Владика Михаїл (Колтун): Нам потрібно було це розчарування, аби все зрозуміти…

13 листопада 2012 р.

Про відносини Церкви і держави, ініціативу УГКЦ 2020, капеланство у війську та єдність українців кореспонденту газети «Високий Замок» розвів єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії.

Любомир Гузар: Люди, які бояться наклепу, не мають почуття власної гідності

2 жовтня 2012 р.

Зустріч із Блаженнішим Любомиром Гузаром, на мою думку, є важливо подією у житті кожного. Коли сидиш поруч із цією людиною, то відчуваєш себе одухотворено, легко і, водночас, схвильовано. Хвилюєшся тому, що розумієш – навпроти тебе сидить людина-легенда, яку висвячував сам Йосип Сліпий, навпроти тебе чоловік, який був одним із 16 кандидатів на пост Папи Римського після смерті Івана Павла ІІ, навпроти тебе моральний авторитет не лише України, а й Західного світу.

Отець Борис Ґудзяк: В Україні Церква будується. В Європі вона – на ремонті

2 вересня 2012 р.

Отець Борис Гудзяк – моральний авторитет для багатьох. Непомильним орієнтиром у житті називає настанову Ісуса Христа: “Люби Бога і люби ближнього”. Ректор Українського католицького університету, науковець у галузі церковної історії, людина з чіткою громадянською позицією…

о. Юрій Блажиєвський: Нам страшенно бракує аналітики на релігійні теми, яка би опиралася на фахову експертну думку

15 травня 2020 р.

Отець Юрій Блажиєвський — священник Згромадження оріоністів (УГКЦ), парох церкви Божого Провидіння у Львові. Народився в 1983 році у Харкові, римо-католик. По закінченні школи два роки навчався на відділенні російської філології в Харківському державному університеті ім. В.Каразіна. Вступив до Згромадження оріоністів в 2003 році. В 2004 році склав перші монаші обіти. Вивчав філософію і богослов’я в Університеті кардинала Стефана Вишинського (Варшава) та Люблінському Католицькому Університеті, має ступінь магістра з історії богослов’я духовності.

о. д-р Іван Дацько: «Український Рим» – колись і тепер

22 серпня 2012 р.

У неділю, 29 липня 2012 року, парафія св. Володимира і Ольги відзначала свій Празник, приурочений святим рівноапостольним великим князям Руси –України – князю Володимирові Великому та княгині Ользі, іменами яких названа парафія, і які прикрашають її чудовий храм, побудований у візантійському стилі. Цю назву присвоїла собі парафія тому, що була заснована в день, коли відзначаємо великого князя Володимира Великого – хрестителя Руси-України. До речі, засновником парафії був Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий під час своїх відвідин міста Чикаго 28 липня 1968 року.

Отець Микола Бурядник: Служба Божа взагалі не повинна закінчуватися в храмі. Ми повинні шукати Бога постійно, в усьому, в інших людях

1 серпня 2012 р.

Це інтерв’ю мало відбутися з багатьох причин. Передусім, тому, що парафія св. Йосифа святкує цього року своє 55-річчя, а отець Микола – 10-річчя з часу висвячення, що, як зазначив мій співрозмовник, є другим днем народження для священнослужителя. Але якби навіть не було цих ювілеїв, поспілкуватися з отцем Миколою завжди є бажання. Недаремно він, незважаючи на свій молодий вік, завоював серйозний авторитет в український громаді Чикаго.

Іван-Павло ІІ, Джордж Вайґель і 10 запитань до ректора УКУ, о. д-ра Бориса Ґудзяка

4 січня 2012 р.

Нещодавно Український Католицький Університет презентував український переклад тисячосторінкового життєпису Блаженного Святішого Отця Івана-Павла ІІ (Джордж Вайґель. Свідок надії. – Львів: вид-во УКУ, 2011). Ця книга особисто для мене стала не просто однією з найтовстіших книг, яку прочитав за життя. Це, правдоподібно, один з найбільш глибоких філософських ессеїв, який коли-небудь потрапляв до моїх рук.

Отець Борис Ґудзяк: Наш університет є лабораторією, в якій переосмислюється те, яким має бути університет 21-го століття

23 листопада 2011 р.

Нещодавно отець Борис вкотре зустрівся з українською громадою. Це відбулося на бенкеті, де кожному гість намагався приділити увагу. Тим не менше, мені особисто хотілося поспілкуватися із ректором, і, на щастя, це вдалося. Незважаючи на свій щільний графік перебування, отець Ґудзяк погодився зустрітися і відповісти на кілька запитань.

Cвятослав Шевчук, патріарх УГКЦ: Через призму нашої Церкви відчуваєш, що той світ, який є довкола, направду шукає Бога

28 вересня 2011 р.

Про роль Церкви у житті сучасного суспільства та про відповідальність Патріарха розповів Блаженніший Святослав Шевчук.

Святослав Шевчук, патріарх УГКЦ: Ми всі боїмось якихось невдач, але справжній християнин повинен щиро і глибоко знати, хто він є насправді, і визнавати це перед Богом

28 вересня 2011 р.

Довгоочікуване інтерв’ю відбулося згідно з розкладом, складеним для всіх ЗМІ – наприкінці важкого дня, наповненого безкінечними зустрічами та розмовами.

Патріарх Святослав (Шевчук): Маємо прямувати до церковної єдності і, зокрема, в Україні

28 вересня 2011 р.

Блаженніший, як Ви почуваєтеся на американській землі?
Я би сказав, що то є перші мої кроки по цій землі, як Глави нашої Церкви, це вже не перший раз, як я у Сполучених Штатах. Я об’їхав всю Америку – і Східну, і Західну. Але тепер перебуваю, як Глава Церкви, і дуже тепло мене приймають. Перші кроки були дуже теплі…

Дуже цікаво бути свідком події, яка увійшла в історію

4 квітня 2011 р.

Минулого тижня все українство обговорювало надзвичайно важливу подію у духовному житті – вибори нового патріарха Української Греко-католицької Церкви.

Інтерв’ю з отцем Іваном Колтуном

23 березня 2011 р.

Чутки поширюються нашим “українським селом” блискавично. Про приїзд отця Івана Колтуна на парафію св. Йосифа дізналися одразу, а також про те, що він привіз чудотворну ікону.

Любомир Гузар, патріарх УГКЦ: Я продовжуватиму говорити до всіх, хто хоче мене слухати

16 лютого 2011 р.

Блаженніший Любомир дав свою прощальну як глава Української греко-католицької церкви прес-конференцію.

Я на жаль, не бачу, але маю таке вражіння, що вас є досить багато, – сказав Блаженніший. – Подія, про яку ми говоритимемо, сталася дійсністю сьогодні о 13 годині за українським часом і в Римі водночас.

Каваців Йосафат. Розмова

3 лютого 2000 р.

Греко-католицький священик Василіянського чину, репресований.

Петро-Йосафат Ґерилюк-Купчинський. Розмова

31 січня 2000 р.

Священик Української Греко-Католицької Церкви.

Борис Ґудзяк, ректор УКУ: Спроби СБУ тиснути на нас свідчать про страх влади

16 червня 2010 р.

Мої західні колеги були вражені: такі наступи на університетську автономію немислимі в Європі… Українці їдуть на заробітки, щоб оплачувати хабарі у вузах, які можуть повернутися за Табачника…

Блаженніший Святослав: Сьогодні наші священники зі сльозами на очах кажуть: “Ви не можете зайти до храму”

16 квітня 2020 р.

Між сотнями новин про коронавірус, карантин і його порушників нам усім не вистачає доброти та світла. Але воно є – всередині нас і ззовні. 

Цієї неділі, 19 квітня, світла має бути особливо багато. Значна частина українців святкуватиме Великдень. Уперше – дистанційно, без черги із пасхальних кошиків біля храму, без найближчих за святковим столом. 

Отець Богдан Прах: Без любові до малої батьківщини ми ніколи не полюбимо усієї країни

26 березня 2020 р.

Українське греко-католицьке духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини, яке до Другої світової війни активно діяло на українських етнічних землях Закерзоння, з величезними втратами пережило радянські, німецькі та польські репресії й насильну ліквідацію, ув’язнення і заслання. Ці трагічні сторінки життя, а особливо долі священиків, які найбільше постраждали в той час, упродовж багатьох років були білою плямою в історії. Усе це спонукало ректора Українського католицького університету, отця-доктора Богдана Праха, який тоді був молодим священиком однієї з парафій цього регіону, відвідати безліч архівів та обійти кожне село тодішньої Перемиської єпархії. Він досліджував могили та спілкувався з очевидцями тих подій. Ці пошуки тривали понад 12 років.

Андрій Зелінський, військовий капелан: Люди, як равлики, згортаються у власні світи…

13 березня 2020 р.

У межах Всеукраїнської прощі монашества Української Греко-Католицької Церкви, яка днями відбулася у Вінниці, військовий капелан Андрій Зелінський прочитав лекцію про ціннісні аспекти богопосвяченого життя в контексті викликів сучасності. Головним її акцентом стала теза: світ змінюється, і ці зміни безпосередньо чи опосередковано впливають на кожного з нас. У такому мінливому контексті церква мусить упевнено допомагати людям віднаходити сенс у тому, що відбувається в їхньому житті і навколо них, бо лише шукаючи глибшого розуміння, людина сьогодні може врятувати власну людяність. Адже допомогти людині залишитися людиною означає захистити її здатність творити добро, шукати істину, відстоювати справедливість та споглядати красу. Власне, про справедливість, як найважливішу «зброю» в протистоянні з ворогом, та готовність людей залишатися людьми перед новими викликами і масштабною невизначеністю була наша розмова з отцем Андрієм уже після його лекції. Почуте і записане можна сміливо назвати «ліками» від нинішнього суспільного «авітамінозу».