Марися Рудська, художниця: Першу свою роботу, присвячену Майдану, я побачила уві сні

17 червня 2014 р.

Нещодавно гостею UaModna TV стала Марися Рудська – художник-ілюстратор з Києва. Її ілюстрації стали останніми роками дуже популярні не тільки серед авторів, а й просто серед шанувальників сучасного мистецтва.

Марися Рудська: Диваки допомагають розбивати стереотипи

28 жовтня 2014 р.

Художниця 23-річна Марися Рудська розповіла Gazeta.ua про дитинство, любов до біології і прототипи монстрів, яких зображує.

Марися Рудська: Із цеглою на асфальті я зав’язала

20 березня 2014 р.

 

 

 

Із чого складається дитинство? З маминої колискової, улюбленої іграшки, солодкої вати, гойдалок і улюбленої книжки. А що найбільше запам’ятовується в цій книжці? Текст ми пам’ятаємо приблизно, лише деякі фрази врізаються в пам’ять назавжди, але малюнки ми згадуємо з теплом і радістю. Такою художницею-ілюстраторкою, котра вміє зачепити і яку дорослі пам’ятатимуть із дитинства, є молода киянка Марися Рудська. Її роботи нині можна побачити не тільки в сучасних дитячих і дорослих виданнях, але й у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Марися Рудська у проекті “Жизнь замечательных людей” КНУ ім. Тараса Шевченка

30 березня 2012 р.

Сьогодні ми пропонуємо вам інтерв’ю зі студенткою Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, талановитим художником і майстром handmade Марисею Рудською.

Марися Рудська: Найскладніше — зробити обкладинку книжки простою

25 листопада, 2011

Українська художниця Марися Рудська — про парадокси книжкового ілюстрування

Діти бачать світ за допомогою дотиків, фарб, літер, тому важливою є роль художника-ілюстратора. Саме він показує маленькому читачеві якусь частину великого світу. Власне, про те, якими повинні бути ілюстрації до дитячих книжок, говоримо з художницею Марисею РУДСЬКОЮ. Вона — студентка Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ілюстратор книжок українських та білоруських письменників. Співпрацює з видавництвами «Грані-Т», «Фоліо», видавництвом Штефана Недериці.

— Коли та як почали малювати? Які персонажі вам більше до вподоби?

— Я не пам’ятаю, коли мені вперше до рук потрапили олівці. Малювалося завжди, а потім якось хобі почало переростати в основне заняття. Люблю малювати дивних персонажів із життя. Сьогодні, наприклад, намалювала дивну тітку з морозивом. Я її побачила біля метро «Лук’янівська», тітка була злою, проте в руках вона тримала тендітне морозиво. Люблю спостерігати контрасти, парадокси, а потім це все малювати.

Марися Рудська: Якщо я вже вирішила кудись їхати чи йти, дощ мене не зупинить

19 листопада 2011 р.

Ця дівчина встигає все. Вона навчається у Інституті філології і активно ілюструє дитячі книжки, створює комікси. Мріє створити інтернет-проект – київську мапу дерев. У Музеї книги і друкарства, що у Лаврі, щойно закінчилась її виставка «Обійняти дракона».

– Це була моя п’ята виставка, але перша галерейна. Там у Музеї книги і друкарства дуже багато простору, але я малюю більш меншого формату. Тому частина експозиції була з того, що я малюю для себе, і частина книжкові ілюстрації. З «Абетки», яку я маю випускати у «Фоліо», вона буде ближче до зими, з книжки, яку я зараз закінчую – вірші Леоніда Сороки «Кишеньковий динозавр» в перекладі Івана Андрусяка. Там було ще те, що я малюю для «Веселих Идеек», додатку до журналу «Единственная». Це комікси, текст теж мій, – розповідає Марися Рудська. – Та немає в мене навіть ніяких родичів на півночі, напевно, це з глибини століть, таке давньослов’янське. Всі мої родичі живуть у Центральній Україні – Кіровоград, Одеса.

Мені значно легше и краще працюється у більш прохолодну погоду, ніж в теплу, тому, хоч я особисто люблю сонячну теплу погоду, але надаю перевагу осінній погоді. Можливо, буде іти дощ, можливо просто похмуре небо, але температура більш комфортніша для праці. Літо для мене – це переважно період канікул і творчого застою, тому що жарко, можна гуляти десь, можна багато чого робити, але робота ніяк не йде. Влітку я працюю переважно вночі, у мене навіть дуже сильно зміщується розклад – рисую цілу ніч, вдень відсипаюсь. Хоча взагалі мені дуже подобається сонечко і літній сонячний настрій. Кожен раз, коли повертаєшся з Британії в Україну, думаєш, наскільки тут багато сонця, яка це сонячна країна дивовижна. Але працюється краще при більш прохолодній погоді. У Британії, наприклад, дуже м’який перехід між сезонами, м’який клімат, там комфортніше почуваєш себе, там рідше буває настільки жарко. Але… Комфортніше відносно температури, але за сонцем все одно скучаєш! Приїжджаєш до України і за декілька днів бачиш сонця більше ніж за місяць в Британії.

Дитяча художниця Марися Рудська на Ранок з ТВі

9 листопада 2011 р.

Джерело: Ютюб

 

Марися Рудська: Щоб пізнати себе, треба змінювати місце проживання

6 липня 2011 р.

Є люди, які не тільки вміють створити дивовижний, ні на що не схожий світ, але й своїм талантом зробити все можливе, щоб ти хотів оселитися у цьому світі назавжди або мати можливість хоча б раз на тиждень навідатися туди для душевної реабілітації. Саме таким є мистецтво Марисі Рудської…

– Марисю, у вас дерева – наче люди, кожне має свій характер, звички та обличчя. Коли почалося милування деревами? Я в дитинстві певний час любила називати дерева кіньми та оленями, гладила стовбури та гілки – наче шиї і розмовляла з ними.

– Пам’ятаю, як у дитинстві ми цілою родиною намагались обійняти велетенський дуб у Чернівцях. В дворі у прабабусі росте велетенська шовковиця, в якої деякі гілки відполіровані до блиску, оскільки багато поколінь дітей дерлося ними вгору.

Дерева не були для мене раптовим відкриттям, вони були поряд завжди… Дерево – це цілісний світ, є в цьому впевненість і сила, до якої хочеться доєднатися.