1 жовтня 2019 р.
Чи вдасться вмовити депутатів скасувати “правку Лозового” та які законопроекти найближчим часом буде внесено в Раду – в ексклюзивному інтерв’ю журналістці 24 каналу розповів голова комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський.
Filed under "2014-2020"
3 жовтня 2019 р.
Голову парламентського комітету з питань здоров’я нації Михайла Радуцького називають людиною, котрій команда президента довірила медицину в країні. Читати далі Filed under "2014-2020"
27 вересня 2019 р.
Джерело: НВ
Filed under "2014-2020"
23 вересня 2019 р.
Ірина Верещук при навіть побіжному вивченні здається найменш випадковим членом парламенту від партії «Слуга народу», її місце у цьому кадровому ліфті – цілком заслужене.
Вона – колишній міський голова Рави-Руської, член кадрового резерву працівників КМУ, автор дисертації, присвяченій місцевому самоврядуванню, стипендіат західних фондів, за допомоги яких досліджувала досвід реформ децентралізації. Читати далі
Filed under "2014-2020"
27 травня 1997 р.
Юрій Олександрович Гайсинський – український правник і політик. У 1990–1994 ‒ народний депутат України. Входив до Народної ради, був членом комісії ВР України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю. 26 серпня 1991 очолив тимчасову комісію ВР України з розслідування подій серпневого путчу. В 1992–1993 – перший заступник Генерального прокурора України. З 1994 займався адвокатською діяльністю. У 2002–2004 і 2005–2007 – прокурор Київської області.
25 березня 1996 р.
Володимир Борисович Гриньов –український політик і науковець, доктор технічних наук. Член КПРС до 1990, делегат XXVII з’їзду КПУ (1990). З 1989 – співголова Харківської крайової організації Народного руху України за перебудову. В 1990 – член «Демократичної платформи в КПУ». У 1990–1992 – співголова Партії демократичного відродження України. У 1990–1994 – народний депутат України 1-го скликання. У 1990–1993 – заступник Голови Верховної Ради України. З 1993 – президент міжнародного фонду «Ділова діаспора України». У 1993–1999 – голова партії «Міжрегіональний блок реформ».
14 червня 1996 р.
Мустафа Джемілєв (Mustafa Cemilev), або Мустафа Абдульджеміль Киримоглу (Mustafa Abdülcemil Qırımoğlu) – український політик, один із лідерів кримськотатарського національного руху, голова Меджлісу кримськотатарського народу (з 1991 р.). За участь у правозахисному русі провів 15 років у радянських в’язницях і таборах. У 1989–1991 рр. голова Організації кримськотатарського національного руху. Народний депутат України з 1998 р.
4 вересня 2019 р.
Джерело: НВ
Filed under "2014-2020", Рахманін Сергій
3 вересня 2019 р.
Яке воно, нове покоління українського політикуму? Найбільша за всю історію фракція партії влади чи партії президента містить дуже різних людей. Знайомитися із ними – у чомусь приймати нову політичну реальність. Ми почали серію інтерв’ю із нардепами фракції «Слуга народу», а саме тієї її частини, яка була учасниками Євромайдану. Святослав Юраш був організатором пресцентру Євромайдану, акаунти якого виходили на семи мовах. Він наймолодший депутат Верховної Ради 9 скликання (йому лише 23 роки). Читати далі
Filed under "2014-2020"
13 червня 1996 р.
Адам Іванович Мартинюк – радянський і український політичний діяч, перший заступник голови Верховної Ради України (з 2010). Член КПУ (у 1970–1991 і з 1993). З 1981 року – на партійній роботі. Інструктор ідеологічного відділу ЦК КПУ (1989–1990), перший секретар Львівського міськкому КПУ (1990–1991). У час заборони діяльності КПУ працював охоронцем службових приміщень на агрофірмі «Україна» у Києві. Після легалізації компартії (1993) відновив членство в КПУ. Народний депутат України з 1998, обраний за партійним списком КПУ. У 1998–2000, 2003–2007 – перший заступник голови ВР України.
3 вересня 2019 р.
Джерело: НВ
Filed under "2014-2020"
28 серпня 2019 р.
