Tag Archives: політика

Олексій Кошель, голова КВУ: Партію Зеленського чекають неприємні сюрпризи

2 жовтня 2020 р.

23 дні лишилося до голосування на місцевих виборах. Комісії реєстрували кандидатів. Кампанія де-факто триває із середини літа, каже Gazeta.ua голова Комітету виборців України Олексій Кошель. Говоримо з ним про перебіг виборів і виклики. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Валентин Краснопьоров, політичний аналітик: Українська нація підкорює державу. Так народжуються свобода й демократія

13 жовтня 2020 р.

У нашому суспільному договорі немає економічно активної людини – заробітчанина, інвестора, бізнесмена. Треба навчитися відмовлятися від подачок і користуватися можливостями для розвитку. Це довгий шлях, – каже політичний аналітик Валентин Краснопьоров.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Садовий vs Синютка. Інтерв’ю чинного мера Львова і його конкурента

3 жовтня 2020 р.

Цього року в Андрія Садового, який уже 14 років перебуває на посаді міського голови Львова, на місцевих виборах 2020 з’явився суперник, що дійсно може поборотися із ним за місце мера.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Садовий Андрій

Денис Бігус, журналіст: Мішені Дубінського — не тільки громадські організації, а передусім донори

25 вересня 2020 р.

Журналіст-розслідувач розповів «Детектору медіа» про свої компанії, облігації і про політиків із різних таборів, які ведуть цілеспрямовану кампанію з дискредитації організацій, які мають іноземне фінансування.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Андрій Андрушків, експерт з комунікацій: Нові люди не дорівнюють новим ідеям. Бракує стратегій

22 вересня 2020 р.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Олександр Новіков, новий керівник НАЗК: Позиція НАЗК – вигравати, не вв’язуючись у битву

1 ЖОВТНЯ 2020 р.

На тлі інших антикорупційних органів Нацагентство з питань запобігання корупції виглядає найменш помітним. 


На це є проста причина – воно не прослуховує чиновників, не оголошує підозри та не затримує їх в аеропортах. Функція агентства більше превентивна та адміністративна – розробляти стратегію, перевіряти декларації, розподіляти гроші між політичними партіями. 

Утім на помітності Агентства відбились його суперечлива історія та шлейф скандалів. Що особливо абсурдно – очільницю 2016-2018 років Наталію Корчак звинуватили у неправдивому декларуванні.

У жовтні 2019 НАЗК перезапустили. Першим в оновлене крісло сів колишній прокурор Олександр Новіков.

Під його керівництвом Агентство відкривало доступ до засекречених декларацій, складало протоколи на президента Зеленського, але й накопичувало нові претензії до себе. 

Нещодавно нове НАЗК потрапило у свій перший конфлікт. Держбюро розслідувань викликало Новікова на допит щодо нібито привласнення серверів для реєстру декларацій.

Сам антикорупційник вважає, що це лише формальне прикриття і насправді ДБР мститься йому за роботу. Перед тим у НАЗК сказали, що один із керівників Держбюро, Олександр Бабіков, має бути звільнений з посади. Адже він був адвокатом Віктора Януковича. А нині ходить найвищими кабінетами органу, що веде “справи Майдану”.

Ми зустрічаємось з Олександром Новіковим в офісі НАЗК у радянській багатоповерхівці. Дорогою на п’ятий поверх голова Агентства встигає поділитись новиною – президент визначив його антикорупційну стратегію 2020-2024 як невідкладний законопроект. 

Новікову подобається розповідати про свою роботу й наголошувати на тому, що він “фаховий юрист”. Він багато посміхається, жестикулює та по кілька секунд зупиняється в певних позах для фото. 

А на “слизьких” темах ввічливо відповідає: “Сформулюйте запитання”, мовляв, він його не розуміє. ВСІ ФОТО: ЕЛЬДАР САРАХМАН

“З НАЗК звільнив майже кожного третього”

– Ви будували свою прокурорську кар’єру в Україні за дуже різних влад – за Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Петра Порошенка. І весь цей час вам вдавалось залишатись на місці, ні з ким не сваритись, нізвідки не йти. Як так?

– Якщо ви побачите мою біографію – при тому, що де б я не працював, я був дуже ефективний і найефективніший з усіх – я завжди працював на рядових посадах. Коли ти працюєш на рядових посадах, тебе просто загружають роботою. Питання, де треба поділитися совістю, тобі не доручають.

Але кілька разів я писав заяви про звільнення з органів з прокуратури.

– У яких випадках?

– У 2004 році, коли Революція, усі ці речі відбувались. Мені не хотілось мати стосунку до того державного апарату. Це я тільки прийшов на посаду, слідчим працював.

– Як ви ставились до Віктора Пшонки?

– Я боюся піти проти течії у відповіді на це питання. 

Він був дуже фаховий прокурор і дуже фаховий адміністратор. При тому, що, звичайно, прокуратура була частиною корупційної системи.

Але при цьому, поза рамками цієї організованої корупції, вона була справді ефективною при ньому. Якщо ви згадаєте Зварича того ж, Галицького, керівника Державного центру зайнятості – були голосні справи, які йшли до суду.

Орган був ефективний в тій частині, яка не була пов’язана з корупцією. Але оскільки корупція була всеосяжна, то ця частина була мала.

Мені здається, робота прокуратури і всіх правоохоронних органів почала прибуксовувати після прийняття в 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу.

А після створення НАБУ, народні депутати – це так для мене виглядає – зрозуміли, що вони не зможуть уникнути відповідальності. І з 2015 по 2019 вони займались тим, щоб зробити кримінальний процес ще якомога більш неефективним.

Зараз 10 тисяч справ, пов’язаних з корупцією, знаходяться у судах. Вони чому так довго розглядаються? Є такий термін у практиці Європейського суду – “правовий пуризм”, тобто у нас форма в кримінальному процесі замінила суть. Неважливо – людина вбила, вкрала, але є якась помилка в папірці, і це дозволить їй уникнути відповідальності. 

 

– Чому після 8 років у місцевій і обласній прокуратурі Сум, а потім 7 років у Генеральній прокуратурі ви вирішили взагалі йти на конкурс НАЗК?

– Це природно, бо я балотувався на керівника Антикорупційної прокуратури, мене комісія в 2015 році рекомендувала на першого заступника, заступника керівника цієї прокуратури. І як тільки з’явилась якась посада, де можна прийняти участь в конкурсі, я одразу прийняв участь. Тобто це була цілеспрямована робота.

– Зараз не хотіли би спробувати знову сили на конкурсі на керівника САП?

– НАЗК – більш важливий орган. І з огляду на попередню відповідь, скажу, що допоки ми не вдосконалимо кримінальне процесуальне законодавство, я не вірю в достатню ефективність правоохоронних органів і Офісу генерального прокурора. 

Ми більш системно працюємо. Наприклад, Антикорупційна стратегія – це інструмент для того, щоб кожен орган центральної влади, а не тільки правоохоронні органи, був антикорупційний. 

– Ви вже 8 місяців на посаді керівника НАЗК. Скільки людей ви звільнили?

– Десь 70, а в органі 268 було, тобто майже кожного третього. Фактично всіх керівників.

– Але на співбесіді ви казали, що люди в Агентстві окей, їм просто треба візія, бачення, лідер.

– Так. Дивіться, я залишив майже 200 людей. Тобто в цілому люди ок.

– Ті, кого ви звільнили, це керівники департаментів?

– Керівників я звільнив усіх. Деякі звільнились, знаючи що я буду призначений, ще раніше, до мого приходу.

– Тимчасовими керівниками двох нових управлінь, які займаються фінансовим контролем, є люди, до яких є претензії у громадських активістів. Це Юлія Кулікова та Олександр Амплеєв

Ви знаєте, що до них є претензії? Яким чином ви обираєте людей, які будуть перевіряти декларації?

– Всього два критерії: доброчесність – це перший, якщо не має доброчесності, то всі інші, звичайно, не мають значення, і професіоналізм.

По Олександру Амплеєву питання є тільки одне. Катя Каплюк, яка працює зараз у моєму підпорядкуванні, знімала про нього сюжет у програмі “Схеми”, біля прокуратури. Його мої колишні колеги називають “бабусин прокурор”.

Питання полягало в тому, що його Toyota Camry була відсутня у декларації. Катерина його спитала, чия. Він сказав, бабусина. Але насправді не бабусина, його. Він в лютому її купив, з мікрофоном його спіймали в квітні. І, звичайно, він задекларував тільки наступного року. 

Більше того, тут було приховано десь на 900 мільйонів матеріалів – фактично це його робота, він знайшов ці матеріали. І якщо ви спитаєте ту людину, яка задавала одне питання в тому журналістському розслідуванні, вона вам скаже, що Амплеєв доброчесна і фахова людина. 

Стосовно Юлії Кулікової. Не до неї, насправді, претензії. Її чоловік працював з високопосадовцями колишньої влади, яка втекла. Звичайно, це репутаційно погано, але безпосередньо до неї питань немає і не було.

Але хочу наголосити, що Кулікова – виконувач обов’язків керівника управління, вона не буде його очолювати. Я розумію можливі питання громадськості. Тому ми оголосили конкурс, буде інший керівник.

