23 серпня 2022 р.
30 років тому, в серпні 1992 року, відбулася дуже символічна в українській історії подія. У першу річницю Незалежності президент УНР в екзилі Микола Плав’юк передав регалії УНР першому всенародно обраному президенту України Леоніду Кравчуку. Таким чином відбулося символічне з’єднання української історії з українським сьогоденням, української еміграції з незалежною Україною.
24 серпня 2022 р.
24 серпня 1991 року Україна проголосила свою незалежність. Про боротьбу за неї – в інтерв’ю Суспільному до Дня незалежності розповів український радянський дисидент, політик та громадський діяч Микола Кульчинський.
21 жовтня 2021 р.
Він знає, чому, попри значний потенціал на початку незалежності, ми досі не можемо досягти рівня життя 1991 року. Бо був не лише свідком, але й учасником багатьох знакових подій.
23 вересня 2021 р.
На початку 90-х Роман Шпек був міністром у міністерстві, яке згодом сам запропонував ліквідувати – з питань роздержавлення власності й демонополізації.
Він добре пам’ятає, як Україну викинули з рублевої зони, як уряд запроваджував купонокарбованці, як і де шукали гроші для фінансування потреб бюджету.
24 вересня 2021 р.
8 липня 2021 р.
17 серпня 2021 р.
Історик Сергій Гула – про вінничан, які наближали незалежність України, і про те, як компартійна система перешкоджала проукраїнському руху у Вінниці.
18 серпня 2021 р.
Сьогодні можна почути із уст деяких політиків, що незалежна українська держава народилась саме завдяки комуністам. Борис Мокін спростовує це твердження.
10 серпня 2021 р.
Євген Марчук був першим головою Служби безпеки України та міністром оборони протягом 1991-го і 2003-2004 років. Очолював Кабінет міністрів 1995-1996-го. Був другим секретарем Ради національної безпеки й оборони 1999-2003-го.
23 серпня 2016 р.
За розвалом СРСР та створенням незалежних республік стежили журналісти західних засобів масової інформації. У 1991 році під час заколоту, створення “ГКЧП” і його провалу вони були чи не єдиними, хто транслював на територію СРСР інформацію про події у Москві.
28 січня 2021 р.
13 липня 2020 р.
30 років тому 16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. У преамбулі цього документа зазначено:
«Верховна Рада Української РСР,
виражаючи волю народу України,
прагнучи створити демократичне суспільство,
виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,
шануючи національні права всіх народів,
дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,
визнаючи необхідність побудови правової держави,
маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Читати далі
5 січня 2012 р.
Полк зв’язку, казарми якого розташовані у Рівному на вулиці Соборній, і досі називають «полком Мартиросяна». Хоч новобранці, вочевидь, і не знають, хто він, цей чоловік. Нещодавно Вілен Мартиросян, відомий у Рівному на початку 90-х років минулого сторіччя своїми полум’яними промовами на мітингах полковник, а нині призабутий і не публічний, але в чині генерал-лейтенанта, приїхав у полк свого імені. Щоб згадати події 20-річної давності. Читати далі
1 лютого 1996 р.
Богдан Дмитрович Гаврилишин – український економіст та громадський діяч. Громадянин Канади. У 1976 здобув ступінь PhD з економіки у Женевському університеті. З 1988 працює на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності – радник кількох Президентів України, прем’єр-міністрів та голів Верховної Ради. У 1996-1997 – директор Міжнародної академії навколишнього середовища у Женеві. Голова наглядової ради Міжнародного інституту менеджменту в Києві, заснованого з його ініціативи в 1989.
18 липня 1996 р.
Георгій Аркадійович Арбатов – радянський та російський учений в галузі міжнародних відносин, академік Російської Академії Наук (РАН), у 1967–1995 ‒ директор Інституту США і Канади АН СРСР (з 1991 ‒ РАН). Був радником Л. Брежнєва, Ю. Андропова, М. Горбачова та Б. Єльцина. У 1991–1996 – член Ради із зовнішньої політики МЗС РФ. Під його керівництвом створено російську школу американістики. Помер у 2010.
14 червня 1996 р.
Микола Васильович Багров – радянський та український політичний діяч, доктор географічних наук, професор, академік НАНУ (з 2010). З 1970 працював у партійних органах, у 1989–1991 – перший секретар Кримського обкому КПУ, народний депутат України (1990–1994), з січня 1992 по лютий 1994 – голова Верховної Ради Республіки Крим. Один з авторів першої Конституції Криму. З 1999 – ректор Таврійського національного університету імені В. Вернадського.
25 вересня 1996 р.
Джеймс Бейкер III – американський політик, державний секретар США (1989–1992). За президентства Р. Рейгана керівник адміністрації президента (1981–1985), секретар департаменту казначейства (1985–1988). В 1988 керував президентською виборчою кампанією Джорджа Буша старшого, після перемоги якого очолював зовнішньополітичне відомство. З 1993 виступав як радник у низці міжнародних проблем.
3 червня 1996 р.
Яків Дов Блайх – головний рабин Києва та України (ортодоксальне юдейство), президент Об’єднання юдейських релігійних організацій України. 1989 року переїхав з сім’єю в Україну із США, працював рабином у головній Хоральній синагозі Києва. 1990 року призначений на посаду головного рабина Києва та України. Наприкінці 1992 року заснував Об’єднання юдейських релігійних організації України (ОЮРОУ). З 2001 р. віце-президент Європейської ради єврейських громад, віце-президент Європейського єврейського конгресу.
20 червня 1996 р.
Богдан Міхал Борусевич – польський політик, діяч демократичної опозиції часів ПНР, депутат Сейму І, ІІ, і ІІІ каденцій. В 1980 році один із організаторів серпневого страйку в Ґданську і співавтор страйкових вимог. Брав участь у заснуванні профспілки «Солідарність». 1986 року заарештований і ув’язнений, 1988 – звільнений у зв’язку з амністією.
19 червня 1996 р.
Геннадій Едуардович Бурбуліс – російський політичний діяч, в 1990–1992 рр. радник Б. Єльцина, державний секретар Росії. В 1989 р. обраний народним депутатом СРСР. Брав участь у підготовці Біловезьких угод, які оформили розпад СРСР. Вважають, що в 1990-1992 рр. Г. Бурбуліс відігравав при Б. Єльцині роль «сірого кардинала», визначаючи прийняття багатьох важливих рішень. З 2007 р. – радник голови Ради Федерації РФ.
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.