Підготовка до відкриття парламенту нового скликання раптом перервав скандал. Зранку 27 серпня голова Верховної ради Андрій Парубій повідомив про блокування СБУ та Держбюро розслідувань центру управління системи “Рада-3” у парламенті, що, за його словами, не дозволило провести заплановане випробування роботи системи “Рада-3” із застосуванням так званої сенсорної кнопки. Кнопки, яка мала забезпечити персональне голосування кожного депутата та завершити епоху кнопкодавства. Пізніше стало відомо, що начебто слідчих СБУ і ДБР через незаконні, як він вважає, спроби запровадити голосування із застосуванням сенсорної кнопки у системі “Рада-3” викликав перший заступник керівника апарату ВР Володимир Слишинський. Читати далі
Filed under "2014-2020"
4 червня 2006 р.
Борис Олійник – постать в українському політикумі вже майже легендарна. Підстав для творення легенди більш ніж достатньо: у Верховній Раді України він, здається, був одвіку (прийшовши з ВР СРСР), багато років очолює нашу парламентську делегацію в Раді Європи, є віцепрезидентом її Парламентської Асамблеї, побував у багатьох “гарячих точках”, завдяки йому в сейсмічно неспокійному Криму так і не постала нова АЕС, устояла в Каневі Чернеча гора… Але в багатьох звичних міняти “орієнтацію”, залежно від напряму політичного вітру діячів, основну повагу й навіть острах до Бориса Ілліча викликає навіть не все перелічене вище, а його феноменальна послідовність: аж до березня минулого року, коли категорична незгода з рішенням фракції не голосувати за призначення Прем’єр-міністром Юлії Тимошенко призвела до його переходу в лави поза-фракційних, Олійник був вірним і послідовним членом парламентського загону Компартії. Власне, ця його послідовність водночас викликала до Бориса Ілліча найбільше запитань з боку патріотичного сектора українського політикуму: більшого українця, ніж Олійник, годі й шукати. А КПУ під проводом Петра Симоненка – далеко не та політична сила, де шанують національну гідність… Читати далі
Filed under "2001 - 2010"
22 серпня 2019 р.
Фото: Роман Малко
Екс-командувач ДШВ, обраний до Ради за списком «Європейської солідарності», про парад, статути й військову науку Читати далі
Filed under "2014-2020", Третя російсько-українська війна
26 березня 1996 р.
Іван Степанович Плющ – радянський та український політичний діяч, двічі голова Верховної Ради України (1991–1994, 2000–2002). У 1984–1990 – перший заступник голови виконкому Київської обласної ради. Народний депутат України (1990–2006 і з 2007). У 2007 – секретар Ради національної безпеки і оборони України. На виборах 2007 обраний народним депутатом за списком «Нашої України – Народної самооборони», у 2011 вийшов з фракції НУНС. Позаштатний радник Президента України (з 2010).
23 серпня 2019 р.
Бліц-інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” претендента на посаду керівника комітету з питань соціальної політики Галини Третьякової Читати далі
Filed under "2014-2020"
18 серпня 2019 р.
Голова партії Слуга народу і, схоже, майбутній спікер парламенту пропонує випити горілки, але потім обмежується еспресо і розповідає, що робитиме, якщо хтось із депутатів від його політичної сили виявиться не готовим до роботи в Раді, а також зізнається, що власний бізнес переписав на дружину.
Filed under "2014-2020"
20 серпня 2019 р.
Майбутній очільник Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики – про бачення першочергових законодавчих ініціатив, синхронізацію законодавчої та виконавчої влади, майбутнє Держкіно та Українського культурного фонду, додаткові джерела надходжень коштів для гуманітарної сфери та спортивне лобі.Filed under "2014-2020"
23 березня 1996 р.
Левко Григорович Лук’яненко – український політик та громадський діяч, Герой України. З 1958 – учасник опозиційного національного руху. Багатолітній в’язень радянських тюрем і таборів. Член-засновник Української Гельсінської групи (1976), голова Української Гельсінської спілки (1988–1990) та Української республіканської партії (1990–1992 і 2000–2002, у 1992–2000 – почесний голова). Народний депутат України (1990–1992, 1994–1998 і 2002–2007). Автор Акта про незалежність України 24 серпня 1991. Автор книг “Що далі?” (1989), “Сповідь у камері смертників” (1991), “Народження нової ери” (1997) та інших, численних статей та брошур. Голова Української асоціації дослідників голодоморів в Україні (з 1998).