 

– На конкурсу ви подавали перелік пріоритетів своєї роботи на перші півроку. Там було затвердження Антикорупційної стратегії. Що в ній найважливіше?

– Невідворотність відповідальності за корупцію, доброчесність судової влади і цифрова трансформація всього державного управління.

– Про доброчесність судової влади. Ви працювали над судовою реформою разом з Офісом президента?

– Як я вже казав, ми працюємо з усіма. Я з Офісом президента працював, і зі Смірновим, і з Татаровим (заступники керівника ОП, які відповідають за судовий та правоохоронний напрямок – УП). Я з усіма комунікую.

“Зараз проводиться повна перевірка декларації Демчини”

– Судова реформа, яку написав Офіс, не відповідає вимогам Міжнародного валютного фонду. 

– Не читав закон той. Те, як сформульовано в Антикорупційній стратегії, відповідає. 

– Можливо, все дуже добре прописано в Антикорупційній стратегії. Але якщо воля Офісу президента і парламенту буде інша, що ви будете робити?

– Що таке Антикорупційна стратегія? Це дороговказ, в тому числі, для Верховної Ради, для подальших змін у законі. Тому ми сподіваємось, що цей дороговказ якраз можна буде потім використати парламенту, щоб реалізувати ті питання, про які ви кажете.

– Ви будете на цьому наполягати, навіть якщо, наприклад, Офіс президента буде не погоджуватись із цим?

– Так. Але це погоджено з Офісом президента, ця Антикорстратегія.

– Ще по ваших планах. Ви планували аудит. Якісь цікаві результати він виявив?

– Крім історії з “Алтаюром” (власник серверів для реєстру декларацій, за які, на думку НАЗК, у попередні роки переплачували – УП) найбільш цікавий результат – це те, що НАЗК приховувало результати повних перевірок декларацій на суму понад 900 мільйонів гривень. Ми їх усі знайшли, сформували, направили до правоохоронних структур.

– А ті, хто їх приховував, якось понесуть відповідальність?

– Ну зараз частина тих, хто приховував, призначені в Міністерство оборони, а частина – в Адміністрацію морських портів.

Ну я ж працівників НАЗК можу до дисциплінарної відповідальності притягнути. А до кримінальної – за результатами розслідування, якщо буде встановлено тяжкий злочин.

Я ж у правоохоронні органи надіслав матеріали, там написано, хто відповідав за них.

– Як ви ставитесь до практики, поширеної за ваших попередників, коли декларації засекречували, вилучали з доступу, навіть ті, які вже були опубліковані в реєстрі. Чи це можливо за законом?

– У законі “Про запобігання корупції” це не передбачено, закон “Про держтаємницю” це передбачає.

Моє відношення дуже добре видно з того, що я підписав наказ про розсекречення декларацій керівників Служби безпеки України. Завдяки також аналогічній позиції керівника Служби безпеки України.

Але ми пропустили одну декларацію, і завдяки вам я її минулого тижня відкрив. Ви робили запит. Це остання. 

 

– Йдеться про УДОшника, начальника служби безпеки президента Максима Донця.

Ті, хто засекречували декларації, вилучали їх з доступу, вони не порушували закон?

– Ну вони ж також посилались на якісь статті закону.

– Тобто притягнути їх до відповідальності неможливо?

– Взагалі три види відповідальності буває: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна. Кримінальної немає, тому що нема наслідків. Адміністративної немає, бо нема статті такої адміністративної. Дисциплінарна не може бути, тому що строки спливли і особи не працюють – нікого притягувати.

В Антикорстратегії ми даємо на це відповідь. Ми передбачаємо, що має бути збільшений строк дисциплінарної відповідальності – до трьох років. Це європейський стандарт.

– Але принаймні можна заявляти, що це було неправильно. У жовтні 2019 року, я так розумію, були якісь чергові засекречення, про які ніхто не знав. І тоді зникла з реєстру вже згадана декларація УДОшника Донця.

Коли ми помітили і написали запит, ви відповіли лише, що “заходи скасовані” і “декларація з’явиться знову в реєстрі”.

Коли ви кажете “заходи скасовані”, ви не легалізуєте таким чином дії своїх попередників?

– Єдина юридична можливість відновити доступ – це скасувати заходи. Я їх не легалізую, я навпаки їх нівелюю.

– А що це були за заходи? 

– Це було колегіальне рішення НАЗК про видалення з публічного доступу цієї декларації.

– Тобто воно стосувалось однієї декларації?

– Так. Але що дивно, він все одно подав публічну декларацію. Я не розумію логіки. 

 

– Ще по СБУ-шниках. Наразі їхнє керівництво подає декларації, але лишилось ще одне проблемне питання – це перевірка цих декларацій, як і розвідників. Це робить, наскільки я розумію, управління внутрішнього контролю НАЗК. Правильно?

– Так.

– Але в законі мета цього управління написана інакша. Це ж внутрішні контроль.

– Взагалі, хто чим займається в НАЗК – я своїм наказом визначаю. Розподіл обов’язків – це повноваження керівника.

Чому це управління перевіряє ці декларації? Тому що це специфічна робота, доступ до таємниці. Там є люди, які мають доступ до держтаємниці. 

– Тобто в НАЗК більше немає людей, які мають доступ до таємниці?

– Є, але в департаменті фінансового контролю фізично немає.

Управління внутрішнього контролю вже склало 3 адмінпротоколи стосовно працівників СБУ.

Стосовно колишнього начальника департаменту контррозвідки СБУ Петрова Олексія – суд притягнув уже його до відповідальності. Чинний голова, до речі, Закарпатської ОДА. За несвоєчасне декларування.

Відносно Кулешова – це колишній начальник департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки. У Шевченківському суді зараз протокол по ньому, за несвоєчасне подання декларації.

Доценко Данило Ігорович, колишній начальник Департаменту захисту національної державності СБ України, в Шевченківському суді також.

Це управління ефективно працює. По генералах СБУ ви чули взагалі, щоб хтось складав на них протокол? Ніхто в цій країні до того!

– Ми побачимо там протоколи по таких гучних прізвищах, як, наприклад, Демчина?

– Якщо ми в ході повної перевірки, незалежно від прізвищ, встановимо порушення, ви побачите публічні результати цієї роботи. Зараз, мені здається, проводиться повна перевірка декларації Демчини.

 

– Ще все-таки стосовно внутрішнього контролю. У законі “Про запобігання корупції” прописано… 

– … що він виконує інші повноваження, визначені головою НАЗК. 

– Так, але які не суперечать меті його утворення.

– Звичайно, ніяким чином це не суперечить.

– Тобто перевірка декларацій СБУшників входить в мету управління внутрішнього контролю?

– Так. Я міг би це віднести до повноважень фінконтролю. Але ці декларації взагалі б не перевірялись, бо там люди не мають доступу. Як ви вважаєте, що краще, щоб декларації перевірялись чи ні?

– Мені здається, краще, щоб перевірялись, але щоб в управлінні фінконтролю були належні спеціалісти.

– Йдіть до нас в управління фінконтролю. Не можу набрати людей. 

– А перевести з одного управління в інше?

– У мене 130 вакансій, я не можу їх тасувати з одного управління в інше, людей не вистачає. Ми запрошуємо всіх доброчесних людей, аналітиків, до роботи в НАЗК. І тоді, можливо, ми передамо ці функції управлінню фінконтролю. 

– Чому керівник управління внутрішнього контролю Роман Норець не подав свою публічну декларацію? 

– Мабуть, він перебуває на посаді, яка не підлягає декларуванню публічному. Я, до речі, не дивися в реєстрі. Він мені казав, що подавав. 

А дивіться! Я ж призначав його в лютому, він працював у Службі безпеки, подав ще в таємну їхню систему, тому немає. У наступному році обов’язково має подати. Якщо не подасть, пишіть – ми його звільнимо.

 

“Позиція НАЗК, що президента можна притягати до відповідальності. Але Конституційний суд поставить крапку”

– Коли йшли на посаду, говорили, що будете співпрацювати з журналістами, з активістами. Що є проблема боротьби з корупцією в Україні, що всі знають схеми, але ніхто нічого не робить.

За вашого керівництва було вже кілька гучних історій, які всі знають, і які не зрозуміло, чи з ними хтось щось робить.

Історія з годинником генпрокурорки Ірини Венедіктової. НАЗК відповідало на запит “Центру протидії корупції”, що це був підробний годинник.

– Ні, ми відповідали, що ми почали перевірку за цим фактом, витребували матеріали у генерального прокурора. Вона нам надала висновок експертизи, що це несправжній годинник.

– А ви свою експертизу якусь проводили? Якось підтверджували, що це дійсно підробний годинник?

– Ми можемо експертизу провести в рамках повної перевірки декларації. Повної перевірки декларації генпрокурора ми ще не проводили.

– Тобто ви просто отримали від неї цю експертизу і задоволені цим результатом? 

– Ні, я не можу казати, задоволені чи ні. Є основоположний конституційний принцип в країні: громадяни можуть робити все, що дозволено, а державні органи діють виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України.

Так от провести експертизу по годиннику я можу тільки в ході проведення повної перевірки. А ми проводимо моніторинг способу життя – це інша процедура. В рамках цієї процедури ми можемо запитати пояснення, запитати документи, але не провести експертизу.

