. Просто ставлять задачу і йдуть дивитися кадр.
Етичні зйомки – це не тільки про секс, а про інші речі, які роблять роботу на майданчику психологічно комфортною або прийнятною. Наприклад, та сама історія з “ДАУ”, хоч це і не зовсім ігрове кіно: чи на часі зараз дискусії присвячені етиці творчого процесу?
Я вважаю, це питання дуже на часі. І підтримую ті критичні зауваження до “ДАУ”, які підіймалися. На щастя, ми вже живемо в тому світі, де не треба знущатись над дітьми чи вбивати тварин для кадру, тому що є інші засоби й спецефекти, які можуть створити потрібний ефект.
Негуманно, неадекватно так робити. Те, що було нормою навіть у 80-х, не окей зараз.
Це якісь неписані правила, але вони мають бути. Ми – живі люди, які творять кіно. Є те, що буде на екрані, але також є стосунки та почуття, які після зйомок залишаться з нами в житті. І вони важливіші.
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.