16 липня 2022 р.

Я ніколи не бачила Віру Вовк наживо. Для мене вона – з тих легендарних авторок, що створювали поетичний ландшафт другої половини ХХ століття. Їх ще Ліна Костенко описувала словами «вони – як атланти, держать небо на плечах». Нью-Йоркську групу поетів та прозаїків, до якої належала і Віра Вовк, вивчають в університеті на четвертому курсі, коли студенти вже готові до складних текстів. Водночас Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Богдан Рубчак, Богдан Бойчук, та й сама Віра Вовк лишалися для мене далекими і мало не міфічними постатями. Це інтерв’ю – моя спроба наблизитися до Віри Вовк попри тисячі кілометрів і кілька поколінь між нами.
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.