Євген Грицяк: спогади про Норильське повстання та деталі з життя в’язнів ГУЛАГу

23 лютого 2015 р.

Якби не смерть Сталіна, повстання не було б – політв’язень Євген Грицяк

9 серпня 2021 р.

Євген Грицяк. Фото: hromadske.ua

Євген Грицяк (1926–2017) за допомогу повстанцям був засуджений до 25 років таборів. Відбув у неволі трохи менше половини терміну. Був одним із лідерів Норильського повстання 1953 року – першого й наймасовішого спротиву політв’язнів ГУЛАГу. Звільнившись із табору, не міг влаштуватися на роботу й залишався під наглядом КДБ. Ще в 1970-х він дав велике інтерв’ю про той здвиг кореспонденту газети The Chicago Tribune. Його спогади потрапили за кордон і вийшли друком в американському видавництві “Смолоскип”. За рік до смерти пана Грицяка “Локальна історія” записала з ним інтерв’ю.

Свобода – їхня релігія. Фінський історик Юкка Рислаккі про повстання у ГУЛАГу

8 червня 2021 р.

Воркутинське повстання – одне з найбільших, що відбулося в системі ГУЛАГу. Свою назву воно отримало від міста Воркута. Саме там було облаштовано Речлаг – найбільший табір суворого режиму у СРСР. Від 19 липня до 1 серпня  1953 року його політв’язні протестували проти нелюдських умов утримання. Повстання змусило владу до поступок. Тоді ж змінили систему ув’язнення, переглянули справи, багатьох звільнили. Ціною стали життя 62 страйкарів, розстріляних 1 серпня. Більшість із них були українцями. Це результати дослідження фінського журналіста й письменника Юкки Рислаккі. У книзі “Воркута! Повстання у виправно-трудовому таборі” він закцентував увагу на організації виступів і їхніх лідерах.

Іван Коршинський, політв’язень: На все життя запам’яталися голоси озброєних конвоїрів

5 червня 2020 р.

Про ув’язнення в таборах ГУЛАГу, національно-визвольну боротьбу на Закарпатті й повороти своєї медичної кар’єри Тижню розповів дисидент Іван Коршинський.

Мелень Мирослав Олексійович. Розмова

3 лютого 2000 р.

Член Юнацтва ОУН, учасник Норильського повстання, член Українського Національного Фронту, письменник, музикант, громадський діяч.

Богдана Фільц, композитор, музикознавець: Жінки за кілька днів насилу видовбали в мерзлій землі могилу. Весь цей час ми спали на одному ліжку з мертвою мамою

8 жовтня 2019 р.

До 1939 року ми жили в центрі повітового містечка Яворів, яке тоді було під Польщею. Будинок батьки звели у 1920-х у парку. Поляки були проти, вважали це місце для себе пам’ятним – там росли столітні липи та стояла скульптура святого Яна. Батько працював адвокатом і відстояв право на будівництво. Була умова: скульптура має залишатися на нашому подвір’ї, а в день відправи брама повинна бути відчинена. Щороку біля пам’ятника відправляли службу Божу, поляки молилися й ставили свічки. Після цього на подвір’ї все було витоптано. Зі свічок, що не догоріли, ми, діти, ліпили фігурки.

Іванна Мащак, колишня ув’язнена ГУЛАГу: Давали суп. Риби там не було, плавали тільки її очі

6 серпня 2019 р.

У в’язнів концтаборів розвивалася куряча сліпота

Степан Семенюк, очільник Норильського повстання: Мрію хоча б ще раз приїхати в Україну і там померти

7 лютого 2015 р.

Ось уже 60 років цей чоловік живе на чужині – у польському місті Зелена Гура. Його справжнє прізвище – Драницький – знали тільки найближчі друзі, родичі й односельчани у Гаразджі Луцького району. Коли далекого 1944-го НКВС заарештував Степана, то мав при собі документи на прізвище Семенюка. З ним і доживає віку один з останніх провідників ОУН на Волині

Ненасильницький спротив розвалив СРСР і знищив ГУЛАГ. Керівник Норильського повстання Євген Грицяк: ненасильство завжди перемагає

28 травня 2013 р.

«Усі бачили, що я відкрито йду на смерть. Тому слухали мене», – пояснює лідер страйкарв, те як вдалося стримати колишніх підпільників від застосування сили. «Адміністрація провокувала насилля. В табір завезли холодну зброю: лопати, сокири, ломи. Деякі гарячі голови закликали щось підпалити. Усе це відбувалося не без допомоги провокаторів. Повстання потрібно було стримати від найменших силових ексцесів, бо вони завершилися розстрілами. Нам це вдалося.»