
2 квітня, 2012 ▪ Богдан Буткевич
Тарас Чубай все більше еволюціонує в бік камерної бард-стилістики з виразно акустичним нахилом. Він перетворюється на представника класичної культури, який зацікавлений чистим мистецтвом, все більш відходячи від рок-н-ролу з його активною громадською позицією
За останні 2-3 роки ім’я Тараса Чубая якщо не зникло з інформаційних стрічок, то стало з’являтися там набагато рідше. Та й концертів поменшало, як і їх масштаб та формат. Замість театралізованих рок-вистав, якими славився «Плач Єремії» класичних часів все частіше пан Чубай виступає з однією акустичною гітарою. Так, він продовжує співати на концертах «Лента за лентою», яка з його легкої руки стала всенародним хітом, але є стійке враження, що зараз одного з найвідоміших рок-поетів України наразі більше цікавить внутрішній світ, ніж зовнішній.
Його сольний концерт у супроводі струнного квартету, що відбувся минулої п’ятниці 30 березня в київському клубі «Sullivan Room», тільки ще більше підтвердив ці спостереження – Тарас Чубай все більше еволюціонує в бік камерної бард-стилістики з виразно акустичним нахилом. Він перетворюється на представника класичної культури, який зацікавлений чистим мистецтвом, все більш відходячи від рок-н-ролу з його активною громадською позицією. Він явно психологічно втомився битися головою об стіну в спробах просто бути собою та робити свою справу – так і де це йому подобається. Тобто, в своїй країні. Тиждень відвертопоспілкувався з паном Чубаєм перед його київським виступом.
Читати далі →
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.