9 серпня 2021 р.
Євген Грицяк (1926–2017) за допомогу повстанцям був засуджений до 25 років таборів. Відбув у неволі трохи менше половини терміну. Був одним із лідерів Норильського повстання 1953 року – першого й наймасовішого спротиву політв’язнів ГУЛАГу. Звільнившись із табору, не міг влаштуватися на роботу й залишався під наглядом КДБ. Ще в 1970-х він дав велике інтерв’ю про той здвиг кореспонденту газети The Chicago Tribune. Його спогади потрапили за кордон і вийшли друком в американському видавництві “Смолоскип”. За рік до смерти пана Грицяка “Локальна історія” записала з ним інтерв’ю.
Про ув’язнення в таборах ГУЛАГу, національно-визвольну боротьбу на Закарпатті й повороти своєї медичної кар’єри Тижню розповів дисидент Іван Коршинський. 
Член Юнацтва ОУН, учасник Норильського повстання, член Українського Національного Фронту, письменник, музикант, громадський діяч.
До 1939 року ми жили в центрі повітового містечка Яворів, яке тоді було під Польщею. Будинок батьки звели у 1920-х у парку. Поляки були проти, вважали це місце для себе пам’ятним – там росли столітні липи та стояла скульптура святого Яна. Батько працював адвокатом і відстояв право на будівництво. Була умова: скульптура має залишатися на нашому подвір’ї, а в день відправи брама повинна бути відчинена. Щороку біля пам’ятника відправляли службу Божу, поляки молилися й ставили свічки. Після цього на подвір’ї все було витоптано. Зі свічок, що не догоріли, ми, діти, ліпили фігурки. 
У в’язнів концтаборів розвивалася куряча сліпота 
Ось уже 60 років цей чоловік живе на чужині – у польському місті Зелена Гура. Його справжнє прізвище – Драницький – знали тільки найближчі друзі, родичі й односельчани у Гаразджі Луцького району. Коли далекого 1944-го НКВС заарештував Степана, то мав при собі документи на прізвище Семенюка. З ним і доживає віку один з останніх провідників ОУН на Волині
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.