2 вересня 2022 р.
У проєкті «Власні назви» Мирослава Барчук говорить з українськими інтелектуалами про те, у якій історичній точці ми перебуваємо, якою хочемо бачити нашу країну після перемоги і як описати тектонічні зрушення сьогодення. Новий гість ― Мирослав Маринович, філософ, релігієзнацець, проректор УКУ та колишній політв’язень Радянського Союзу. Він розповів про те, чи можливо було уникнути деколонізаційної війни, про природу безпорадності міжнародних організацій і роль України в трансформованому війною світі.
Завершується 400-літній цикл. Поблукавши у північних просторах Московії, дух давнього Києва повертається в рідні околиці Дніпра. Східна Європа перебудується довкола української столиці, – каже публіцист Мирослав Маринович. 
Член-засновник Української Гельсінкської Групи, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, організатор амністійного руху в Україні.
Мати Мирослава Мариновича про себе і про сина.
Філолог, дисидентка, дружина Мирослава Мариновича, член Міжнародної Амністії.
Минулого тижня у Києво–Могилянській академії презентували «Вибране» Мирослава Мариновича. На презентації в залі бібліотеки імені Антоновичів ніде було яблуку впасти: прийшли відомі тележурналісти й газетярі, політики й громадські діячі, митці й студентство. Шеститомник, що побачив світ у видавництві Українського католицького університету, містить повну картину наукової та публіцистичної творчості мислителя і доволі вичерпний портрет його особистості. До видання увійшла монографія «Українська ідея і християнство», ранні та автобіографічні твори, листи, нариси, публіцистичні статті, наукові праці, виступи, інтерв’ю. Яскравий інтелектуал, пан Маринович у своїх творах «переплавлює» минулі трагедії, несправедливість і скорботи української нації на золото доброго розуму і «невечірнього світла» дієвої любові до тих, хто поряд. Переживши десятиліття політичного ув’язнення в комуністичних таборах, публіцист постійно «струшує» громадськість своїм словом, відсіюючи неефективні методи спротиву від дієвих. Про це ми говоримо з відомим правозахисником напередодні Міжнародного дня проти насильства. 
Пане Маринович, Ви належите до засновників Української Гельсінкської Групи, якій нещодавно виповнилося тридцять років від дня заснування 9 листопада 1976 року. Розкажіть, як виникла УГГ. Що було тим рушійним чинником, який дав поштовх до широкомасштабного руху спротиву щодо потужної ще тоді тоталітарної системи? 
У часи неспокою та тривоги суспільство уважно слухає різні голоси. І тих, хто сіє паніку та обіцяє апокаліпсис, і тих, хто бачить межу страждань та підбадьорює. 
Напередодні «нормандського саміту» в Україні дискутують питання про те, яким має бути мир із Росією. Чи може Україна односторонніми поступками його досягнути? Чим загрожує Україні несправедливий мир? Про ці теми говорили учасники Комісії «Правда, справедливість і відновлення миру між Росією, Україною, спільно з Європейським союзом», які провели своєї четверте засідання в Парижі. І хоча засідання комісії відбувалося у жовтні, ми вирішили відкласти публікацією цієї розмови до того часу, коли зустріч у «нормандському форматі» набере реальних рис, а отже, потрібно буде ще раз згадати, на яких принципах можна домовлятися про мир з Росією. 
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.