Мирослав Дочинець: Донбас – це загнила частина тіла, яку треба або відтяти, або зцілювати

4 січня 2016 р.

– Письменник має бути громадянином, у першу чергу? Чи спочатку, все ж таки, красне слово?

– Ці речі треба розрізняти. Це слова різні, поняття різні, з різними підгрунтями. Змішувати їх, а тим більше красуватися цим чи ще й спекулювати на цьому, нечесно, тай й, власне, мені це нецікаво. Я тримаюся засад свого вчителя Миколи Гоголя. Він казав, що письменник ні з ким не має воювати, ні з ким не має боротися, а повинен слухати Небо. І почуте передавати людям. Тільки Небо знає, що зараз відбувається у світі, й в Україні в тому числі.

“Ми, українці, почали вертатися до того, що втратили”

Мирослав Дочинець: Багато хто на Донбасі нагадує черв’яків, які сидять у хріні й кажуть, що тут найкраще, бо ніколи не куштували яблука

4 січня 2016 р.

Із лауреатом головної літературної премії країни – імені Т. Шевченка – закарпатським письменником Мирославом Дочинцем зустрілися на католицьке Різдво. Йдуть розмови про те, що усім українцям варто би святкувати це велике свято разом з усім світом, а не окремо від нього, в меншості, 7 січня. “Думаю, наші люди радо це сприйняли б, – ділиться враженнями письменник. – За кілька років прийдемо до цього”.

Мирослав Дочинець: Агресія, спрямована на те, щоб розчленити, ще більше об’єднає нас, українців

3 березня 2014 р.

 

 

 

Мирослав Дочинець довго йшов до свого читача і до свого Шевченка. Неймовірні завихрення долі, але письменник таки знайшов – і читача, і Шевченка. Читач повірив його словам, його правді. Про автора «Вічника», яким він навічно вписав своє ім’я на скрижалях літератури, можна говорити по-різному. Але той, хто його читав, або повірить його іскрі назавжди, або так і не загориться його словом. Бо у кожного своя дорога до Істини. Бо і сам автор пише: «Читай і не суди. Бо сповіді душі не судять».

Мирослав Дочинець: Українського читача неможливо обдурити

28 січня 2013 р.

Дехто з тих, хто мав справу з бестселерами Мирослава Дочинця, уявляв їхнього автора схожим на Вічника з його однойменного твору-заповіту. Але письменник на позір мало чим нагадує 104-річного карпатського старця, настанови якого так полюбилися українському читачеві.

За плечима в нього трохи більше ніж півстоліття. І він переконаний, що до героїв власних книг ще не доріс. До своєї популярності, підтвердженої тисячними накладами, скромний літератор із Мукачевого ставиться спокійно. А от присвоєне йому звання «українського Коельйо» його якщо не засмучує, то аж ніяк не тішить.

Мирослав Дочинець: Балога має на своє середовище потужний і неагресивний вплив

2 вересня 2012 р.

– Шкляр іде на вибори, Марія Матіос, але чи будуть вони у політиці переконливими, як і в книжках? Наші письменники вже були там. Людина, коли має натхнення, то використовує його. Коли воно вичерпується – починає шукати щось інше. То краще вже – Бога. Бо сказано ж: не покладайтеся на князів світу цього…

Мирослав Дочинець: Книжка має давати знання, світло і задоволення

13 серпня 2013 р.

Мирослав Дочинець – український письменник із Закарпаття. Його можна вважати одним із феноменів сучасного літературного процесу, через те, що, не докладаючи надмірних зусиль у плані реклами, він за кілька років став одним з найчитаніших українських авторів. Виявляється, часом вистачає просто добре писати. Про що й свідчить його творчий доробок – романи «Лис у винограднику», «Вічник» (номінований на Шевченківську премію 2011 р.) та «Криничар», численні збірки оповідань і бестселер «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості».