Tag Archives: театр

Театр починається з Кравченко: як одна Ярослава і «Диким» керує, і в шоу Щура бешкетує

20 серпня 2019 р.

Ярослава Кравченко – телеведуча шоу «#@)₴?$0 з Майклом Щуром» і засновниця Дикого театру. В першій ролі вона розповідає українцям про актуальні новини та сенси через гумор, а в другій є ідеологинею жорстких та натуралістичних вистав, які піднімають важливі проблеми суспільства. Для циклу інтерв’ю «Надлюдський фактор» Platfor.ma поговорила з Ярославою про те, чому йти з театральної зали під час вистави – це нормально, а також про те, чому гугління грудей може призвести до рівності.

Читати далі

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Неймовірні пригоди французького режисера Жуля Одрі на Західній Україні

14 вересня 2019 р.

Не так давно французький театральний режисер Жуль Одрі став головним режисером Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Актор театру “Мізантроп” Роб Фельдман про те, як провалив іспити в Карпенка-Карого, вступив до Drama Centre London та став “Королем Убю”

літо 2019 р.

Ми спіймали Роба ледь не на злітній смузі – саме сьогодні він разом із трупою київського театру “Мізантроп” вирушає до Единбургу – вже за кілька днів там розпочнеться найважливіша подія року для театралів зі всього світу – Edinburgh Festival Fringe. “Мізантроп” – перший за декілька років український незалежний театр, який представляє нашу країну на заході. Українські актори покажуть свій хіт – провокаційну виставу “Король Убю”. Саме тому ми вирішили поговорити з виконавцем ролі самого короля – Робом Фельдманом про те, як життя його “закинуло” у акторство, як він став “мізантропом” та які перешкоди траплялись на цьому шляху. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Ростислав Держипільский, режисер: Як Брежнєв ходжу і медальки лиш отримую

літо 2019 р.

Спонтанно зустрілися у Франківську з народним артистом України, лауреатом Шевченківської премії та директором-художнім керівником Івано-франківського (вже) національного академічного театру Ростиславом Держипільским. Який ще й організатор всеукраїнського фестивалю «Porto Franko» та автор спектаклів «Солодка Даруся», «Модільяні» і «Гуцулка Ксеня». Як спонтанно зустрілися, так і спонтанно організували інтерв’ю, дізнавшись, що і як коїться у «театральній столиці» України, і чи не важко Ростиславу носити свої нагороди. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Міла Киселиця, директор чернігівського театру тіней “Verba Shadow”: Найважча публіка в Україні, а в Китаї – зал аж пищить

8 вересня 2019 р.

Коли в дитинстві тінню від своїх рук на стіні ми створювали фігурки гусей чи голови кумедних істот, то й гадки не мали, що з цього може бути щось серйозне. Та минув час, і прийшло покоління, яке цю ідею перетворило на повноцінний мистецький жанр. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Ірма Вітовська, актриса театру і кіно: Люблю, коли актор мовчить в кадрі, бо одразу можу визначити, чи хороший це артист

31 серпня 2019 р.

Актриса Ірма Вітовська завжди вміє здивувати – то постати на екрані в образі старезної зморшкуватої баби Прісі у фільмі «Брама», то обернутися на гламурну і пещену «італійку» Сусанну з серіалу «Подорожники», то перевтілитися на маму Галю, котра постійно втрапляє у якісь халепи, зі стрічки «Мої думки тихі». І скрізь вона переконлива, відверта, прониклива, неповторна. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Вітовська Ірма

Юрій Хвостенко, актор: Я не належу до «монахів» у театрі

26 грудня 2009 р.

Молодого актора Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Юрія Хвостенка вирізняє для себе чимало глядачів. Пам’ятають його Моцарта з «Амадея», Холстомєра з «Історії коня», Незнайомого з «Розповіді незнайомого», а віднедавна ще й Роберта Локампфа у «Трьох товаришах» – його актор грає в обох складах. Заньківчанські режисери досить охоче залучають випускника акторського відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (курс Богдана Козака), і Юрій Хвостенко відчуває свою затребуваність. А водночас дослухається до цінних порад і охоче волів би почути аргументовану театрознавчу критику. Про Арлекіна і П’єро, про сцену і екран, про Львів, Київ, заробітчанство і славу – в інтерв’ю з актором. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Овлякулі Ходжакулі: Краще вирощувати сад, ніж ставити поверхові спектаклі

13 грудня 2009 р.

Постановки узбецького режисера (туркмена за національністю) Овлякулі Ходжакулі здобували нагороди на міжнародних театральних фестивалях у Німеччині, Італії, Франції, Японії, Туркменії, Узбекистані, Вірменії, Польщі, Україні, Росії тощо. Знаний у світі режисер понад 50 спектаклів у різних країнах (серед них і постановки «Джерело святих» у львівському театрі «Воскресіння)» і трьох резонансних фільмів не надто відомий в Україні. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Артисти і Титани. Влад Троїцький

25 липня 2019 р.

Відомий український режисер Влад Троцький прогнозує для проекту НВ Артисти і Титани майбутнє країни і невтішно відзивається про останні три роки в Україні. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Троїцький Владислав

Постгоголівські бесіди. Дмитро Ярошенко

8 жовтня 2009 р.

