17 січня 2020 р.
Назва видавництва “Дух і Літера”, за словами його засновників, зародилася в Парижі на початку 1990-х. Там є часопис “Еспрі” (Дух) і однойменне видавництво. Українське видавництво при щойно відродженій Києво-Могилянській академії вирішили назвати “Дух і Літера”. “Ми радилися з Мирославом Поповичем, з людьми, які входили до редколегії часопису “Філософсько-соціологічна думка” та газети “Український оглядач” — де ми працювали з Леонідом Фінбергом, — пояснює директор видавництва Костянтин Сігов. — Перший наш видавничий досвід пов’язаний з цим колом авторів. Потрібно було заповнювати величезні лакуни в усій гуманітарній сфері, які в нас були після Радянського Союзу. Було чітке відчуття, що саме ці два слова – “дух” і “літера” можуть єднати науки про знакові системи і науки про Дух”. Читати далі
Директорка Федерації європейських видавців про непомітний зв’язок авторського права та свободи слова, Літературну премію Європейського Союзу та потребу публічної видимості для письменників. 
UaModna поспілкувалася з відомим дитячим поетом Іваном Андрусяком. Про вірші, юного читача, пріоритети й те, яких творів не вистачає в сучасній українській літературі. 
Книжка Марини Гримич «Клавка» у 2019-му сколихнула літературний світ, оповідаючи про досить непопулярні нині часи – 40-ві роки, письменницьке життя зсередини, сумнозвісний Пленум, на котрому було розгромлено Рильського, Яновського й Сенченка, повоєнний Київ, Євбаз та «кохання і пристрасті по-ролітівськи». 
Мар’яна Савка причаровує всіх, хто її знає. Причому робить це не навмисно. Просто не можна не підпасти під чари цієї вродливої і розумної жінки, яка багато посміхається. Бо випромінює любов до світу зсередини. 
Іван Малкович – поет та засновник першого в Україні приватного дитячого видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Завдяки його зусиллям та великій роботі перекладача Віктора Морозова, редактора Олекси Негребецького та художника Владислава Єрка український переклад сьомої книги про Гаррі Поттера став першим у світі. 
Чи замислювалися ви, який шлях проходить книга перед тим, як потрапити до ваших рук? Як народжуються видавництва і як працюють? Скільки людей попрацювало над вашим улюбленим романом? Про це та інше ми вирішили розпитати генеральну директорку харківського видавництва «Віват» Юлію Орлову. 
Катерина Міщенко — кураторка, авторка, редакторка, перекладачка, співзасновниця 
Поки в Києві триває підготовка до екранізації книжки братів Капранових «Кобзар 2000», є сенс поговорити з письменниками про ноу-хау продюсера проєкту Сергій Галетій — перед зйомками фільму провести сценарій через фокус-групи і протестувати його, чого в українському кіно ще ніхто не робив.
Тема війни сьогодні в Україні близька всім. Війна поруч, у нашому домі. У головах і в серцях українців. Хтось упритул до неї, хтось подалі. Але ми знаємо: є ті, хто віч-на-віч із ворогом, хто зі зброєю стримує її там, у донецьких степах, і дає нам можливість сьогодні мирно спати. 
Минулого разу, коли я зустрічалася з Антоном Мартиновим близько року тому, ми, крім усього іншого, говорили й про больові точки книговидавництва, на які державі варто звернути увагу. 
«Видавництво Жупанського» було засноване у 2007 році. Головною його місією, за словами засновника, є заповнення лакун вітчизняного культурного простору якісними українськими перекладами базисного світового пласту, який визначальним чином сформував обличчя сучасної світової літератури, історії і культури загалом. Саме тому видавництво намагається представляти на вітчизняному книжковому обрії головні твори найцікавіших та найважливіших постатей світової літератури, таких як Г. Ф. Лавкрафт, К. Рансмайр, Р. Вальзер, С. Рушді, Д. Джойс, Д. Орвелл, Л.-Ф. Селін, Ж.-П. Сартр, В. Фолкнер, Г. Брох, С. Лаґерлеф, Б. Ліндґрен, А. Франс, К. Гамсун, Е. Єлінек, Т. Манн, А. Берґсон, Б. Шоу, Й.-В. Ґете, С. Зонтаґ, А. С. Екзюпері та багатьох і багатьох інших. 
У рамках святкування свого 15-річчя літературна агенція «Піраміда» 23 квітня, на Міжнародний день книги, ознайомила журналістів із закуліссям видавничої діяльності й продемонструвала процес народження книжки. Епіцентр відзначення ювілею очікують під час Форуму видавців восени — на цей час готують новинки, зокрема від брендових авторів «Піраміди» — Марії Матіос, Василя Ґабора, Юрія Винничука. А статистику виданих за 15 років книжок «Піраміда» саме підраховує, але це — сотні назв. 
Моя розмова – з українськими видавцями, письменниками, публіцистами, громадськими діячами і просто неперевершеними витівниками – братами Капрановими. Їхньому винахідництву таки направду немає меж: то вони організують конкурс секс-символів української літератури, то вирішать перекласти Конституцію України мовою… віршів, то змусять наших улюблених авторів готувати оригінальні страви та так, аби нагодувати всіх відвідувачів книжкового ярмарку! Та наразі говоритимемо не про це, а про любов братів до читачів, до книжок і, звісно ж, до їхніх дружин та дітей. 
Упродовж 2018 року 60% українців не прочитали жодної книжки. Такі дані опитування, що провів Київський міжнародний інститут соціології.
Чи можна перетворювати стаканчики з-під кави на книжки, чому села, що читають, кращі за села з хорошими дорогами, навіщо видавництву відкривати приватну школу? Ми поспілкувалися з Віктором Кругловим, директором видавництва «Ранок», про екологію, видавничий ринок, інновації в освіті та нові технології. 
Ілля Стронґовський живе у Житомирі, працює дизайнером. Він не вказує свого імені, а прізвище пише з маленької літери. Він, тобто «стронґовський» – окрім особистості, ще й бренд, над яким сам автор працює кілька років. Він – автор збірки віршів із «прозаїчною» назвою «Глибоковроті» (видавництво «Факт»), яку досить просто пояснює. «На той час у мене було кредо: «Справжня творчість має йти з середини, – казав Стронґовський. – Воно й втілилося у назву книжки. Хоча насправді, це – данина тенденції називати книжку назвою одного з віршів, які туди увійшли». Також переклав українською Чака Палагнюка «Бійцівський клуб» та Чарльза Буковскі «Поштамт». Останній, зокрема, визнали «Книжкою року-2008» у номінації«Сучасна зарубіжна проза». Проте, не обійшлося і без критики. 
Як і чому виникла ідея створити «Локальну історію»?
Моя сьогоднішня співрозмовниця виросла в письменницькій родині, де дуже любили книги і мали велику домашню бібліотеку. Пані Марина, сміючись, згадує: «Про нас казали, що ці Гримичі на книгах сплять, книги їдять і книгами заїдають». 
Економічна криза давно вже насувається на нас звідусіль. Декого звільняють з роботи, декому затримують заробітну плату. Хтось купуватиме менше м’яса і каперсів, а хтось – менше ходитиме в кіно і більше братиме книг в бібліотеці, а не купуватиме їх. Ситуація кризи є загрозливою не лише для металургії або нафтовидобувної галузі – впритул вона торкається і книговидання. Про це і про багато іншого ми говорили з головним редактором видавництва «Факт» Леонідом Фінкельштейном. 