Але це результативно. Ми по результатах розслідування “Схем”, “Слідство.інфо”, Bihus.Info 17 моніторингів способі життя розпочали, які вже відправили на повну перевірку.

– А хто це, ви можете сказати?

– Bihus.Info звертався. По результатах їхніх звернень ми розпочали повну перевірку декларації Іллі Киви.

 

– Була ще історія від “Схем”, коли вони зафіксували подарунок Баканову від Суркіса. І тоді була відповідь від НАЗК, що це все припущення.

– Це було на другий день після призначення мене на посаду. Я не був в курсі цих матеріалів. Ми зараз проводимо перевірку з цього факту ще. Там високопосадовці були, ми отримали від них пояснення. Перевірка ще триває.

– А чому так довго?

– Закон не передбачає в моніторингу конфлікту інтересів обмеження строків. Бо інакше це б суперечило взагалі меті моніторингу. 

Умовно кажучи, якийсь чиновник в Інстаграмі постійно виставляє Мальдіви, Канари, ще щось, а заробляє 100 тисяч гривень. Якщо ми скажемо 120 днів моніторити – ну зафіксували Мальдіви, на Мальдіви вистачає, а на Канари не вистачає. І тоді це нівелює весь процес.

– Ну але ж ми кажемо про конкретний випадок – подарунок. Ви можете промоніторити не все життя, а наявність або відсутність подарунку? 

– Зараз останнє, що нам потрібно, мені здається, має дати пояснення дочка Суркіса, вона все це організовувала. Тоді вже ми зможемо прийняти кінцеве рішення.

– І ще була історія з Бакановим, з його іспанською фірмою, де він залишився керівником, уже перебуваючи на держслужбі. Там щось просувається?

– Він був засновником кіпрської фірми, ця кіпрська фірма його призначила директором в іспанській.

Він нам надав рішення, що ця фірма, яка його туди призначала, звільнила його, ще до того, як він був призначений на посаду. Тобто воно просто не було зареєстровано в реєстрі іспанському.

Ми направили запит на Кіпр, на Іспанію. Здається, з Кіпру отримали відповідь, з Іспанії ще ні. Мабуть, коронавірус, не знаю, чого так довго.

– І була ще історія з Єрмаком, з його безкоштовним польотом в Мінськ. Там теж була перевірка НАЗК, чи вона дала результати?

– Зараз Леонід Данилович (Кучама – УП), мабуть, ще пояснення не надав. Він надавав цей літак.

Як ви розумієте, такий рівень суб’єктів, що у нас кожне пояснення – це історія на місяць-два, щоб його отримати. 

Я б дуже хотів, щоб наші високопосадовці у 10-денний термін давали пояснення, як передбачає закон. Ми от Герезі протокол не можемо вручити, вже два місяці намагаємось – він ховається від нас.

Дуже високого рівня люди, тому важко отримати результат.

– За вашого керівництва НАЗК склало кілька протоколів на президента. Незвична для України історія.

Один суддя відтермінував розгляд протоколу. Вирішив не брати на себе такий тягар і чекати рішення Верховного суду, чи можна карати президента за адмінпорушення. Інша суддя самостійно закрила справу, бо вирішила, що недоторканність президента поширюється не лише на кримінальні, а й на адміністративні справи.

Ви як вважаєте, президента можна притягати до адміністративної відповідальності?

– Конституційний Суд дасть відповідь на це питання. Верховний же передав у Конституційний.

– А ваша думка з цього питання? Ви ж фаховий юрист.

– Я фаховий юрист і знаю, що питання такого рівня – це повноваження Конституційного Суду. 

 

– Але НАЗК передавало в суди протоколи, значить, ви маєте позицію.

– Я би не складав протокол, якби не вважав, що президент не може бути суб’єктом притягнення до відповідальності. Оскільки я йому вручив цей протокол, то значить, звичайно, позиція НАЗК в тому, що президент може бути суб’єктом відповідальності. 

Разом з тим, Конституційний суд може поставити крапку в цьому питанні.

– Тобто якщо Конституційний суд вирішить, що не можна притягати президента, то ви погодитесь з цим? 

– Так, звичайно. Рішення Конституційного суду остаточне і оскарженню не підлягає. 

– Ви на деякі питання відповідаєте і туди, і сюди. Намагаєтесь триматись поміж крапельками?

– Ні, не поміж крапельками. Насправді є питання, на які немає однозначної відповіді.

Я сказав, що чинне законодавство передбачає, що президент може бути суб’єктом. Якщо Конституційний Суд визнає по-іншому, це буде частиною національного законодавства.

І я взагалі як керівник антикорупційного органу вважаю, що якщо президент, має імунітет від кримінальної відповідальності, то це природно, що має і від адміністративної. Це гарантії його незалежності.

– До речі, на цю суддю, яка закрила провадження по Зеленському, було дисциплінарне провадження знову ж таки через скаргу НАЗК. І це провадження закрили за тиждень після того, як вона закрила справу по президенту. Ви якось пов’язуєте ці історії?

– (пауза) Не знаю, що вам відповісти. 

“Відмова “Слуги народу” від державного фінансування – достойний крок” 

– У травні “Партія Шарія” подала позов до НАЗК з вимогою виплатити їй понад 3 мільйона гривень державного фінансування як партії, яка на останніх парламентських виборах набрала 2% підтримки – що передбачала попередня норма законодавства. Яка позиція НАЗК в цьому питанні?

– Ми виграли суд у першій інстанції, в апеляційний інстанції. Тобто підтвердили, що партія не має права на отримання цих коштів.

– На вашу думку – чи окей змінювати законодавство щодо фінансування партій уже після виборів?

– Конституційний Суд двічі приймав рішення щодо зворотної дії актів у часі, трактував 58 статтю Конституції – у 1999 і 2002 році. І в обох цих рішеннях суд констатував, що 58 стаття Конституції не може бути розповсюджена на дії, що вже відбулись, лише щодо громадян. 

В усіх інших випадках, наприклад, щодо юридичних осіб, а партія – це юридична особа, закон може мати зворотну дію в часі. Це рішення Конституційного Суду. Тобто в цьому випадку парламент діяв відповідно до вимог Конституції.

– “Партія Шарія” була єдиною партією, яка оскаржувала рішення НАЗК щодо розподілу державного фінансування?

– Так, інші (“Радикальна партія Олега Ляшка”, “Сила і честь”, “Опозиційний блок”, “Українська стратегія Гройсмана”, ВО “Свобода” – УП) не оскаржували.

– Запитання щодо ще однієї партії. “Слуга народу” у березні вирішила відмовитись від свого держфінансування на 2020 рік на користь медиків, які борються з ковідом. Це красиве рішення для масового виборця. 

Але наскільки це рішення правильне з погляду НАЗК? Чи не сигналізує “Слуга народу” в такий спосіб своїм виборцям, що нам не треба такий інструмент незалежності партії як державне фінансування?

– Закон України “Про запобігання корупції” каже, що НАЗК – аполітичний орган. Ви задаєте мені політичні питання, тому я не буду їх коментувати.

 

– Якщо партія А відмовляється від державного фінансування, чи не підриває вона віру в такий незалежний інструмент як державне фінансування партії?

– Партії ще ж можуть фінансуватись за рахунок внесків членів.

– Як вважаєте ви – партії, принаймні парламентські, мають отримувати державне фінансування?

– Так, звичайно, це цивілізована, європейська і світова практика.

– І ми всі чудово розуміємо, що коли вони відмовляються від державного фінансування, вони мають шукати його деінде.

– Вони ж щось враховують, коли відмовляються. Але насправді в країні досить важка ситуація з бюджетним фінансуванням. Мені здається, це достойний крок. Є партії, які набагато краще себе почувають, але не відмовились від фінансування.

“Зробити так, щоб навіть корупціонери не були зацікавлені в корупції”

– Останнім часом в антикорупційній системі хитання. Стосовно НАБУ було вже кілька рішень Конституційного Суду. Майбутній конкурс на керівника САП уже викликав настороження в європейських партнерів. Ви на собі ці хитання відчуваєте?

– Звичайно, відчуваємо. 6-го числа, наскільки мені відомо, розгляд подання про конституційність Вищого антикорупційного суду, 8-го числа – розгляд подання про конституційність електронного декларування і моніторингу способу життя. 

Сутація дуже дивна. Є заяви, в тому числі, викривачів, інших антикорупційних органів, щоб ми перевірили наявність конфлікту інтересів у Конституційному Суді.

Рішення Конституційного суду по указу президента про призначення Ситника і по закону по НАБУ – це фактично рішення з одного і того ж питання. По закону 6 суддів заявили про конфлікт інтересів. По указу – не заявили про конфлікт інтересів.

Коли ми запитуємо в голови Конституційного Суду: дайте нам заяви про конфлікт інтересів, Конституційний Суд оскаржує в Окружний адмінсуд. І ОАСК забороняє нам брати ці документи. Тому явно є якась ситуація напружена.

Наша мета – зняти це питання взагалі. Розібратись, подивитись заяви і сказати: да, тут був конфлікт інтересів, а тут ні, тут нема питань до Конституційного Суду. Але КС чомусь не надає ці документи, в зв’язку з чим виникають сумніви в його рішеннях.

