03-Березня 2010
Про Костя Москальця, «широко відомого у вузьких колах» поета, прозаїка, піснетворця і філософа, котрий живе у селі Макіївка на Чернігівщині, мало пишуть. Останній вибух інтерв`ю і статей про нього відмічено приблизно у жовтні-листопаді 2008 року. Тоді був ряд презентацій його музичного альбому «Армія світла» у Львові, Києві, Харкові… Потім у 2009 році маємо чи не єдину статтю про вихід друком книги Костя Москальця “Досвiд коронацiї” у львiвському видавництвi “Пiрамiда”. Це збірник витонченої його вибраної прози, зокрема мій улюблений «Вечірній мед». Але поки мова не про книгу (прочитаю – буде рецензія), а про концерт-презентацію альбому «Армія Світла».
А я на тім концерті була, мед-пиво пила, насолодилась удосталь медовим ароматом духовного піднесення, п`яніла від чистої ліричної теплоти, щирої гордості за тих, що в залі, за тих, хто на сцені ..за Україну. Це по-справжньому, без пафосу. Просто там, де звучать тексти Костя Москальця, де співає Віктор Морозов, Тарас Чубай, Місько Барбара і в такт з ними провадять вечір їхні спільники, неможливо залишатися спокійним. Пишу саме «спільники», бо це мовби таке собі Таїнне Братство сучукрмистців безкорисно закоханих в Україну, учасники котрого час від часу, поодинці чи гуртом, являються народові, дозволяючи йому одним оком зазирнути у глибини тої любові.
Емоції, отримані тоді, свіжі в мені й досі. Навіть гірше – вони мучать мене вже більше року, взивають до моєї невиписаної совісті. Просто якось вийшло, що виданню на котре я тоді працювала, цей матеріал не вписувався у формат. Тому їздила на концерт радше для розваги, ніж по роботі. А про Москальця таки необхідно писати, особливо зараз. Бо не політики ведуть людей уперед, а слова пісні Костя Москальця: «Треба встати і вийти… Нову свічу запалити… Над собою здійняти. Долю шукати… Більше її не втрачати».
Читати далі →
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.