грудень 2018 р.
Щороку грудень – це час підбиття підсумків у дитячій літературі. Тому крім традиційного щорічного Списку найкращих родинних видань БараБука готує матеріали, які дали би змогу побачити «велику картину» української дитячої літератури і надихнули б порефлексувати над тим, куди і як ми крокуємо.
Advertisements
Останнім часом польсько-українські стосунки переживають випробовування на міцність. Попри те, що саме Польща є багаторічним і послідовним соратником України на міжнародній арені й не раз підтримувала її у скрутні часи, зараз взаємини між двома країнами – далеко не найкращі. 
Один із найважливіших голосів нової української поезії – про шкідливі літконкурси, самотність культури і Жадана, схожого на Ліну Костенко
Є письменники, які переростають свій час. Час ніяк не може наздогнати їх. Як не може наздогнати українську поетесу Маріанну Кіяновську. Натомість, у його чіпких обіймах залишаються лише її книги – «Стежка вздовж ріки», обрамлена «Вінками сонетів»… Час відлунює глибиною у ще одній її авторській збірці – «Дещо щоденне». А цьогоріч час відвоював у поетеси ще дві поетичні збірки – просякнуту дощем та вічністю «373» і наскрізно пронизану сердечними ритмами «ДО ЕР». 
В її поезіях багато смутку і ночі. І мало радості. Її радість – скороминуща. Бо є – і тут же нема. І в тому її цінність. Цінність відшуковувати у собі вічне.
Коли спілкуєшся з письменницею Маріанною Кіяновською (на фото), видається, що для неї немає незнайомих тем.
Щойно виникнувши, літературна премія «Великий їжак» відразу прикувала до себе увагу. І не тільки через те, що мова про першу українську недержавну премію для сучасних авторів найкращих україномовних книг для дітей. А й через глобальні плани: привернути увагу загалу до проблем дитячої літератури та читання, повернути сучасні україномовні книжки для дітей в українську провінцію, допомогти укомплектувати ними бібліотеки в невеликих містах і селах тощо. А також — через максимальну налаштованість цієї премії на демократичність. 