– Як ви думаєте, чим ці хитання закінчаться? І чи вистоїть антикорупційна система?

– Генеральний прокурор на національній раді з питань антикорупційної політики запевнила, що конкурс на антикорупційного прокурора буде чесний, справедливий і об’єктивний. 

Питання щодо легітимності директора НАБУ парламент зніме – ухвалить закон, який передбачить, що чинний керівник НАБУ виконує свої повноваження ще півтора роки, після чого буде оголошено конкурс. 

 

– Ви посилаєтесь на слова генеральної прокурорки. Вашим колегам, наприклад, з НАБУ уже доводилось фактично протистояти їй. Чи готові ви протистояти генпрокурору, якщо ваше бачення, розуміння антикорупції розійдеться?

– Закон не передбачає протистояння НАЗК і Генеральної прокуратури. Я впевнений, що навпаки, і НАЗК, і Генпрокуратура має спільну місію, план дій щодо запобігання корупції. 

Якісь конкретні моменти можемо обговорювати в рамках цього процесу, звичайно. Наприклад, НАЗК склало протокол по заступнику чинного генпрокурора Симоненку – Печерський суд закрив його два тижні тому. Ми готові в рамках закону діяти. По Літкевичу, директору міжнародного департаменту Офісу генпрокурора буде розглядатись протокол Печерським судом.

– Якщо ви зрозумієте, що найвище керівництво кудись не туди рухається в питаннях антикорупції, ви, скоріше, підете чи залишитесь і будете рухати в правильний бік?

– Я точно не піду. Моя амбіція – рухати цю державу у вірному напрямку. Я точно не піду, навіть якщо тут будуть максимально несприятливі умови для того, щоб НАЗК виконувало свої функції. 

Я працював при різних генеральних прокурорах. Тому я розумію, як працювати з різними людьми. При будь-якій владі можна працювати і йти за своїм порядком денним.

– У Ситника за генпрокурора Луценка був серйозний конфлікт. Ви до таких речей готові? Якщо у війну проти вас будуть вступати чиновники найвищої ланки?

– Я думаю, що такої війни не буде, тому що позиція НАЗК – вигравати, не вв’язуючись у битву. І це можливо.

Так, є люди, які зацікавлені корупцією в тій сфері, де вони отримують незаконний зиск. Але в цілому, будь-який корупціонер зацікавлений в тому, щоб не було корупції в країні. 

Бо відсутність корупції в країні підвищує вартість усіх активів, а отже, і багатство кожного, а чим більше в людини активів, тим вищою буде їхня вартість. 

Тому будь-хто в цій країні, і в першу чергу ті люди, які володіють значною частиною активів, зацікавлені у зниженні рівня корупції. 

– …коли це не стосується їх особисто.

– Так. Але чому вони змушені миритись з цією системою й десь протидіяти її реформуванню? Тому що іноді немає альтернатив, альтернативних законних практик. Тому створення на противагу існуючим корупційним практикам більш зручних способів задоволення потреб і є відповіддю на це питання. 

Зробити так, щоб навіть корупціонери не були зацікавлені в корупції.

 

“Заступник керівника ДБР Бабіков насправді розумна людина”

– Нещодавно вас викликали на допит у Держбюро розслідувань. НАЗК назвало це тиском, пов’язаним з тим, що знайшло конфлікт інтересів у керівників ДБР, Олександра Бабікова та Олександра Соколова.

І буквально того ж вечора стало відомо, що в Бюро призначили нового виконуючого обов’язки. Чи це – збіг чи реакція на вашу заяву?

– Я сподіваюсь, що це реакція на нашу заяву. Тому що, наскільки мені відомо, новий в.о. керівника ДБР замість пана Соколова мав бути ще 16 вересня. Я не знаю, хто це мав бути – Бабіков або Сухачов (новопризначений т.в.о. директора ДБР – УП)

З чим взагалі пов’язаний цей виклик? Коли я прийшов на цю посаду, у мене на столі лежала угода на 5 мільйонів 200 тисяч гривень, які я мав перерахувати за оренду обладнання реєстру декларацій.

Його орендують з 2016 року, воно не коштувало ніколи більше 3,2 мільйона. Уже 11,5 мільйона сплатили за це обладнання. І попереднє керівництво НАЗК заклало на 2020 рік ще 5 мільйонів. Тобто всього більше 16,5 мільйона за обладнання, яке коштувало 3 мільйони.

Я не міг цього допустити. Ми провели аудит, встановили, що 9 мільйонів з 11 були переплачені. Ми передали матеріали в НАБУ.

НАБУ почало розслідування, Антикорупційний суд наклав арешт на це обладнання. І ми чекаємо, поки буде завершене розслідування, щоб подати позов до компанії про повернення коштів платників податків.

І от ДБР за заявою адвоката цієї компанії зареєструвало по мені провадження. Нібито я, зловживаючи службовим становищем, не доплатив їм 5 мільйонів за обладнання.

І мене не викликали на допит по цьому провадженню, бо там все очевидно. Але коли ми запитали інформацію про накази Бабікова, чи приймав він рішення стосовно слідчих, які розслідують справи Майдану, коли ми запитали накази Соколова, чи виплачував він собі премії, відразу мене викликали на допит. 

– Тобто ви розцінюєте виклик на допит як тиск, виходячи з того, що воно збіглось у часі? Ніяких натяків, інших способів тиснути не було?

– Були натяки від службових осіб ДБР, які надходили працівникам НАЗК, що я маю сконтактувати з керівництвом ДБР, щоб ці допити не продовжувались.

– До суті справи ще повернемось – спершу про Бабікова. Раніше, коли він був заступником Венедіктової, ви вважали, що конфлікт інтересів врегульований. Зараз ви сказали, що конфлікт є і єдиний спосіб його вирішити – це звільнити Бабікова.

Після того, як призначили нового т.в.о. керівника ДБР, ваша думка не змінилась?

– Венедіктова визначила конкретний обсяг повноважень, і Бабіков не міг ніяким чином впливати на справи Майдану. Але Венедіктова пішла. Закон передбачає, що коли керівника немає, кожні два місяці змінюється виконуючий його обов’язки, і Бабіков мав би уже два рази бути керівником ДБР за цей час.

Тобто потенційний конфлікт має всі шанси стати реальним. Допоки немає керівника ДБР, і не відомо, коли він буде, цей конфлікт носить постійний характер.

А, закон каже, що якщо конфлікт інтересів носить постійний характер, особа підлягає звільненню з посади. От і все.

Це при тому, що я знаю, що Бабіков насправді розумна людина. І моя особиста думка, що він у справі Януковича насправді був тільки тому, що Луценко його звільнив з Генпрокуратури, і оскільки це була іміджева справа Луценка, то він і пішов адвокатом Януковича.

 

– До суті справи “Алтаюру”, компанії, в якої НАЗК орендувало сервери для реєстру декларацій. Давайте по хронології. На початку січня ви відмовились продовжувати договір з компанією. Хоча до цього на переговорній процедурі було вирішено його продовжити. Правильно?

– Тендерний комітет прийняв рішення про укладення угоди. Разом із тим не було завершено всі формальності. Ми надіслали лист “Алтаюру” з узгодженням цих формальностей, він вчасно не відповів. І в мене вже не було юридичної можливості підписувати цю угоду.

Тобто по-перше, це була б розтрата коштів однозначно – я фахова людина в цих питаннях. І по-друге, юридично я вже не міг угоду укласти.

– У січні ви не продовжили договір і не повернули сервери. І на початку березня передали їх державним “Українським спеціальним системам”, які адмініструють реєстр. Так?

– Ні. Сервери з 2016 року стояли в “Українських спеціальних системах”, ми їх не рухали. НАЗК платило за використання серверної кімнати в “Українських спеціальних системах”. Тому не можна казати, що ми щось передавали.

– “Алтаюр” вимагав повернути їм сервери?

– Не вимагав. Він став вимагати повернути сервери тільки після того, як Антикорупційний суд наклав на них арешт.

– “Українські спеціальні системи” мали право використовувати сервери “Алтаюру”, навіть якщо договір не продовжили?

– Звичайно. Воно ж не припинялось. Тому що “Алтаюр” не звертався за поверненням серверів.

У цивільному законодавстві це називається утримання майна як факту у сфері господарювання. Право власності вважається набутим правомірно, допоки не встановлене зворотнє.

– Яким чином ви взагалі вирахували, що ціна завищена? Яку цифру брали за основу?

– Ми взяли балансову вартість обладнання. Воно коштувало 2 мільйона 400 тисяч на момент укладення договору. Кожен рік воно ж зношується, а вони навпаки збільшували вартість.

– Але ж обладнання за цей час змінювалось, доповнювалось?

– Частина. Але вони взагалі норму зносу не застосовували, це перше. 

І по-друге, фактично це була оренда обладнання. Але договір був сформований наступним чином: “послуги з оренди обладнання”. Тобто там був директор – до чого директор, якщо обладнання просто стоїть; був бухгалтер, були ще 4, здається, працівника, зарплату яким платило НАЗК. 

– Ви кажете, що взяли балансову вартість. Але це ж не ринкова вартість? Це, як я розумію, вартість на кінець використання. Тобто це не вартість обладнання на момент вирахунку.

