4 вересня 2020 р.
Шість томів кримінальної справи поета-дисидента Василя Стуса упорядкував журналіст і головний редактор інтернет-видання “Історична правда” Вахтанг Кіпіані. У книзі “Справа Василя Стуса” він зібрав найважливіші моменти й маловідомі факти: протоколи судових засідань, обшуків і допитів. Дотепер документи з колишнього архіву Комітету державної безпеки (КДБ) у такому обсягі не були опублікованими. Проте наприкінці серпня позов до суду з вимогою заборонити розповсюдження книги подав колишній адвокат Стуса, нині народний депутат України та кум Путіна, Віктор Медведчук. Від жовтня триває розгляд цієї справи. Розмова з Вахтангом Кіпіані про те, якою насправді була роль адвоката Медведчука на слідстві, як із найсуворішого комуністичного табору литовське подружжя винесло нотатки поета і про що згадував Стус у своїх останніх “блогах”.
“Професія журналіста вийшла з періоду випробувань правління Кучми, вбивства Ґонґадзе та з обмежень прав свободи інвалідом. А неповносправна людина після травми не зможе жити таким повноцінним життям, яким жила до. Тому я думаю, що професія так і не одужала”, – резюме ретроспективи Вахтанга Кіпіані про наступ на свободу слова в Україні. Наступ, який вдався. 
Онлайн-розмова лауреатів Премії імені Георгія Ґонґадзе.
Основною метою візиту відомого журналіста була робота в Українському Національному музеї міста Чикаго. Відбулася також і зустріч з громадою. Але понад усе мені хотілося поспілкуватися з Вахтангом у рамках інтерв’ю. І не тільки тому, що він – відома людина і головний редактор чудового сайту “Історична правда”. А також – дуже “вигідний” співрозмовник. Педагог, історик та журналіст в одній особі. Що може бути краще для філософських бесід? Сподіваюся, Вахітанг вибачить мені те, що я відволікала його від улюбленої справи – занурення у безцінні архіви музею. 
Людина, яка народилась в Грузії, але українську мову знає краще ніж багато українців, які все життя в Україні прожили. На Сході України до таких людей ми – східняки – чомусь звикли застосовувати термін «націоналіст», хоча навіть натяку на якісь націоналістичні нахили у Вахтанга Кіпіані я не відчув. Освічена проста людина, яку важко схилити до бесіди на провокаційні теми. Талановитий журналіст, в якому поєднання української, грузинської та вірменської крові мабуть дало ту особливу суміш неординарності і простоти в спілкуванні, якоїсь легкості і при цьому ж принциповості в поглядах. Як сказано про нього в «Енциклопедії нашого українознавства» : «хлопець, до якого неможливо ставитись без симпатії».
Вахтанг Кіпіані як людина з чіткою громадською позицією і непохитними принципами, намагаючись бути чесним перед собою, виступив проти маніпуляцій із голосуванням у проекті “Великі українці”, керівником якого він був. І цим здобув повагу одних, і нелюбов інших. Тепер свою принципову позицію пан Кіпіані мусить доводити в суді. Про сам позов, проект і загалом про бачення навколополітичної ситуації – в інтерв’ю з Вахтангом Кіпіані. 
Книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» стала найпомітнішою новинкою осені. До послідовної, хронологічно стрункої книги, яка спирається на документи з галузевого архіву СБУ, привернув увагу ще й той факт, що колишній адвокат Стуса – народний депутат України, член фракції «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук, подав на автора в суд, захищаючи свою «честь та ділову репутацію». 
Одіозний кум Путіна Віктор Медведчук намагається заборонити книгу “Справа Василя Стуса” і навіть подав до суду на автора Вахтанга Кіпіані. У розмові з сайтом 24 каналу відомий український журналіст, публіцист та історик розповів про своє ставлення до дій Медведчука.
Розказувати про маловідомі сторінки історії, спростовувати міфи, шукати на доказ гіпотезам документи і свідків, збирати по всьому світу колекцію для Музею-архіву преси – такий шлях обрав для себе наш герой, хоча мріяв стати орнітологом. Він не став політиком, бо любить реальні справи: зібрав величезну колекцію української преси, створив понад 500 телевізійних передач, інтернет-видання «Історична правда», уклав сім книг. Як і чому історія України й боротьба за її незалежність посіла важливе місце в житті хлопчини, який українську мову чув тільки в школі, про історичну правду й міфи – читайте в розмові з публіцистом, істориком, викладачем – Вахтангом Кіпіані.
“Ми пережили величезну революцію в кожному конкретному місті, коли замінили леніних, кірових і калініних на Стуса, Курбаса і Шухевича”, – вважає історик. 
7 липня стало відомо про смерть Левка Лук’яненка. Своїми спогадами про нього в ефірі радіо “Культура” поділився редактор “Історичної правди” Вахтанг Кіпіані. Говоримо і про біографію видатного громадського діяча, і про його внесок у становлення української Незалежності. 
Журналіст та засновник Музею-архіву преси вважає, що головна місія 
Насправді, в українській журналістиці не так багато яскравих імен. Та ще й коли це ім’я носить людина, послідовна у своїх поглядах. Молодість держави чи клановість держави, чи її політичні кульбіти не завжди сприяли розвитку демократії й медіа-бізнесу. Але попри те, яскраві імена є. У політичній журналістиці таких, як Вахтанг Кіпіані, свого часу були одиниці. 
“Чого бідні – бо дурні, чого дурні – бо бідні”, або хто винен, що українська преса на низькому рівні ТРК “Вежа” дізналась у розмові з журналістом і публіцистом, засновником Музею-архіву преси та онлайн-видання «Історична правда», ведучим програми “Історична правда” на телеканалі ZIK Вахтангом Кіпіані.