Світлана Алексієвич: Ми звикли, що на війні всі стріляють. Виявилося, є ще така війна, на якій страждають

15 квітня 2016 р.

Лауреатка Нобелівської премії з літератури 2015 року Світлана Алексієвич розповіла Тижню про жанр документального роману й зміну усталеного письменницького канону, про війну та Чорнобильську трагедію очима жінки, а також про те, чому ­запізнюються східноєвропейські нації, і про ­живучість зла.

Червона людина видозмінюється. Світлана Алексієвич – про уламки радянської імперії та Україну, яка вирвалася вперед

11 квітня 2016 р.

Світлана Алексієвич писала про епоху СРСР, про розпад Радянського союзу, Чорнобиль та війну в Афганістані

Нічого не вийшло ні в Білорусі, ні в Росії. На пострадянському просторі лише українці рвонули в нове життя. Світлана Алексієвич – про те, чи вдалося побороти Червону імперію

Світлана Алексієвич: У XXI столітті треба вбивати ідеї, а не людей

8 квітня 2016 р.

Текст з Нобелівським лауреатом — це завжди подія для ЗМІ. Та це інтерв’ю з володаркою літературного Нобеля-2015 Світланою Алексієвич для «Дня» — особливе.

20 років редакція газети була, як сказала нещодавно головний редактор Лариса Івшина, «колективною Алєксієвич». Не покинути «червону людину» наодинці з її трагедію, допомогти їй розібратися в собі, в своїх надіях, страхах, комплексах, бажаннях — те, над чим трудяться і трудились два десятиліття журналісти «Дня».

Світлана Алексієвич: Народ не рефлексує – ані про війну, ані про ҐУЛАҐ

7 квітня 2016 р.

Зараз в Україні перебуває білоруська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич. Розмова про “бандерівське” молоко, її земляків, “червону людину” і… Путіна. “Відчуття трагічні: щось насувається, і протистояти ми не в змозі”.

Світлана Алексієвич: Будь-яка війна – все одно вбивство (рос.)

7 квітня 2016 р.

Не часто в Украину приезжает нобелевский лауреат, тем более с украинскими корнями.

В Киеве представляет свои книги Светлана Алексиевич, получившая Нобелевскую премию по литературе в 2015 году.

Повод большой и красивый – сразу 3 книги нобелевского лауреата вышли на украинском языке. Скоро выйдет и последняя – “Время секонд хенд”. Пять ее книг – “энциклопедия советской империи”, исследование “красного человека”, который и сам настрадался, и причинил много страданий другим.

Світлана Алексієвич, письменниця, лауреат Нобелівської премії: Нас, людей Перебудови, вразило, як миттєво спрацював у ментальності росіян мілітаристський код

8 березня 2016 р.

Імперія, здавалося, впала, але дух живий. Насильство для людей в Росії прийнятне, крові може бути ще більше. Про війну писати більше неможливо. Треба писати про кохання. На ці та інші теми розмірковувала білоруська письменниця українського походження Світлана Алексієвич на своїй першій зустрічі з читачами у Берліні після присудження їй Нобелівської премії з літератури за 2015 рік.

Світлана Алексієвич: Савченко – це українська Жанна д’Арк

2 грудня 2015 р.

«Україна буде вільною і незалежною. Інша справа – хотілося б, щоб було менше крові», – заявила Нобелівська лауреат, білоруська письменниця Світлана Алексієвич, передаючи в українське посольство у Білорусі книги і лист для Надії Савченко.

Світлана Алексієвич: Я завжди шукаю співрозмовника, приголомшеного життям

4 листопада 2015 р.

У паризькому театрі Одеон відбувся творчий вечір Світлани Алексієвич. Червоне оксамитове вбрання глядацької зали, приглушене освітлення, вишукана поліфонічна підготовка та тембр французького ведучого підсилили філософські роздуми письменниці.  Власному кореспонденту Укрінформу пощастило бути гостем вечора, формат якого, згідно з вимогами організаторів, не передбачав запитань із зали. Пропонуємо увазі читачів відповіді Світлани Алексієвич на запитання ведучого вечора.

Світлана Алексієвич: Настав вульгарний час споживання

25 червня 2013 р.

 

Досвід радянської людини унікальний, сама радянська людина унікальна — такою її зробила відповідна система. Білоруську письменницю Світлану Алексієвич завжди цікавило життя цієї людини — так званої «маленької», яка повинна виживати, радіти, плакати, кохати, народжувати дітей за певних політичних умов, які в СРСР постійно були межовими. Саме така людина є героєм усіх творів Світлани Алексієвич, починаючи від книжки «У війни нежіноче обличчя»