4 липня, 2008

Ігор Рафаїлович Юхновський – провідний науковець, яскравий політик, без постаті якого неможливо уявити перші роки Незалежності
ор Рафаїлович до 80-ти років був провідним представником точних наук, який бавився суспільними дисциплінами через природну цікавість і широту інтересів, притаманних науковцеві. Водночас Юхновський – яскравий політик, без постаті якого неможливо уявити перші роки Незалежності. Два роки тому, очоливши Інститут національної пам’яті, він отримав змогу водночас реалізувати і свій громадянський темперамент, і схильність до гуманітарних узагальнень. Ось його висновки.
У. Т.: Ігоре Рафаїловичу, ви в нашій державі головний відповідальний за національну пам’ять. Але, по-перше, будь-яка колективна свідомість – це певна сукупність міфів. А, по-друге, що ж це за пам’ять, з якою було проведено такий жорсткий, свідомий, тривалий експеримент?
– Тут необхідно спиратися на систему сталих державних утворень. Кожне зі стійких державних утворень має свою історію. Державна історія – це і є національна пам’ять. Кожна держава – чи європейська, чи азійська, чи американська – має дуже багато своїх істориків, але тільки певна група бере на себе обов’язок створити історію, яка б стала базою патріотичного виховання молодого покоління для цієї держави. Я згоден з вами, що історія має певну частину міфологізації явищ. Ті моменти в часі й просторі, де нація, на базі якої утворена держава, виглядала дуже достойною, дуже детально розписують, а моменти, коли нація програвала, була нікчемною, в канонічній історії розписують менше. З цим можуть бути незгодні історики інших держав, але цій державі до певної міри це байдуже, вона має створити свою канонічну історію, на якій виховуватиме свою молодь, своїх дітей. Таку історію має створити й Україна.
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.