Мирон Маркевич: Робота в росії, Бандера, відповідь Суркісу і Луческу

травень 2022 р.

Мирон Маркевич, футбольний тренер: Як помирали Металіст та Дніпро

15 січня 2019 р.

 

Джерело:

Мирон Маркевич, футбольний тренер: Добре, що Україна поступилася не комусь із невдах, а саме Хорватії

10 серпня 2018 р.

Сьогодні на ЧС-2018 в країні-агресорі буде зіграний перший півфінал. Проте напередодні загал здебільшого говорить не про футбол, а про подвійні стандарти з боку ФІФА, яка вгледіла політику у привітанні “Слава Україні” з уст екс-київських динамівців зі збірної Хорватії.

Мирон Маркевич: Я – совок. А ви – вільні

14 липня 2018 р.

Легендарний український тренер розповів Андрію Сеньківу про чемпіонат світу в Росії, конфлікт на Сході та УПА.

Мирон Маркевич: Перемога Португалії – це перемога тренера

12 липня 2016 р.

Metalist head coach Myron Markevich after the match

Чемпіонат Європи з футболу закінчився неочікуваною перемогою збірної Португалії. Про те, чому перемогли португальці, що завадило зіграти за можливостями збірній Англії, чому Ісландія на голову вища за Україну в футбольному плані і що стало причиною провалу нашої збірної України, розповів у розмові з Z відомий український футбольний тренер Мирон Маркевич.ф

Мирон Маркевич: Я ще повернуся

3 лютого 2014 р.

 

 

Мирон Богданович розповів про щурів на старій базі “Металіста”, як лагодив з футболістами та пообіцяв повернутися.

Мирон Маркевич: Купити українця нереально

12 квітня 2012

 
Джерело: Експрес

Все-таки рідні краї – це рідні краї, – Мирон Маркевич

31 травня 2012 р.

Головний тренер харківського “Металіста” Мирон Маркевич в інтерв’ю на сайті “Футбол 24” підсумував сезон для своєї команди, розповів про відпустку та кадрове очищення від ветеранів.

– Мирон Богданович, чому вирішили літню відпустку провести удома, а не на пляжах якогось іноземного курорту?

– Це ж моє рідне місто. Дитинство провів у Винниках (містечко неподалік Львова – авт.) – на місцевому стадіоні, на винниківському озері. Ці місця мене заряджають позитивною енергетикою. Залюбки їх відвідую – взимку, влітку. Це для мене дуже важливо, все-таки рідні краї – це рідні краї.

– У відпустці переглядаєте матчі своєї команди чи від роботи намагаєтеся абстрагуватися?

Маркевич: Тиском трибун «Металіст» не здивуєш

25 ЛЮТОГО 2012, 11:14

Головний тренер харківського «Металіста» Мирон Маркевич в інтерв’ю «Коментатору» розповів про гру із «Зальцбург Редд Буллом», наступного суперника в Лізі Європи – грецький «Олімпіакос» та адаптацію Марлоса у своїй команді.

– Мирон Богданович, після матчу із «Редд Буллом» заснути вдалося?
– Взагалі не спав. Після матчу із австрійцями у команди вихідні. Вирішив використати цей час для відвідин рідного Львова.

– Від Харкова до Львова відстань чимало, а ви ще перед дорогою провели важкий день. Як почуваєтеся?

Iз Маркевичем на висоті

№97, вівторок, 8 червня 2010

“Футбол у моєму житті був завжди, навіть тоді, коли мене самого ще не було»”

Микола НЕСЕНЮК, Київ — Осло — Київ

ФОТО ЄВГЕНА КРАВСА

Аби зустрітися із тренером національної збірної України з футболу Мироном Маркевичем для окремого інтерв’ю газеті «День», слід було поговорити з ним за обставин, коли б ніхто не заважав розмові й не відволікав постійно зайнятого тренера. Таке місце знайшлося на висоті понад десять кілометрів. До посадки літака із національною збірною у столиці Норвегії залишалося 40 хвилин, мобільні телефони були вимкнуті, колеги та підлеглі Маркевича на якийсь час замовкли, відпочиваючи від сніданку. Тож можна було ставити перше запитання:

— Тренер національної збірної має вчити грати в футбол найкращих гравців України. А хто вчив футболу самого тренера? Коли з’явився футбол у вашому житті?

— Футбол у моєму житті був завжди, навіть тоді, коли мене самого ще не було. Мій батько дуже любив футбол, сам грав за команду Винників, що під Львовом, тож футбол аж ніяк не міг пройти повз мене. Свідомо я це пам’ятаю приблизно років із семи. Батько брав мене із собою на футбол, навіть на виїзні матчі. Крім цього, він намагався не пропускати важливих матчів у Києві, і туди теж ми їздили разом. Одним із перших моїх спогадів була гра «Динамо» проти бразильської команди «Васко де Гама» на вщерть заповненому стадіоні, тоді ще одноярусному. Звісно, що я не лише дивився, а й сам грав. І першим моїм тренером був, ясна річ, батько. Коли він став працювати тренером, я щось у нього вже тоді запозичував.

— У такому ранньому віці?