– Звичайно. Ринкова вартість в договорах оренди зазвичай навіть навпаки нижча. Тому що ти укладаєш договір на 5 років, закладаєш норму прибутку 20% і розділяєш на ці роки.

 

– Ваші опоненти мають експертизу, наскільки ми знаємо, яка підтверджує справжність їхньої ціни. Ви бачили цю експертизу?

– Не ціни, а балансової вартості. Ця експертиза підробна. Там вони пишуть, що експерт оглянув обладнання, надано доступ, у нас є лист “УСС” про те, що ніякий експерт ніяке обладнання не приходив, не дивився.

– Ви вважаєте, що ціна договору завищувалась, і вони давали за це відкат, чи як? 

– Ну я не можу це стверджувати, тому що в мене немає доказів. Але виглядає все саме таким чином.

– Перший договір з цією компанією був підписаний ще Програмою розвитку ООН. Відкат кому, ПРООН, давали?

– Ні, у ПРООН була якраз вартість була 600 тисяч всього. А у НАЗК вже 2-3 мільйона, 5 мільйонів, збільшувалась постійно вартість. Тому в мене нема питань до ПРООН.

– Це фактично ваш перший скандал. І він пов’язаний зі сферою, в якій ви називаєте себе спеціалістом, це ІТ-сфера. Коли ви йшли в НАЗК, чи мали ви вже якусь сформовану позицію щодо постачальників обладнання?

– Я про те, що обладнання належить не НАЗК, дізнався тільки, коли прийшов сюди. Я не знав взагалі, чиє обладнання, де знаходиться реєстр, які проблеми з ним.

Хоча, зізнаюсь чесно, коли запроваджувався реєстр у 2016 році, матеріали по ТОВ “Міранда” (розробник програмного забезпечення для реєстру, керівника якого звинувачують у підробці і неякісній роботі – УП) у мене були. Але я відмовився ними займатись, бо це трошки не моя сфера. 

Розмовляли Ольга Кириленко, Соня Лукашова, УП

Джерело: Українська правда

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Володимир Павленко, АРМА: Судові позови не зупиняють діяльність управителя УМХ

21 вересня 2020 р.

Заступник голови АРМА – про те, чому оцінка активів УМХ буде проводитися тільки після конкурсу на обрання його управителя та чи можуть судові позови завадити «1+1 медіа» розпочати управління медіаактивами Сергія Курченка.


Одинадцятого вересня тендерний комітет Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) обрав управителя для «Українського медіа холдингу» (УМХ). Переможцем конкурсу стало ТОВ «1+1 Інтернет», що входить до групи «1+1 медіа» Ігоря Коломойського.

«Переможець відбору запропонував найбільш вигідні економічні умови управління активами, зокрема найвищу суму гарантованих щомісячних перерахувань до державного бюджету у розмірі 5 млн гривень, а також прогнозовані надходження до держбюджету у сумі майже 8 млн гривень щомісяця. Натомість пропозиції інших учасників були у кілька разів меншими», – прокоментували результат конкурсу в АРМА.

Наступними кроками мають бути оцінка активів УМХ та укладання договору про управління між АРМА та ТОВ «1+1 Інтернет». У даному випадку переможцю також треба отримати погодження Антимонопольного комітету (АМКУ) щодо допустимої концентрації активів. За словами джерел «Детектора медіа» на медіаринку, в «1+1 медіа» уже почали готуватися до управління.

Крім ТОВ «1+1 Інтернет» участь у конкурсі брали ще п’ять компаній: ТОВ «Видавничий дім “Масаві”», ТОВ «Комунікаційний хаб “Економіка”», ТОВ «Сьогодні Мультимедіа» (входить до «Медіа Групи Україна» (МГУ)), ТОВ «Об’єднана медіа група», ТОВ «Видавництво Український медіа дім».

Три з них – «Сьогодні Мультимедіа»«Видавництво Український медіа дім» і «Комунікаційний хаб “Економіка”» – заявили, що подали до суду з вимогою скасувати результати конкурсу. Зокрема, «Медіа Група Україна» повідомила, що, на її думку, конкурсу мала передувати оцінка активів УМХ і ознайомлення учасників з її результатами, а сам конкурс мав проводитися через ProZorro.

І джерела «Детектора медіа» кажуть, що список позивачів може збільшитися ще на одного конкурсанта.

Ще однією проблемою для «1+1 медіа» є законодавча вимога узгоджувати свої дії з власником УМХ. Судячи не тільки з судового позову, але й із нецензурного тону заяви, розповсюдженої УМХ напередодні оголошення результатів конкурсу, наразі Сергій Курченко таку згоду надавати не планує. Крім того, існує імовірність, що передані АРМА активи УМХ можуть знаходитися в заставі за кредитним договором з іншою компанією Курченка. На цьому фоні суди УМХ з Нацрадою щодо ліцензій на радіомовлення, які теж має урегулювати управитель, навіть і проблемою не виглядають.

«Детектор медіа» зустрівся з заступником голови АРМА Володимиром Павленком, щоби зрозуміти обставини і подальші перспективи цієї історії: зокрема, чому оцінка активів УМХ буде проводитися тільки після конкурсу та чи можуть судові позови завадити «1+1 медіа» розпочати управління медіаактивами бізнесмена-втікача.

– Володимире, суд ухвалив рішення про арешт активів УМХ рік тому. Конкурс на обрання управителя ви почали в червні. Чи одразу ви його планували? І якщо так, то що робили протягом цього часу?

– З моменту надходження цього рішення ми одразу розуміли, що мова не йде про продаж. Ми готувалися до управління. Ми не виставляли УМХ на управління довгий час, тому що і думали всередині, і консультувалися з ринком, як краще це зробити. Медіахолдинг складається з радіо, друкованих засобів масової інформації і інтернет-медіа. Їх можна було виставляти такими групами, можна було взагалі виставляти окремо кожну з 73 компаній. Нам пропонували також ліквідувати друковані ЗМІ, але я вважаю це неприйнятним, тому що наша задача – зберегти актив. Нам передали в управління медіахолдинг і не наша задача – робити з медіахолдингу невідомо що. Наша задача – знайти для нього управителя.

У ході спілкування з різними представниками ринку ми зрозуміли, що існує синергія між різними засобами масової інформації і тому є сенс, щоби вони залишалися разом. При цьому ми також зрозуміли, що друковані ЗМІ є збитковими – не тільки в УМХ, а взагалі. Дохід генерується в основному від інтернет-ЗМІ або від радіо. В УМХ багато радіочастот, але ліцензії заблоковані, ідуть суди. Тобто фактично генератор грошей – переважно інтернет. Ми розуміли, що за рахунок доходів, отриманих від інтернет-ЗМІ, можна буде фінансувати радіо і друковані медіа. Саме тому ми цей актив виставили весь. І весь цей час готувалися до передачі. Ми робимо це з кожним активом, але враховуючи розмір УМХ, заходи з підготовки тривали довше. Ми зверталися до різних органів, у тому числі правоохоронних, запитували інформацію щодо активу, щоби краще для себе зрозуміти, що саме там відбувається.

Одне з обвинувачень, яке нам закидає МГУ, полягає в тому, що ми не надали інформацію про актив, тому неможливо було підготувати адекватний бізнес-план і конкурс не можна вважати прозорим. На це ми можемо відповісти дуже просто: так, я розумію, про що вони говорять, я би радий був надати їм актуальну інформацію, але в нас її не було. Ми отримали з податкової офіційну звітність – але це стара звітність. Фінансова звітність за 2017–2018 роки нерелевантна для медіахолдингу, який живе від місяця до місяця на фінансових потоках і майже не має необоротних активів. Тобто медіахолдинг – це фактично люди і зв’язки, на цьому все тримається. Тому ми розраховували на те, що саме учасники відбору, які є представниками медіаринку, повинні знати своїх конкурентів: як ідуть їхні справи, які в них активи, які співробітники. І що вони зможуть врахувати цю інформацію, бо вони спеціалісти в цій сфері, на відміну від нас. І самостійно підготують цей аналіз. І практично кожен із потенційних управителів краще чи гірше це зробив.

– Що зробив би будь-який управитель одразу після того, як переміг би в конкурсі? Він би розпочав аудит отриманого в управління активу. Ви теж могли би провести аудит перед тим, як оголошувати конкурс.

– Не могли би. У багатьох є уявлення, що АРМА управляє активами. АРМА здійснює заходи з управління, але фактично ними не управляє. АРМА є посередником між власником, у якого актив забрали, і тим, кому АРМА цей актив передасть. Тобто наша задача – відібрати управителя або продати майно, але в цьому разі мова не про продаж. Наша задача – оголосити критерії відбору і врахувати, яка програма була найкращою, щоб відібрати найпрофесійнішого, на нашу думку, управителя, який зміг би: 1) зберегти актив, 2) забезпечити надходження до бюджету. Для цього ми повинні перевірити спроможність управителя це робити, проаналізувавши його досвід управління подібними активами. Ми оцінюємо його фінансову звітність: він заробляє гроші чи втрачає? Скільки активів у нього на балансі? Які в нього оборотні і необоротні активи? Які обороти? Яка прибутковість за рік? Крім того, ми оцінюємо його програму управління: що він збирається робити з активом. І скільки хоче залишати собі від надходжень, а скільки – платити в бюджет, у тому числі за власний рахунок, якщо актив не буде прибутковим.

