Андрій Кокотюха. Розвиток української кіноіндустрії

6 червня 2019 р.

Андрій Кокотюха – журналіст, письменник, теле- та кіносценарист, автор 70 книжок для дорослих та дітей, володар багатьох премій та почесних нагород, серед яких декілька номінацій «Коронації слова», а також відзнака «Золотий письменник України». Сценарист та автор фільму “Червоний”(2017).

Advertisements

Андрій Кокотюха, письменник: Якщо літературним критикам письменник не подобається, у кращому разі напишуть, що його книжка погана, в гіршому — промовчать

25 листопада 2018 р.

Фото Галини Яреми

Відомий український письменник — про зйомки фільму «Червоний. Без лінії фронту», сучасну літературну критику, двомовність на вітчизняному телебаченні

Андрій Кокотюха, письменник: Я не знаю, що таке творчість, у мене – виробництво і контракти

4 серпня 2018 р.

На нашу розмову Андрій Кокотюха зміг виділити чітко годину, адже у нього все розраховано до хвилини. Дедлайн, терміни, контракти. Так, він письменник, але свою діяльність вважає не творчістю, а виробництвом – кожного дня друкує 20-25 тисяч знаків, має 4-5 годин безперервної, як він говорить, «важкої ручної фізичної праці».

Чат з Андрієм Кокотюхою

31 серпня 2017 р.

• joker

  31 августа, 16:32

  Андрію, ви кажете, що “від 2003 року після прем”єри “Нічного дозору” жоден російський фільм, який мав попит у Росії, не збирав в Україні очікуваної прокатником каси …Попит на російське кіно – це інформаційна булька”… Запитання: то виходить, що саме втратою попиту на російську продукцію – кіно\книги – був викликаний ваш відхід від російскої мови у творчості? (Адже ще до 2005-го ви були активним російськомовним автором.) Чи тут щось інше?.

Автор роману «Червоний» Андрій Кокотюха: З головного героя я хотів зробити українського Рембо

2 вересня 2017 р.

Останні події в Україні, а саме Революція гідності, окупація Криму і війна на Донбасі значно підняли рівень патріотизму українців. Наші співгромадяни почали більше цікавитися історією. Великі наклади таких творів, як «Чорний ворон» Василя Шкляра, «Століття Якова» Володимира Лиса, «Танго смерті» Юрія Винничука засвідчили значний попит на історичні белетристику. Деякі з книжок перетворилися на фільми. Пощастило, зокрема, роману «Червоний» Андрія Кокотюхи, який екранізував режисер Заза Буадзе.

Андрій Кокотюха: Книга, як і письменник, – відсутня в українському інформаційному просторі

6 жовтня 2016 р.

Кілька десятків детективів і трилерів, чимало екранізацій та ще більше нагород – здобуток Андрія Кокотюхи за понад тридцять років творчої роботи.

Чат з Андрієм Кокотюхою

6 травня 2105 р.

Відомий український письменник, автор багатьох детективів Червоний, Справа отамана Зеленого, Детектив з Личаківської та Валової

Андрій Кокотюха: В Україні затребуване все, що має приставку «історичний»

19 січня 2015 р.

Навряд чи хтось наважиться позмагатися у швидкості написання книжок з письменником Андрієм Кокотюхою

Андрій Кокотюха: Все це припиниться, коли «беркути», «тітушки» й силовики відчують, що їх реально можуть покарати

28 січня 2014 р.

 

 

 

Письменник та журналіст Андрій Кокотюха має намір написати книгу про теперішню українську революцію

Чат з Андрієм Кокотюхою

22 жовтня 2013 р.

• eatral

  22 октября, 10:15

     

  Андрію, вітаю. Скажіть, як ви ставитеся до вживання суржику та “міцних слів” у літературних творах, на театральній сцені – вони допустимі, чи їх необхідно у будь-який спосіб уникати? Дякую.

Чат з Андрієм Кокотюхою

30 вересня 2013 р.

Сучасний український письменник Андрій Кокотюха, автор найкращого історико-патріотичного твору – роману «Червоний» за версією Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2012», взяв участь у чат-конференції інтернет-видання ВолиньPost.

Андрій Кокотюха: «Червоний» – не просто роман – це громадянська позиція

2 грудня 2012 р.

Роман “Червоний”, який увійшов до довгого списку премії “Книга року ВВС-2012”, Андрій Кокотюха написав за 2,5 місяці. Спочатку він написав фінал роману, а потім придумав початок. За словами письменника, історичні романи сьогодні є в тренді не лише в Україні, але й за її межами.
– “Червоний” – це історичний роман про події в Україні після Другої світової війни – кінець 40-х років. Дія у творі розгортається на Західній Україні у час, коли там діяли українські повстанці, а також у радянських концтаборах у Сибіру.

Щоб розуміти, що відбувається сьогодні, треба подивитись в недалеке минуле. Ще живі безпосередні учасники і очевидці тих подій. Коли я готував цю книгу, я говорив з живими людьми. Саме вони є героями роману, а не повстанський ватажок Червоний, хоча про нього безпосередньо йдеться в романі. Але він сприймається як цілісна натура очима чотирьох людей, які до того часу не сприймали того повстанського руху, який він очолював, в якому безпосередньо брав участь, і не розуміли, за що він бореться. Навіть вважали його своїм ворогом. І спілкування з ним поміняло їхній світогляд.

Чат з Андрієм Кокотюхою

Андрій Кокотюха
Письменник, неодноразовий переможець конкурсу «Коронація слова» 

31 серпня 2011 в 14.00

 

30 серпня 2011, 14:38 : Олеся_1

Вопрос: Добрий день, пане Андрію. Читала, до речі на Главреді, про ваш новий великий проект “Хроніки України” чи “Україна нова епоха”. Дуже хотіла б прочитати цю книгу. А питання такі 1. Яку статтю з цієї книги (з понад 400) Вам було писати найважче і чому? І відповідно найлегше і чому?
2. Що Ви дізналися про останні 20 років в Україні чого не знали до роботи над книгою і це Вас вразило?
3. Яку з статей, яку тему Ви б хотіли розвинути в окрему книгу-дослідження, а не просто статтю на 2 сторінки?

Ответ: Доброго дня! Перш ніж почати, змушений сказати кілька речень. Якщо мене запитають, чи публічна я людина, відповім: швидше так, але ця публічність вимушена. Я не знаю напевне, чи може бути повноцінно і свідомо публічною персонаж, зокрема, автор текстів, який може писати і пише 40 тисяч знаків на день. Для повноцінної публічності часу не лишається, тобто для «потусуватися» часу просто не лишається. Тим не менше, в інформаційному просторі моє прізвище і моя персона досить широко і регулярно представлені. Відповідно будь-які анонімні випорожнення в Інтернеті я не сприймаю на свою конкретно адресу, а списую це на психічний стан осіб, котрі таким чином реагують на будь-яку публічну особу. Змушений це говорити, бо уважно стежу за вашими чатами і знаю, якою невиправдано болісною є реакція менш досвідчених колег на анонімну дефекацію. Через те прошу на такі речі хоча б не реагувати. А тепер поїхали… \