Ми й самі інколи не знаємо, на що здатні в екстремальних умовах — звільнена з полону парамедик Тетяна Васильченко

16 листопада 2022 р.

Хмельничанка Тетяна Васильченко на позивний “Борисівна” до початку повномасштабного вторгнення Росії працювала бухгалтером. Після виходу на пенсію пройшла вишкіл в добровольчому медичному батальйоні “Госпітальєри”. 23 лютого, за день до повномасштабного вторгнення, відбула на позиції поблизу Маріуполя. Коли російські війська поступово стали брати місто у вогневе кільце, разом із парамедиками опинилась на “Азовсталі”. 17 травня потрапила в полон до тимчасово окупованої Оленівки Донецької області. Звільнена 17 жовтня, внаслідок обміну 108 українських полонених жінок.

 

Про полон, своє звільнення та плани на майбутнє Тетяна Васильченко розповіла в інтерв’ю Суспільному Хмельницький.

Яким було ставлення в полоні до жінок, тому що чоловіки з російського полону виходять зі слідами тортур і катувань?

Особисто мені не відомі факти застосувань грубої фізичної сили до жінок.

А що було?

Це могли бути приниження, психологічний тиск. Могли шарпнути в строю: «Ви ваєнниє ілі гдє? Ви што, нє знаєтє, как хадіть?». Це були більше дрібниці. Тому що жінки все одно більш психологічно вразливі. А до чоловіків так, застосовувались побиття й тортури. На жаль.

Тетяна Васильченко парамедикиня Азовсталі звільнена з полону Хмельницький
Хмельничанка Тетяна Васильченко з позивним “Борисівна” під час перебування на “Азовсталі”. Фото: з архіву Тетяни Васильченко.

Скільки вас було в камері?

Найбільше — в шестимісній камері 20 жінок. Але нам казали: «Тут і сорок поміщалось, тому сидіть і не возбухайте». Знаєте, ми інколи й самі не знаємо, на що здатні в екстремальних умовах. Що ми здатні витримати, що можемо пройти, і наскільки фізично й психологічно наш людський організм сильний. Варто взяти до уваги й те, що жіночий організм витриваліший, це генетично обумовлено для продовження роду. Жінка фізично не така сильна, як чоловік, але витриваліша. А ще наші жінки стійкіші духом.

 

Ворога не треба недооцінювати…
 

 

Якими були контакти в полоні із ворогом?

Знаєте, те, що ДНРівці тупа біомаса — це підтверджений факт. Серед москалів, зокрема працівники ФСБ — це вже освічені люди, зі знанням психології. З деякими навіть цікаво було вести полеміку з деяких питань. Ворога не треба недооцінювати. Вони на допитах відчували, кого можна дотиснути. Особливо це стосувалося тих, хто родом з Маріуполя. Тих, хто втратив все. Їм говорили: “Ви можете повернутися в Маріуполь. Вам все повернуть. Навіщо вам Україна?”. Наскільки мені відомо, ніхто на таке не повівся. А тим більше, коли мені сказали: “Ось вам російський паспорт, ось вам весь соцпакет”, я їм просто відповіла: “Мені й український паспорт не тисне, це по-перше. По-друге, я народилася в Хмельницькому, в мене батько в Хмельницькому, дочка в Хмельницькому. Чого я маю їхати десь світ за очі?”. Тоді мене запитали: “Чого ж ви поперлись на війну?”. Я їм: “Захищати свою країну”. Вони мені тоді кажуть: “Ви прийшли в ДНР!”. Відповіла: “Я прийшла в ДНР? Мене автобусом в ДНР привезли, я стояла на своїй землі”. Бували моменти, коли казали: «Не треба так говорити, ми ж з вами по-доброму». Деякі просто казали: «Закрий рота».

Тетяна Васильченко звільнена з полону парамедикиня Азовсталі Хмельницький
Тетяна Васильченко. Військові будні. Фото: з архіву Тетяни Васильченко.

 

Навіщо щось доводити тим, хто не знає значення слів “нацизм” і “націоналізм”?
 

 

Тобто, цю силу духу вони відчували?