Очевидно, що дуже рідко бувають абсолютні переможці за всіма параметрами. Вибір є дуже складним, тому що критерії відбору ми розуміємо, але яка вага кожного з них? Це не математична формула, яку можна розрахувати. Це не аукціон на Prozorro, де хто більше заплатив, той і переміг. Треба врахувати не тільки обіцянки управителя, але й його спроможність їх виконати.

А в цьому конкретному випадку все було ще складніше, тому що мова про корпоративні права. Управління корпоративними правами, за нашим законом про АРМА, має специфіку у порівнянні з іншими активами. Управитель корпоративними правами при здійсненні повноважень власника повинен узгоджувати з ним свої дії. Якщо перекласти це людською мовою, то перед тим, як голосувати на загальних зборах про зміну директора, управитель повинен узгодити позицію з власником. Адже як можна управляти 73 компаніями? Для цього треба ставити своїх директорів, тобто проголосувати на загальних зборах. А що як власник не надасть згоду? Ми з таким стикалися, але не в таких масштабах. У нас не було 73 компанії зі 100% власністю в особи, чиї активи арештовувалися. І при цьому управитель, який повинен отримати згоду власника, не має бути з ним пов’язаним – це випливає з вимог кримінального законодавства і написано в ухвалі суду. Як можна отримати згоду власника, не перебуваючи з ним у відносинах навіть опосередкованого контролю? Очевидно, що власник не дасть незнайомій людині згоду на управління своїми активами. Він дасть тільки тому, кому може довіряти. А якщо є відносини довіри, то це вже свідчить про опосередкований контроль.

Це проблема, з якою ми стикаємося щоразу, коли обираємо управителя на корпоративні права чи акції. Ми знаємо, як її можна усунути: треба внести зміни в закон і прибрати цю норму. І ми це ініціювали. 16 вересня Верховна Рада, голосуючи за цей законопроєкт у першому читанні, не добрала 11 голосів і направила законопроєкт на доопрацювання (зокрема, жодного голосу не дали «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність» та «За майбутнє». – Ред.).

Можна сказати, що АРМА – не той орган, який повинен встановлювати, є контроль чи немає. Але хто є цим органом? Суд? Він розглядає кримінальну справу і досі її не розглянув – немає вироку. АРМА працює з активами, які арештовані до вироку. Єдиний варіант, коли АРМА працює з активом після вироку суду – це коли є вирок про спецконфіскацію: ми це майно продаємо.

Очевидно, що кожен, хто не виграв у конкурсі, може звинуватити нас у непрозорості. Але ми просто застосовуємо той закон, який є.

– Я вам більше скажу: якби пройшли ваші поправки до закону і управитель корпоративними правами не мусив би погоджувати свої дії з власником, тоді вас звинувачували б у рейдерстві. Тому що вироку проти власника ще немає, а в його майно вже заходить управитель, самостійно змінює менеджмент і на власний розсуд ухвалює господарські рішення.

– Ми звикли до того, що АРМА постійно звинувачують у рейдерстві. Але суть існування АРМА полягає в двох задачах. Перша – допомагати слідству знаходити активи в Україні і за кордоном – це та частина роботи, про яку ніхто не знає, тому що це таємна допомога слідству. Друга частина, про яку всі чують – що АРМА в когось щось забрало. І дійсно, ми постійно в когось щось забираємо, тому що це наша функція. Ми вже з посмішкою ставимося до звинувачень усіх незадоволених. Але у випадку з УМХ нашою наперед узгодженою позицією було максимально публічно показувати все, що ми робимо. Зазвичай ми не оприлюднюємо протоколи тендерного комітету. Ми спеціально це зробили, щоби всі могли побачити нашу аргументацію. Бо вона стосується не тільки цього конкретного кейсу, але й усіх майбутніх кейсів, які в нас будуть.

Коли цей конкурс запустився, навіть хтось із високих керівників «1+1» – я не пам’ятаю, як його звуть – у інтерв’ю казав, що АРМА непрозоре, на нього чиниться тиск, це буде знов корупція. Але в результаті вони стали переможцями. Я би хотів почути від них або вибачення, або нехай скажуть, що дійсно були корупція і тиск і тому ми обрали «1+1 Інтернет».

Я хочу поставити крапку в цій історії. Так, ми обрали переможця, але факт його вибору – не одне й те саме, що здійснення управління. Для цього актив потрібно оцінити. Це складний актив, його оцінку буде здійснювати оцінщик – незалежний суб’єкт, не наш співробітник.

– Замовником оцінки є АРМА чи управитель?

– Замовником є АРМА, але платником – управитель. Ми розробили положення, яке незабаром буде прийнято: новий порядок оцінки.

Скільки буде коштувати оцінка УМХ, я не знаю. Скільки вона триватиме – теж не знаю. Якою вона буде – теж не знаю.

Після закінчення оцінки ми укладемо договір – у разі, якщо не буде судових рішень чи заборон, тому що наразі АРМА вже відомо про подачу щонайменше одного судового позову, ще від кількох учасників конкурсу принаймні лунали заяви про намір судитися. І кожен, звісно, буде намагатися зробити все можливе, щоби не допустити контролю «1+1 Інтернет» над УМХ.

Але навіть укладення договору ще не є початком управління: у таких випадках, як цей, необхідно отримувати дозвіл АМКУ, тому що оборот учасників концентрації перевищує порогові суми. І я також не знаю, коли це рішення буде і яким воно буде.

І тільки після того, як буде оцінка і погодження АМКУ, договір вступає в силу і управитель отримує можливість вчиняти заходи з управління. Мені дуже цікаво дізнатися, якими будуть ці заходи, враховуючи, що в переможця немає згоди власника. Можливо, на той момент вона з’явиться. Можливо, цей момент ніколи не настане, тому що не буде згоди АМКУ. Ми не хочемо гадати. Нам достатньо того, що ми ухвалили рішення. На мою думку, воно максимально обґрунтоване і законне. При тому, що рішення було не одностайним: я і ще одна колега проголосували проти. Я був не глобально проти того, щоби відібрати управителя. Я усвідомлював, що один раз ми його вже не відібрали і що є суспільне очікування, що АРМА повинна прийняти рішення. Якби ми знову його не ухвалили, нас би вкотре звинуватили в корупції чи ще й у непослідовності і ставили б питання про нашу інституційну спроможність. Але оскільки цей приклад є показовим і ми для всіх публікували протокол, я умисно вказав у ньому на всі проблеми, які існують у нас при відборі управителя. І висловився проти всіх, тому що будь-яке з можливих рішень не є ідеальним.

– Чому перед тим, як оголошувати конкурс, не можна було зробити хоча би оцінку активів, яку ви будете проводити зараз?

– На це запитання є проста відповідь: за оцінку треба платити. Хто?

– Держава. Вона ж хоче, щоб активами управляли ефективно.

– Якщо держава цього хоче, то виділяє на це кошти. А в нас у бюджеті кошти на це передбачені дуже незначні або майже ніякі. І далеко не завжди, коли ми виставляємо актив на пошук управителя, він знаходиться. У нас навіть були випадки, коли управитель виграв відбір, але відмовився від укладання договору. Уявіть, що державні кошти на оцінку будуть потрачені. Строк оцінки – півроку. А якщо переможець буде погано управляти і нічого не компенсує в бюджет?

Тому ми робимо так, що за оцінку платить той, хто виграв у конкурсі, бо він у цьому зацікавлений. Таким чином ми знімаємо навантаження з бюджету. Якщо бюджет дасть нам безлімітні можливості на оплату оцінок – то без проблем. Але значна частина активів є депресивними і знайти для них управителів неможливо. Тобто часто кошти на оцінку будуть витрачатися, а договір не укладатиметься. І потім що? Нецільове використання державних коштів – злочин.

– Оскільки ви зробили спробу законодавчо виправити те, що заважає вашій роботі, то, можливо, ви робили спроби і залучити з бюджету ці додаткові кошти на попередні оцінки? Я почула вашу аргументацію про нецільове використання, але продовжую думати, що це було би кращим варіантом, ніж виставляти на конкурс неоцінені активи.

– Такі спроби робляться, коли планується бюджет на наступний рік. Зараз ми попросили дати нам бюджет, обґрунтували. Чекаємо на відповідь. Але зазвичай вона така, що буде в кращому випадку стільки, як було, а мабуть, менше.

Я взагалі мрію, щоби в АРМА були свої оцінщики. Але для цього теж треба змінювати законодавство і багато що змінювати.

Ми це постійно ініціюємо. Щомісяця спрямовуємо декілька змін до постанов Кабміну. За нашої участі розроблено законопроєкти (№3304 і №3335. – Ред.), вони поки що в Верховній Раді, подивимося, що з ними буде. У нас ще є ідеї, ми хочемо їх реалізовувати, але для цього потрібна нормальна співпраця. З Кабміном така співпраця є, з Мін’юстом є, з Верховною Радою її, на жаль, немає.

– Судові позови, які зараз подані учасниками конкурсу на управління УМХ, призупиняють ваше рішення про обрання переможця?

