27 липня 2022 р.
Український есеїст, прозаїк, поет та художник Анатолій Дністровий у перший же місяць повномасштабної війни подався до військкомату. Зараз займається інформаційно-аналітичною роботою в системі Міністерства оборони. У межах спецпроєкту Читомо та Українського ПЕН «Слова і кулі» / Words and Bullets ми поговорили з Анатолієм про накопичення нових досвідів, які потім трансформуються в тексти, про те, чи можливе звичне життя в новій реальності, що робить нас людяними навіть у найжахливіших умовах і коли світ нарешті перестане сприймати нас крізь призму рф.
Влітку варто пити світле пиво з найменшим градусом або біле сухе виноАнатолій Дністровий підписує примірник свого нового роману “Б-52” у видавництві “Смолоскип” на столичному Подолі. Тут увечері, крім нас, майже нікого. Розмовляємо в одному з редакторських кабінетів. 
Анатолій Дністровий – письменник, дослідник гопівської філософії й цікавий співрозмовник, автор поетичних книг “Проповідь до магми” (1998), “На смерть Кліо” (1999), “Спостереження” (1999), “Жовта імла” (2001), „Покинуті міста” (2004), романів “Невідомий за вікном” (2001), “Місто уповільненої дії” (2003), „Пацики” (2005), “Патетичний блуд” (2005), низки оповідань, новел, поетичних перекладів із німецької (Г. Тракль, Й. Вайнгебер, П. Целан, Г. Бенн, Г. Фріч), чеської (В.Незвал), білоруської (А. Рязанов), а також низки статей та есе літературно-критичного, літературознавчого та культурологічного спрямування. Поезії з книги “Проповідь до магми” та “На смерть Кліо” перекладалися німецькою та вірменською мовами. Поговоримо ми з Анатолієм про українські видавництва, гопів та простецьке життя. 
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.