Андрій Кокотюха: Книга, як і письменник, – відсутня в українському інформаційному просторі

6 жовтня 2016 р.

Кілька десятків детективів і трилерів, чимало екранізацій та ще більше нагород – здобуток Андрія Кокотюхи за понад тридцять років творчої роботи.

Чат з Андрієм Кокотюхою

6 травня 2105 р.

Відомий український письменник, автор багатьох детективів Червоний, Справа отамана Зеленого, Детектив з Личаківської та Валової

Андрій Кокотюха: В Україні затребуване все, що має приставку «історичний»

19 січня 2015 р.

Навряд чи хтось наважиться позмагатися у швидкості написання книжок з письменником Андрієм Кокотюхою

Андрій Кокотюха: Все це припиниться, коли «беркути», «тітушки» й силовики відчують, що їх реально можуть покарати

28 січня 2014 р.

 

 

 

Письменник та журналіст Андрій Кокотюха має намір написати книгу про теперішню українську революцію

Чат з Андрієм Кокотюхою

22 жовтня 2013 р.

• eatral

  22 октября, 10:15

     

  Андрію, вітаю. Скажіть, як ви ставитеся до вживання суржику та “міцних слів” у літературних творах, на театральній сцені – вони допустимі, чи їх необхідно у будь-який спосіб уникати? Дякую.

Чат з Андрієм Кокотюхою

30 вересня 2013 р.

Сучасний український письменник Андрій Кокотюха, автор найкращого історико-патріотичного твору – роману «Червоний» за версією Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2012», взяв участь у чат-конференції інтернет-видання ВолиньPost.

Андрій Кокотюха: «Червоний» – не просто роман – це громадянська позиція

2 грудня 2012 р.

Роман “Червоний”, який увійшов до довгого списку премії “Книга року ВВС-2012”, Андрій Кокотюха написав за 2,5 місяці. Спочатку він написав фінал роману, а потім придумав початок. За словами письменника, історичні романи сьогодні є в тренді не лише в Україні, але й за її межами.
– “Червоний” – це історичний роман про події в Україні після Другої світової війни – кінець 40-х років. Дія у творі розгортається на Західній Україні у час, коли там діяли українські повстанці, а також у радянських концтаборах у Сибіру.

Щоб розуміти, що відбувається сьогодні, треба подивитись в недалеке минуле. Ще живі безпосередні учасники і очевидці тих подій. Коли я готував цю книгу, я говорив з живими людьми. Саме вони є героями роману, а не повстанський ватажок Червоний, хоча про нього безпосередньо йдеться в романі. Але він сприймається як цілісна натура очима чотирьох людей, які до того часу не сприймали того повстанського руху, який він очолював, в якому безпосередньо брав участь, і не розуміли, за що він бореться. Навіть вважали його своїм ворогом. І спілкування з ним поміняло їхній світогляд.

Чат з Андрієм Кокотюхою

Андрій Кокотюха
Письменник, неодноразовий переможець конкурсу «Коронація слова» 

31 серпня 2011 в 14.00

 

30 серпня 2011, 14:38 : Олеся_1

Вопрос: Добрий день, пане Андрію. Читала, до речі на Главреді, про ваш новий великий проект “Хроніки України” чи “Україна нова епоха”. Дуже хотіла б прочитати цю книгу. А питання такі 1. Яку статтю з цієї книги (з понад 400) Вам було писати найважче і чому? І відповідно найлегше і чому?
2. Що Ви дізналися про останні 20 років в Україні чого не знали до роботи над книгою і це Вас вразило?
3. Яку з статей, яку тему Ви б хотіли розвинути в окрему книгу-дослідження, а не просто статтю на 2 сторінки?

Ответ: Доброго дня! Перш ніж почати, змушений сказати кілька речень. Якщо мене запитають, чи публічна я людина, відповім: швидше так, але ця публічність вимушена. Я не знаю напевне, чи може бути повноцінно і свідомо публічною персонаж, зокрема, автор текстів, який може писати і пише 40 тисяч знаків на день. Для повноцінної публічності часу не лишається, тобто для «потусуватися» часу просто не лишається. Тим не менше, в інформаційному просторі моє прізвище і моя персона досить широко і регулярно представлені. Відповідно будь-які анонімні випорожнення в Інтернеті я не сприймаю на свою конкретно адресу, а списую це на психічний стан осіб, котрі таким чином реагують на будь-яку публічну особу. Змушений це говорити, бо уважно стежу за вашими чатами і знаю, якою невиправдано болісною є реакція менш досвідчених колег на анонімну дефекацію. Через те прошу на такі речі хоча б не реагувати. А тепер поїхали… \