Category Archives: Жданкін Василь

Свій «острів». Кобзар Василь Жданкін: покинув усе, щоб здобути більше

Любомир Крупніцький «Дзеркало тижня» №25, 30 червня 2007

Tag

Його називають Кобзарем, Співцем, Подвижником Духу. Незважаючи на те, що протягом останніх десяти років Василя не можна було почути на жодному концерті, його голос усе ще бринить у серцях його численних прихильників. У серці кожного, хто хоч раз зазнав розкоші від зустрічі з його неповторним тембром, хто хоч на мить оцінив щире золото його інтонацій і хто, хоч подумки, зміг пережити з Василем той невигойний душевний біль незчисленних поколінь князів та гречкосіїв, козаків і священиків, воїнів і поетів за несправдженою українською мрією…

Кирило Стеценко

Ще 1989 року Василь Жданкін став переможцем першого фестивалю «Червона рута» (найпотужнішого, порівняно з усіма наступними), і саме тоді він першим після десятиліть забуття публічно виконав гімн «Ще не вмерла Україна». У колі шанувальників української бардівської та кобзарської творчості Жданкін і сьогодні — майже культ… Але з часом кобзар свідомо відійшов від активного концертного життя. І тепер він живе у рідному Кременці на Тернопільщині, займається столяркою. Хоча й продовжує писати, і голос його чують ті, хто хоче почути.

«Гімн України міг би мати інший текст»

— Ви свого часу вирішили залишити концертну діяльність, фактично, перебуваючи на хвилі слави. Що примусило вдатися до такого несподіваного на той час кроку?

— Я відчув, що потрібно «лікуватися» від тієї слави. Ця хвороба — страшніша за будь-який тілесний недуг. Бо тілесна хвороба, як правило, приносить користь душі — людина має час подумати про своє життя. А слава затьмарює розум. Наслідки були тяжкі. Я ледве не втратив сім’ю. Власне, я ледве не втратив себе. І якщо я був на піку, то дуже скоро могло статися падіння, і дуже серйозне. Я вдячний Богу, який мене тоді зупинив і розвернув на 180 градусів. Щоб я трошки озирнувся на своє життя, поглянув на себе збоку. І питання кар’єри тепер для мене не стоїть. Я знаю: якщо зараз, не дай Боже, щось станеться — скажімо, голос втрачу чи ще щось, — то я просто працюватиму столяром і сім’ю свою прогодую. Але знатиму, що така Божа воля.

Читати далі

Залишити коментар

Filed under Жданкін Василь