8 жовтня 2019 р.
До 1939 року ми жили в центрі повітового містечка Яворів, яке тоді було під Польщею. Будинок батьки звели у 1920-х у парку. Поляки були проти, вважали це місце для себе пам’ятним – там росли столітні липи та стояла скульптура святого Яна. Батько працював адвокатом і відстояв право на будівництво. Була умова: скульптура має залишатися на нашому подвір’ї, а в день відправи брама повинна бути відчинена. Щороку біля пам’ятника відправляли службу Божу, поляки молилися й ставили свічки. Після цього на подвір’ї все було витоптано. Зі свічок, що не догоріли, ми, діти, ліпили фігурки. Читати далі 
У в’язнів концтаборів розвивалася куряча сліпота 
Ось уже 60 років цей чоловік живе на чужині – у польському місті Зелена Гура. Його справжнє прізвище – Драницький – знали тільки найближчі друзі, родичі й односельчани у Гаразджі Луцького району. Коли далекого 1944-го НКВС заарештував Степана, то мав при собі документи на прізвище Семенюка. З ним і доживає віку один з останніх провідників ОУН на Волині