Роман Балаян, кінорежисер: Я постійно був пов’язаний із Олегом

31 травня 2009 р.

Ця бесіда відбулася незадовго до того, як із Москви прийшла сумна звістка про смерть Олега Янковського. Здалося доречним подати розмову з Романом Гургеновичем без змін: великі актори живуть і у своїх ролях, і у спогадах сучасників, а Роману Гургеновичу, як, мабуть, жодному іншому з пострадянських режисерів був близький талант Янковського.

Роман Балаян, кінорежисер: Рівних мені в неробстві немає в усьому світі

15 лютого 2019 р.

Із Романом Балаяном ми зустрілися в ресторані «Вавилон» Київського будинку кінематографістів – місці для багатьох легендарному. Говорили про життя й кіно, про гру випадку й сумніви в собі, про його новий фільм і про фільми старі, серед яких, звісно, знамениті, давно вже класичні «Польоти уві сні та наяву».

Роман Балаян: Мені подобаються протестні обличчя

26 листопада 2016 р.

Режисер Роман Балаян — про «Молодість» і молодих, гроші й… паузи.

Роман Балаян: Найкращий фільм про Параджанова міг би зняти Кустуріца

11 жовтня 2013 р.

 

 

 

Культурний шар країни позначений цікавими пагонами “параджаноманії”. Похідне — від прізвища кінорежисера. У прокаті — художній фільм “Параджанов” авторства Олени Фетисової та Сержа Аведікяна, і думки про нього, як глядачів, так і профі, вельми-вельми полярні. А рік прийдешній нам готує 90-річчя з дня народження великого режисера і 50-річчя його геніального фільму “Тіні забутих предків”, знятого 1964-го на Київській кіностудії імені Олександра Довженка.

Роман БАЛАЯН: «Заздрю композиторам і художникам – вони можуть працювати для себе. А кінорежисура – професія промислова»

24.09.2009

Знаного філософа у режисурі Романа Балаяна українці вважають своїм режисером, росіяни – своїм. Вочевидь, і в Азербайджані, де народився відомий кінорежисер, і у Вірменії, де він навчався, мають претензії на цю творчу особистість. Сам Роман Гургенович ідентифікує себе так: “Я – радянсько-український режисер вірменського походження”. Про найсприятливіші часи для творчості, проблеми українського кінематографа і акторів-талісманів – в ексклюзивному інтерв’ю Романа Балаяна “Високому Замку”.

«Усе, що я зняв після 1987-го, міг і не знімати…»

– Пане Романе, за останній час ви отримали не одну солідну кінопремію: російську “Ніку” – за “Найкращий фільм країн СНД і Балтії”, українського “Скіфського оленя” – “за значний внесок у світове кіномистецтво”… Нагороди для вас важливі?

– Про такі призи говорити смішно… Є чотири кінопремії, яких у мене немає, – “Оскар” і головні призи Берлінського, Каннського та Венеціанського фестивалів. Найбільше хотілося б отримати каннську “Золоту пальмову гілку”. Про “Оскар” не надто задумувався, адже, щоб мати шанс на відзначення цією нагородою, потрібно працювати за кордоном. У мене наразі такого бажання немає.