30 вересня 2019 р.
Розмовляти з Тарасом Прохаськом — ніби плисти в морі. Вільно і довго, аж поки не втомишся. Його історії заспокоюють, додають відчуття «тут і тепер». Можливо, тому за його книжкою читачі вишиковуються у чергу зі сотні людей? Остання — «Так, але…», видана у Meridian Czernowitz — збірка колумністики, як і попередня. Ми вже добре знаємо Тараса Прохаська та його мотиви. Що цього разу він хотів нам сказати? Ми порозмовляли з ним про спокій серед шуму, мандри, комсомол та кухню.
Advertisements
40-річний прозаїк Тарас Прохасько належить до письменників так званого «Станіславівського феномену». Він один із не багатьох представників сучасної української літератури, чиї твори після Юрія Андруховича, Сергія Жадана та Юрія Іздрика є зрозумілі читачеві Західної Європи саме через ту «середньоєвропейськість», яка відчувається не тільки в топонімах, а й у проблематиці його повістей, що вийшли книжками «Інші дні Анни», «FM-Галичина», «Непрості», «Лексикон», «З цього можна зробити кілька оповідань». 
– Яким був твій шлях у літературу? Чому і як саме ти став письменником? 
«Луцьк неймовірно фотографічне місто. І ваш клуб «Майдан» також, я вже встиг зробити для себе стільки фотографій подумки. А ще мені найбільше подобається те, що мені тут легко й добре, у мене ні за що не болить серце, я не маю родичів, які жили б тут, не маю ніяких зобов’язань і уподобань – це фантастичні відчуття. У Львові і Франику усе зовсім по-іншому», – розповідає Тарас Прохасько, що зголосився приїхати до Луцька, щоб провести літературний вечір. 
Станіслав Вінценз побудував літературний монумент колосальної, герметичної, особливої монокультури Східних Карпат. Філософ, есеїст, гуманіст центральноєвропейського літературного канону, Вінценз жив в епоху великих геополітичних змін у тій частині Європи, крізь яку неодноразово проходив кордон, змінюючи політику, релігію, абетку, змішуючи культурні коди. В монументальній тетралогії «На високій полонині» йому вдалося зафіксувати унікальний час, коли перетиналися і змішувалися цивілізації. Він описав субконтинент Центрально-Східної Європи, з його найважливішою ознакою – близькістю культур. 
Олег Лишега – прикарпатський поет, драматург, прозаїк і перекладач, який творив постшісдесятництво. Його творчість, без перебільшення – унікальне явище світової культури, оскільки поєднує розмаїті філософські підходи: від дзен-буддизму до виразних впливів Григорія Сковороди. 
Олег Лишега – прикарпатський поет, драматург, прозаїк і перекладач, який творив постшісдесятництво. Його творчість, без перебільшення – унікальне явище світової культури, оскільки поєднує розмаїті філософські підходи: від дзен-буддизму до виразних впливів Григорія Сковороди. 
Письменнику Тарасу Прохаську некомфортно спілкуватися за столиком ресторану при великій кількості незнайомих людей.
Презентуємо розмову ще з одним нашим відомим випускником, лауреатом численних письменницьких премій, Тарасом Прохаськом. Якщо хочете дізнатися, як правильно обрати університет і спеціальність, відчути атмосферу “революції на граніті” й довідатись, як випускник біологічного факультету став одним з найвідоміших і найулюбленіших письменників країни – читайте далі.
Цьогоріч роману “НепрОсті” Тараса Прохаська виповнюється 15 років. І видається, ніби саме тепер ця історія про стрілка Себастяна і трьох його жінок на ім’я Анна, що розгортається протягом 1913-1951 років у Карпатах, набула особливої актуальності. 
Замало описувати лише те, що тепер бачиш і переживаєш. Для знакового твору потрібно бачити, що було опісля. 
Відомий український прозаїк, перекладач, мислитель і публіцист, авторський стиль і оригінальну манеру викладу якого можна легко впізнати з-поміж сотень інших, в ексклюзивному інтерв’ю для 5.ua поділився думками про роль літератури у сучасному інформаційному просторі, розповів, про що читає лекції письменникам-початківцям, яким бачить урегулювання конфлікту на Донбасі й чому потрібно так багато часу, щоб його переосмислити 
Книжкою “Як зрозуміти козу” Мар’яна і Тарас Прохаськи, напевне, завершать “кротячий епос”.
Зараз виходить нова книжка Тараса Прохаська «Радість контакту». Але це — ще не роман, якого чекають читачі. Це — книжка вибраних розмов із письменником.
Наприкінці серпня вийде нова книжка Тараса Прохаська «Радість контакту». Але це ще не буде роман, на який чекають читачі вже кілька років. Це також не будуть есеї, які регулярно публікуються в періодиці й час-від-часу виходять у книжкових форматах. Це книжка вибраних розмов з письменником.
Сучасний український письменник Тарас Прохасько, що завітав до Рівного з творчої програмою «Прохаськотерапія», розповів про те, як знаходить мотивацію в простих речах, чому став творити для дітей і те, як йому вдалося написати книгу року за версією Британської телерадіомовної корпорації BBC. Поспілкувалась з письменником кореспондент 
