Борис Возницький, Герой України: Наша держава така бідна, що навіть не вміє приймати подарунки

21 липня 2006 р.

Ернест Гемiнгвей написав повість «Старий і море», присвячену самовідданості літнього чоловіка при боротьбі зі стихією. Про легендарного ж хранителя львівських скарбів, вісімдесятирічного Бориса Возницького можна сказати «Старий і вічність» — він також бореться зі стихією; колись «виловлював» iз небуття ікони, зараз прагне їх зберегти. Саме йому вдається зупинити ерозію культурних пам’яток Галичини. Попри вік, попри тотальну фінансову негоду, попри завжди несприятливі для мистецтва часи, саме йому вдалося зібрати докупи і зберегти «Криворіжсталь» української культури — Львівську галерею мистецтв. Її вартість — шiсть мільярдів доларів. Навколо неї товчуться цинічні натовпи спекулянтів антикваріатом, намагаючись «розкрутити» когось iз персоналу на злочин.

Лариса Возницька: Над шедеврами Пінзеля нависла загроза…

17 квітня 2015 р.

Лариса Возницька

про музейні справи в інтерв’ю з директором Львівської галереї мистецтв Ларисою Возницькою. Як уберегти наші найкращі надбання? Як використовуються сучасні технології у реставраційній галузі? Яка доля легендарних замків на Заході України? Про це та інше Лариса Борисівна говорила щиро, відверто, іноді з неприхованим болем…

Борис Возницький: За 30 років ми зібрали артефактів на 17 млрд євро

23 травня 2012 р.

Борис Возницький. Фото: zhovkva-zamok.do.am

 

“…Може начальство вийти, міліція. А я їм виймаю з кишені слова Володимира Ілліча: “Искусство принадлежит народу”. Комусь іншому з кишені виймаю слова Гітлера, з “Майн кампф”: для того, щоб знищити народ, треба знищити його минуле. І все”.

Сьогодні загинув Борис ВОЗНИЦЬКИЙ, багаторічний директор Львівської галереї мистецтв, академік, Герой України… За цими регаліями ховається справжня суть Бориса Григоровича, який став легендою музейного світу, вперше розпочавши відродження замків і храмів та пошук старовинних артефактів.

Запізніле інтерв’ю з Борисом Возницьким

Через несприятливий збіг обставин це інтерв’ю, взяте кілька років тому в директора Львівської національної галереї мистецтв Бориса Возницького, так і не було оприлюдненим. Публікація відкладалася, забувалася, припадала пилюкою.

Згадати про зафіксовану на електронному носії розмову з Борисом Григоровичем змусив, як це не прикро визнавати, трагічний випадок. Оскільки ні факти, ні думки викладені в інтерв’ю досі не втратили актуальності, дозволю собі нині виправити давню несправедливість й опублікувати його.

– Вас вважають чи не відкривачем майстра Пінзеля для Львова. Чим Вас так зацікавила його особа, що Ви присвятили їй практично все своє життя?