– Ні. Ці позови нічого не призупиняють: ні діяльність АРМА, ні здійснення оцінки, ні діяльність управителя. Щось може призупинити лише ухвала суду, яку він винесе в порядку забезпечення позову. Але я не вірю, що така ухвала буде винесена. На моїй пам’яті, поки я тут працюю, така ухвала була винесена лише один раз. І навіть вона не зупиняла нас у тому, що ми робимо, тому що не перешкоджала АРМА надалі здійснювати свою діяльність. Вона точково заборонила одній посадовій особі вчиняти якісь дії. Але в АРМА працює не одна посадова особа і, відповідно, інші зробили те, що АРМА повинно було зробити. Це є неправомірна практика – забороняти державному органу здійснювати його діяльність. Це те саме, що заборонити Кабміну ходити на роботу.

– Я не юрист. Але скажу на хлопський розум: наприклад, якщо регулятор у нашій сфері – Національна рада з питань телебачення і радіомовлення – за якесь порушення накладає штраф, то той, на кого наклали штраф, може подати позов до суду і поки справу не розглянуть в усіх інстанціях, він має можливість не платити цей штраф.

– Я не в курсі про штрафи. Я не знав, що подача позову зупиняє оплату штрафів, для мене це новина. Але подача позову щодо можливих незаконних дій АРМА по відбору управителя не зупиняє діяльність АРМА і процедуру відбору управителя.

– А навіщо тоді всі вони зараз подають до суду?

– Мені здається, деякі потенційні управителі подались на конкурс винятково з метою мати можливість щось оскаржити.

– Я думаю, що так вчинила МГУ.

– Так, вони спеціально подали гарантійний платіж в 1 гривню. Написали програму управління, яка передбачає щомісячний збиток приблизно в 50 млн гривень. Це очевидно неконкурентні умови. Я би сказав, що вони неадекватні. Але це не позбавляє їх права оскаржувати результати. Я з нетерпінням чекаю цих позовів. Хочу проаналізувати, що там написано. Не тільки суд буде оцінювати ці позови та вимоги, а і я їх буду оцінювати, і ми цю оцінку також обов’язково опублікуємо. Тому що я впевнений, що будуть використовуватися виключно ті аргументи, які ми наводили в своєму протоколі умисно, щоби звернути увагу на недоліки законодавства. І нехай тепер не тільки АРМА, а й суд оцінює, наскільки це законодавство є спірним і наскільки правильне рішення прийняло АРМА. Тому що у випадку, коли один закон протирічить іншому, неможливо прийняти абсолютно законне рішення. І будь-яке таке рішення може бути і оскаржене, і скасоване. Але не наша вина в цьому.

– Добре. І ще як мінімум двоє подали до суду. Навіщо? Просто щоби створювати шум?

– Можливо, вони очікували, що оберуть їх, а їх не обрали. Вони ображені і таким чином намагаються відновити справедливість. Можливо, їм хтось пообіцяв, що в разі якщо вони це зроблять, то виграють конкурс. Але все це обіцянки-цяцянки: багато хто комусь щось обіцяє, але це все пусті слова.

Я можу пообіцяти тільки одне: що рішення АРМА будуть максимально обґрунтованими і такими, за які нам буде не соромно.

– Просто я собі приблизно уявляю рівень юристів МГУ і Курченка. І думаю, що це професійні юристи, дуже досвідчені і на якусь ефективність своїх дій усе-таки сподіваються.

– Я сам 15 років пропрацював юристом, який займається судами. Мені дуже цікаво, що ці люди напишуть. Це як грати в шахи: цікаво грати з цікавим супротивником. Я розраховую на те, що мені буде цікаво, але чомусь підозрюю, що все, що вони напишуть, я вже наперед знаю.

– Для журналістів – взагалі свято, що АРМА нарешті стала відкритою в цьому кейсі. Ми будемо ходити на всі суди.

– Будь ласка. Є що коментувати. Але я скажу так: у АРМА теж хороші юристи і припускаю, що в «1+1 Інтернет» теж є юристи. Хай юристи працюють, їм за це гроші платять.

– Ви обрали управителя, який пообіцяв, що у нього буде така-то програма і такий-то мінімальний платіж. Які у вас є механізми перевіряти, чи виконує він свої зобов’язання, контролювати і, можливо, призупиняти дію договору?

– Від управителя є два види надходжень: очікуваний прибуток і гарантований дохід. Очікуваний прибуток розраховується як різниця між очікуваним доходом і витратами. Але це ж очікування, тобто на практиці може бути інакше. Тому відкривається спеціальний рахунок і передбачається, що всі надходження йдуть на нього. Управитель із нього витрачає кошти, які йому необхідно витратити. Ці витрати він узгоджує з АРМА. Тобто ми знаємо, скільки коштів надійшло і на що вони були потрачені. Якщо залишається різниця, тобто прибуток, то управитель частину залишає собі як винагороду, а решту перераховує нам – це йде в бюджет. Фактично це нормальна бізнес-діяльність. Але коли ми почали реформувати АРМА, то звернули увагу на випадки, коли актив нібито нормальний, має бути прибутковим, а за документами – збитковий. Тому ми ввели гарантований платіж: коли все збитково, але управитель все одно платить.

Які форми контролю за очікуваним доходом? АРМА здійснює моніторинг: узгоджує витрати і дивиться, скільки коштів надійшло. З гарантійними платежами все просто: управитель або заплатив, або договір розірвався.

І тому ми повірили, умовно кажучи, Коломойському, що 5 млн гривень на місяць він знайде. Бо в разі якщо він їх не знайде, ми припинимо договір.

– Програми конкурсанти подавали на три роки. А на скільки років обирався управитель?

– Ми зазвичай обираємо на три роки.

– Чи правильно я розумію, що за ці три роки суд може визнати Курченка невинним і тоді йому цей актив має бути повернутий?

– Може бути все що завгодно. Це регулярна практика в АРМА, коли нам передається якийсь актив і ще навіть до того, як ми передали його комусь в управління, скасовується арешт і ми з ним більше нічого не робимо. Якщо ми його передали в управління і там є управитель, і скасовується арешт, ми повертаємо його назад власнику.

Я припускаю, що поки не буде вироку, арешт залишиться. Але коли буде вирок, який буде вирок – точно я не знаю. Якщо буде виправдальний вирок, то управління припиняється і ми все повертаємо. Якщо буде обвинувальний вирок, тоді, мабуть, буде спецконфіскація: ми всі ці активи будемо продавати.

– У управителя є першочергове право їх купити?

– Ні, купити може будь-хто: хто запропонує більше грошей.

– Як ви думаєте, чому у медіаринку як у певного колективного розуму зараз є стійке очікування, що УМХ потрапить до Коломойського назавжди?

– Я думаю, це пов’язано з репутацією Коломойського. Але це ніяк не пов’язано з законом і з АРМА.

– Чи знаєте ви щось про ТОВ «Ліберті файненс», у якої, як я зрозуміла, в заставі перебувають усі ці корпоративні права?

– Ні, нічого не знаю. Я навіть не чув такої назви. Звідки ви це взяли?

– У першому протоколі вашого тендерного комітету.

– Це один із управителів, мабуть, згадував, так? «Об’єднана медіа група»?

– Так.

– Я про це чув, але не можу коментувати, бо не знаю.

– Це виглядає як хороший запобіжник непоганих юристів Курченка, які додатково підстрахувалися.

– Хороші юристи чи не хороші, Курченка чи не Курченка – я не знаю. Якщо є право на стягнення застави, то вона може бути стягнута. Вона, мабуть, уже могла бути стягнута. Можливо, вона буде стягнута в майбутньому. Тут теж є колізії в законодавстві. Це майно арештовано кримінальним арештом, а стягувати арештоване і неарештоване заставне майно – це різні задачі. І навіть у нас є в практиці, коли нам передали в управління актив, а потім на нього було звернено стягнення. У нього з’явився новий власник. То що повинно в такому випадку робити АРМА? Це відкрите питання. Ухвала, якою нам цей актив переданий в управління, і арешт дійсні і ми повинні їх виконувати. А стягнення – це реалізація права вимоги, яке виникає не з пустого місця: мабуть, той, хто стягував, це право купив. І ми у нього повинні це забрати. Тут є елемент несправедливості.

У нас такі активи є, це проблемні активи. І це питання не врегульоване і не вирішене. По УМХ, слава Богу, таких проблем поки що немає. А що буде з часом – побачимо.

– А якщо би вони виникли, то це радше проблема управителя, а не АРМА?

– Так, це радше проблема управителя, нового власника і суду, який повинен буде вирішувати, чи знімати арешт. АРМА тут нічого не вирішує.

– Члени тендерного комітету на вибір управителя УМХ – це співробітники АРМА?

– Звісно. Це керівники профільних управлінь, які мають відношення до управління активами. Вони призначаються головою, фактично за посадою.

– У першому і другому конкурсі комітет відрізняється на одне прізвище. Чому?

– Інколи люди виходять заміж і змінюють прізвище.

– Я би хотіла пройтися по звинуваченнях, які звучали на адресу цього конкурсу. Зокрема, Ігор Коломойський публічно заявляв, що радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк вимагав від АРМА визначити переможцем ТОВ «Видавництво Українським медіа дім» і навіть начебто погрожував посадити в.о. голови АРМА Віталія Сигидина. Чи був такого роду тиск на голову агентства, чи на вас, чи на інших членів команди?

– Це чутки, ми їх не коментуємо.

Щодо тиску: тиснути можна скільки завгодно, але рішення приймаються обґрунтовано. Тобто, по-перше, ніякого тиску не було. А по-друге, якби і був, від цього не змінюється зміст рішення.

– Чи був тиск із боку інших учасників процесу?

– На нас не можна тиснути. Хтось може думати, що він тисне, але це ілюзія.

Найбільший тиск, який я відчуваю – це тиск на здоровий глузд. Переважно він здійснюється за допомогою медіа, активістів-журналістів або учасників бізнесу, які чогось очікують від нас. Наприклад, очевидно, що Ахметов не хотів би, щоби УМХ потрапив під контроль його ворога Коломойського. Це нормально. Але ми в цьому не винуваті і для цього не треба нас звинувачувати в непрозорості.

– Давайте зупинимося на звинуваченнях МГУ. Коли я читала ваш сайт, то в мене склалося враження, що попри те, що повідомлення там з’являються нечасто і вони лаконічні, ви адресно відповідали саме на їхні звинувачення.

– Так. Ми це робимо не тільки в цьому конкурсі. Ми відстежуємо, що говорять. Коли всередині приймаєш ті чи інші рішення, а потім хтось із вулиці починає їх коментувати і говорити явні нісенітниці, я не можу мовчати. Ми відповідаємо, але не в форматі «Сам дурень», а з метою здійснення просвітництва, бо ці відповіді показують наш підхід, який стосується всіх активів.

– Чому ви все-таки вважаєте, що цей конкурс не потрібно було проводити через ProZorro?

– Тому що це не закупівлі, хоча ми й проводимо конкурси з урахуванням принципів державних закупівель. Закупівлі – це коли ти береш гроші і щось купляєш, тобто коли ти витрачаєш. А АРМА не витрачає, АРМА заробляє за допомогою управителів кошти для держбюджету. Відбір управителя повинен здійснюватися з урахуванням чітких критеріїв: його ефективності щодо своїх активів, його намірів щодо поповнення бюджету, його репутації на ринку – ці показники в системі ProZorro жодним чином не замірюються. Як не враховується і інформація, яку нам надає наш розшук, про пов’язаність і непов’язаність осіб.

Я вам більше скажу: ми співпрацювали з ProZorro на етапі розробки ініційованих нами законопроєктів. Запитайте у ProZorro, чому АРМА не відбирає управителів на ProZorro. Вони посміються і скажуть, що це неможливо.

Розмовляла Галина Петренко

Джерело: Детектор медіа

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

«Росія одночасно грає на розкол Білорусі і на послаблення Лукашенка». Інтерв’ю з білоруським опозиціонером

1 жовтня 2020 р.

У Білорусі тривають протести. Здається, жодна зі сторін не планує поступатися. Ситуація ускладнюється тиском на країну з боку Росії. Про все це Тексти поговорили з членом Координаційної ради Білорусі Андрієм Єгоровим.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Ігор Гринів: Раніше місцеві були майже нікому не цікаві, а сьогодні боротьба йде за кожне село

15 вересня 2020 р.

Ігор Гринів присвятив українській політиці майже три з половиною десятиліття. За цей час він стратегував, організовував, супроводжував чимало кампаній – великих і маленьких. Останніми стали торішні президентські перегони, після яких Ігор Олексійович (про що попереджав заздалегідь) покинув звичну справу. Сьогодні він очолює наглядову раду Інституту стратегічних досліджень та прогнозів «Янус», працює з дослідженнями рідної йому компанії «Социс», куди кожен охочий може вільно звернутися. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Володимир Гройсман: Політика, яка йде з центру, полягає в тому, що всі мери – вороги

17 вересня 2020 р.

Трохи більше, ніж рік тому Володимир Гройсман полишив посаду прем’єр-міністра. У 41 має вже чималий досвід: очільника міста, віцепрем’єра, спікера, нарешті от голови КМУ. Наразі позиціонується скромно – керівником партії «Українська стратегія Гройсмана», що бере активну участь у виборах у базовому для себе регіоні. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей: Наша національна ідея – зробити українця щасливим

18 вересня 2020 р.

Світоглядна реформація. Це кінцева мета серії національних круглих столів інтелектуалів та громадських діячів, яку запровадив політик та культурний діяч Олесь Доній за підтримки Міністерства культури та інформації. Протягом наступних трьох місяців у семи містах України відбуватимуться дискусії, які повинні допомогти консолідації суспільства, спротиву російській агресії, кристалізації національної ідеї. Про результати першого з них, який був присвячений культурі діалогу та про сам проєкт ми вирішили поговорити з Олесем Донієм.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Леонід Кравчук, очільник ТГК: Нова інспекція біля Шумів і зміни в мінських угодах

21 вересня 2020 р.

9 вересня Україна на засіданні ТКГ у Мінську домовилась про спільну інспекцію із місією ОБСЄ та бойовиками укріплень українських військових поблизу Шумів. Це спричинило вибух протестів всередині України: біля Офісу президента та його резиденції , у містах-мільйонниках, а на в’їзді в самі Шуми протестували жителі довколишніх міст Донеччини. Зрештою інспекцію скасували. Чи повертатимуться на переговорах до цього питання і що потрібно змінити в мінських угодах? Про це журналістам спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» в інтерв’ю розповів. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Кравчук Леонід, Третя російсько-українська війна

Олександр Завітневич, голова комітету Верховної ради з нацбезпеки: Для України існує військова небезпека з боку Білорусі

14 вересня 2020 р.

Російська агресія проти України триває на різних фронтах. Як країна має намір захищати себе і які реформи заплановані для посилення оборони – в інтерв’ю РБК-Україна розповів голова комітету Верховної ради з нацбезпеки Олександр Завітневич. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Леонід Кравчук: На Донбасі помирають не тільки наші хлопці, а й ті, хто воює проти нас

18 вересня 2020 р.

Україна має на рівні закону прописати, що вибори в ОРДЛО можливі, лише тоді, коли туди повернеться українська влада й українське право. Потім, посилаючись на цей закон, треба разом із західними країнами тиснути на Росію. Але разом з тим, закон має враховувати особливості регіону, оскільки за звичаями, мовою та релігією Донбас відрізняється, скажімо, від Львівської області. Про це в інтерв’ю “Апострофу” розповів перший президент України, а нині керівник української делегації в ТКГ ЛЕОНІД КРАВЧУК. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Кравчук Леонід

Галина Третьякова, нардеп: Через тих, хто нечесно отримував пенсії, помирали тих, кому не вистачало грошей

12 вересня 2020 р.

Фото: Кузьмін Олександр / УНІАН

Що відбувається з пенсійною реформою в Україні, коли українці почнуть отримувати гідні пенсії, як бути з боржниками за комуналку і коли відбудеться очікуваний обмін полоненими між Україною та ОРДЛО. На ці та багато інших запитань в ефірі Апостроф Live відповіла народна депутатка України від фракції “Слуга народу”, голова Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів ГАЛИНА ТРЕТЬЯКОВА. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Нандан Уннікрішнан, індійський політолог: Якщо доведеться обирати між Києвом і Москвою, Індія буде змушена обрати Росію

12 вересня 2020 р.

Тиждень поговорив із індійським політологом, керівником відділу досліджень Євразії індійського аналітичного центру ORF Нанданом Уннікрішнаном про індійсько-українські відносини та позиції Індії щодо російсько-української війни. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Тарас Березовець, політолог: Можуть звинуватити в окупації Криму Януковича і примиритися з Росією

17 вересня 2020 р.

Нові докази державної зради Януковича і його уряду та про підготовку окупації Криму є важливими для міжнародних судів, сказав Gazeta.ua політолог, засновник правозахисної організації Free Crimea Тарас Березовець. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Боґдан Кліх, польський депутат: Безпека Польщі неможлива без демократії та безпеки України

14 вересня 2020 р.

Фото: Damian Klamka/East News

Тиждень поговорив із головою комісії в закордонних справах Сенату Польщі Боґданом Кліхом про реакцію польської влади на ситуацію в Білорусі, бачення відносин з офіційним Києвом та тристоронню співпрацю України, Польщі та Литви в рамках Люблінського трикутника. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Володимир Фесенко, політолог: Зеленський не розпустить Раду. Для контролю йому досить 75 відсотків своєї фракції

20 вересня 2020 р.

Фото: glavred.info

Головна політична подія осені – місцеві вибори – за місяць. Тим часом країна зайшла у зону турбулентності. У кулуарах парламенту обговорюють ймовірні відставки кількох міністрів чи всього уряду, колосальний дефіцит у проєкті держбюджету. А ще всіх цікавить, як пройдуть вибори в умовах коронавірусної пандемії. Про все Gazeta.ua говорить із політологом Володимиром Фесенком. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Павло Клімкін, дипломат: Треба зробити так, щоб зовнішня політика й зовнішня економіка України перебували в єдиній системі

11 вересня 2020 р.

Тиждень зустрівся з колишнім міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним, щоб обговорити ситуацію довкола Білорусі, відносини з США та Європою і шляхи просування українських інтересів за кордоном. Читати далі

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"