11 квітня 2012 р.
Ім’я Юрія Винничука завжди викликає бурхливу й неоднозначну реакцію: хтось ним захоплюється, хтось зневажає, та мало кому він байдужий. Прозаїк, поет, перекладач і публіцист, він відомий, перш за все, своїм циклом книжок з історії Львова, гострою сатирою та літературними провокаціями. Одна з них – віршований памфлет, в якому деякі представники чинної влади побачили погрози на свою адресу, – додала постаті Винничука ще й політичної ваги. До оселі поета завітала міліція, на його захист виступили колеги-літератори з ПЕН-клубу та громадськість, а сам автор на велелюдному мітингу в центрі Львова декламував скандальний вірш із трибуни. Читати далі
– У російській мові, виявляється, існує велика проблема з перекладами таких слів, як, приміром, «кохалися». Ну не перекладати ж його по-простому «трахалися». Або зі словом «прутень». У нас це літературне слово, яке звучить цілком нормально. Перекладач мусив вигадувати якийсь «пістон». По-російськи слово «жопа» звучить брутально, а в нас «дупа» – зовсім інакше. 
Юрій Винничук – поет, письменник, перекладач, упорядник. За гори інформації в голові Юрія Винничука колись назвали “
Зустріч з відомим українським письменником Юрієм Винничуком проходила у кав’ярні “Квартира “Бабуїн” на презентації фільму за його романом “Діви ночі”. Цій зустрічі передувала інша – у кнайп-клубі “Купідон”. Тоді пан Юрій захищав сторону еротики під час дискусії “Чи потрібен оргазм українській літературі”. Домовившись про інтерв’ю, я, чесно кажучи, і не сподівалась, що він, як і обіцяв, зателефонує, коли наступного разу приїде зі Львова до Києва. Аж одного дня я отримала листа, а за кілька годин пан Юрій зателефонував і підтвердив свої наміри. Після презентації, коли всі шановані люди розійшлися, ми почали розмову. Тиху, відверту. І майже без еротики. 
Юрій Винничук напрочуд плодовитий письменник. До того ж у його книжках щедро насіяно згадок про плотські радощі: любовно виписані сексуальні сцени, еротичні спомини чи фантазії героїв, або прозорі авторські натяки на цю живильну тему. Винничук ренесансний за духом автор. Вільний у висловлюваннях й поза своїми літературними творами, у живому спілкуванні. Ми добре з ним погомоніли про важливі у житті порядного мужчини речі: кохання, секс, вино, книжки, мандрівки й славу. 
Розмова зі знаним письменником Юрієм Винничуком про український мазохізм, виборців Зеленського і новий роман 
Ніде У світі немає такої двомовності, як на наших телеканалах. Хай будуть чисто російські й чисто українські, – каже письменник Юрій Винничук 
“Ми ж святкуємо тільки наші поразки, а не перемоги”, – обурюється письменник, редактор та журналіст Юрій Винничук. Він напрочуд впевнений у перспективності України, але схвильований бідністю літератури та зрадофілією в політиці. 
Мій співбесідник – прозаїк, літературознавець, публіцист, двічі лауреат премії “Книга року ВВС”. Спілкуємося в одній із кав’ярень середмістя Тернополя. На столі – два бокали сухого білого вина Molino Real з урожаю 1999 року, виробленого на півночі Іспанії, в Галісії. Поруч – філіжанки кави “Американо” з молоком, штрудлі по-тернопільськи. Жартуємо, що Галіція – крайня північно-західна провінція Іспанії, як і західна частина України – Галичина, де теж люблять каву, щоправда, сухі вина у нас, особливо “Мускат білий”, господарі переважно виробляють не в промислових масштабах. 
Письменник – про нову книжку, маразм критиків і те, чому великі романи в Україні писати важко 
Юрій Винничук – відомий знавець гарненьких панночок, літературних містифікацій, львівських кнайп, горілки, кави й усілякої чортівні. До того ж він чудово вміє розказувати сороміцькі оповідки та легенди про Львів. Не менш цікаво письменник розповідає й про випадки зі свого власного життя. 
Автор скандального вірша “Убий п…са” Юрій Винничук про пасивність інтелектуалів і нинішню владу як період чистилища для України 
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.