Лаштунки Гоголь-фесту ніколи не пахнуть нафталіном та косметичною пудрою. Їх тут просто немає. Тут все відкрито, відверто, невимушено. Мабуть, це й включає в себе слово «сучасний». Фестиваль це ж бо сучасного мистецтва, друзі. Фестиваль виносять на своїх плечах ДАХівці. А ще вони грають на сцені. Це ми черговий раз беремо до уваги вже після спільного театрального перформенсу ДАХу з пітерським театром АХЕ. Ця робота в червоному кольорі відкриває фестиваль. А після вистав «Смерть Гоголя» та «Едіп. Софокл. Епізод ІІ» виникає спокуса  дістатися до тіла Гоголя та Едіпа. Нахабно підходимо, зриваємо маску – «Здраствуйте, Дмитре!» У відповідь – інтелігентність та глибокий, зацікавлений погляд. О, це він – Дмитро Ярошенко! Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Людина працююча, або Що ж таке російський інженерний театр «АХЕ»

27 вересня 2009 р.

Російський інженерний театр «АХЕ» побував у Києві двічі, показавши в «Мистецькому Арсеналі» в рамках «Гогольфесту» свою знамениту виставу «Мокре весілля», а також — цього року — багато в чому зімпровізований перформанс «День народження». Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Антон Соловей, актор: Між театром і кіно вибирати не можу. Це ніби сказати, кого більше любиш, — маму чи тата

27 липня 2019 р.

Антон Соловей. Фото Олексія Кучми

Ексклюзивне інтерв’ю з молодим українським актором Антоном Солов’єм Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Роман Дронюк, режисер, керівник театру, поет і письменник: «Вуйко Місь» – це проект вічний

14 липня 2019 р.

Письменник, якого ми сьогодні представляємо, несподівано для самого себе здобув популярність через Facebook. Розмістивши на своїй сторінці першу гумореску від імені простого прикарпатського селянина, такого собі вуйка Міся (Михайла), він ніяк не думав, що за кілька місяців його читатимуть тисячі людей в Україні й українській діаспорі в різних куточках світу. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Борис Мірус, актор: “Бандерівець” — це було найгірше клеймо у сталінському таборі

12 липня 2019 р.

Ще торік провідний актор львівського театру ім. М.Заньковецької, народний артист України Борис Мірус презентував книжку “Мої 70 заньківчанських літ”.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Михайло Кукуюк, актор театру і кіно: Зніматися в еротичному кіно, маючи моральні принципи – ніби заходити на «територію сатани»

30 червня 2019 р.

З початку року за участю цього актора відбулися дві гучні прем’єри: касова кінопрем’єра комедії «Свінгери-2» та блискуча театральна – вистава «ГолохвастОFF» на сцені Київського Академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Богдан Ступка, актор: Політики забрали роботу в акторів

6 березня 2009 р.

Жоден український актор не здобував такої популярності за життя. Ступці пощастило, що його стрімке сходження на велику сцену відбувалося у Львові. Як людина і як актор він виховувався і стверджувався у дивовижній львівській аурі, його оточували талановиті й непересічні особистості. Дивно, але з огляду на його теперішню популярність, він міг би бути значно «зірковішим». Проте з ним легко. Він знає, що він відомий, знає, що талановитий, знає, що зробив для українського театру й кіно багато (часто саме прізвище Ступка викликає зацікавлення до фільму чи постановки). Нещодавно на Римському фестивалі йому вручили гран-прі за кращу чоловічу роль у фільмі Кшиштофа Зануссі «Серце на долоні». Тепер він мріє про роль, де би не потрібно було говорити жодного слова. Пан Богдан не розповідає про нові зйомки, але думаю, що йому буде чим потішити свого глядача. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Анатолій Хостікоєв, актор театру і кіно: Місяць ми жартома називали новонародженого сина Швейком, бо я весь час був на цій виставі

22 червня 2019 р.

Легендарна вистава «Кін IV» за п’єсою відомого драматурга Григорія Горіна, яка впродовж двадцяти років збирала аншлаги на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, вже увійшла в історію. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Вірляна Ткач, театральний режисер: Курбаса критикували за те, що замість одягатися в шаровари у нього стоять на сцені догори ногами

11 червня 2019 р.

Театральну режисерку українського походження Вірляну Ткач можна назвати чи не найактивнішим культурним дипломатом України у світі впродовж останніх місяців.

На початку року вона видала у США книгу поезій Сергія Жадана англійською у власному перекладі «Те, чим ми живемо, заради чого вмираємо». Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Вірляна Ткач, американська режисерка опери-антиутопії GAZ: Курбас більше ходив до театру, аніж на пари

8 червня 2019 р.

11 червня в Національному театрі імені Івана Франка відбудеться грандіозна і незвична прем’єра – на сцені вибухне музикою і рухами опера-антиутопія GAZ.

Режисерку дійства – американку українського походження Вірляну Ткач на створення опери надихнула постановка «Ґаз» Леся Курбаса, показана ще в 1923 році. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Вірляна Ткач, режисер: В опері “Ґаз” ми намагаємося зберегти курбасівське “перетворення”

24 травня 2019 р.

Уже в червні на сцені Національного театру імені І.Франка — опера “Ґаз” від формації NOVA OPERA.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"