Так. Але це доволі тонка межа. Мені навіть казали: “Якби я міг, то не знаю, що б з тобою зробив”. Я кажу: “Якби міг… Значить, не можеш! Значить, у тебе наказ, ти не маєш права!”. Це додавало сил. Правда, рота закривала трохи. Я розуміла, що не маю права втратити інстинкт самозбереження. Краще промовчати і залишитися при своїй думці. Навіщо щось доводити тим, хто не знає значення слів “нацизм” і “націоналізм”? Дівчата їм починали щось доводити, а я казала: “Не розпиляйтесь”. При них же. Вони мені: “А що? Нацизм — це скорочення від націоналізму”. Я кажу: “У вас в Росії є словник Даля. Відкрийте і подивіться, що означає “нацизм” і “націоналізм”. І не плутайте, будь ласка. Ви так само націоналісти. Націоналіст — це патріот своєї країни, який захищає свою націю, традиції, мову, атрибутику і все, що пов’язане з його Батьківщиною. А нацист — це той, хто зверхньо ставиться до інших націй і возвеличує лише власну, навіть шляхом знищення інших”.

Тетяна Васильченко парамедикиня з "Азовсталі" Хмельницький
Перше фото жінок на рідній землі після звільнення з російського полону 17 жовтня. Тетяна Васильченко – одна з тих, хто є на фото.. Фото: ТГ-канал Андрія Єрмака.

Чи відчували ви, що повернетесь, коли вже мав бути обмін?

Я завжди знала, що це рано чи пізно станеться. Тому що, коли ми виходили, сам вихід з “Азовсталі” відбувався під егідою російського ГРУ, українського ГУР і Міжнародного комітету Червоного Хреста. Вже це давало впевненість у тому, що обміни будуть, що ми повернемось на Батьківщину.

Під час вашого виходу з “Азовсталі” Червоний Хрест був присутній?

Так, я бачила його. Коли ми сідали в автобуси, нам роздали анкети. Я бігом записала номер телефону дитини, вказала повідомити органи влади моєї країни про те, що я в полоні.

А потім, в полоні, Червоний Хрест був?

Я так розумію, що їх просто до нас не пускали.

"Тетяна Васильченко парамедикиня Азовсталь звільнена з полону Хмельницький
У Хмельницькому під час акції “Поверніть Героїв додому” з донькою Катериною. Фото: Суспільне Хмельницький.

Як ви змогли зателефонувати до доньки з полону 8 червня?

Унас був куратор із ФСБ, який опікувався жіночою половиною. В нього, певно, стояло якесь завдання від керівництва. Тоді він каже: “Ви можете здійснити дзвінок до родичів. Але це буде, як відеозвернення. Щоб ви повідомили, щоб Україна трошки рухалась. Бачите, вони вас не хочуть, ви їм не потрібні. Треба робити заклики”. Ми відмовились. Правда, через короткий час він приходить і питає: “Хто там хотів зателефонувати?». Вже відеозвернення, як умови, не було. Вони хотіли нас поламати. Подати відосік, де сидить жінка з благаннями до України забрати її. І показати, що Україна своїх військовополонених зневажає. Паралельно йшла ідеологічна, інформаційна війна.

 

Медійність військовополоненого піднімає його ціну
 

 

З вашими рідними ми спілкувались 25 червня, за трохи більше місяця вашого перебування в полоні. Тоді ваша дочка Катерина розповідала, що під час єдиного телефонного дзвінка з колонії запитала вас, що робити, аби не нашкодити. І ви дали відповідь: “Не мовчати”. Зараз, коли ви вийшли з полону, що можете сказати про привернення уваги в медіа до військовополонених?

Медійність військовополоненого піднімає ціну, і це загальмовує процес обміну. Тому що вони тоді вимагають якихось більших замін за нього, і не завжди українська сторона може на це піти.

Що вас спонукало піти на вишколи парамедика, адже на той час ви вже вийшли на пенсію?

Так, я вийшла на пенсію, певний час приділяла увагу онучці. Але мені трапилось на очі оголошення, що “Госпітальєри” проводять вишкіл з парамедицини. І ці знання, зазвичай, не тільки на війні, в повсякденному житті не зайві. А мене медицина завжди приваблювала. Думаю: поїду, вивчуся. Тим паче, вони проводять вишкіл саме з тактичної, військової медицини парамедиків.

Тетяна Васильченко звільнена з полону парамедикиня Азовсталі
Тетяна Васильченко з подругами. Фото з мирного життя. Фото: з архіву Тетяни Васильченко.

23 лютого ви відбули на позиції до Маріуполя. Яким був ваш бойовий шлях до потрапляння в полон?

Так, я купила квиток і приїхала до Маріуполя останнім потягом, який взагалі туди пішов. Перша позиція, з 24 по 28 лютого — на Водяному, в Маріупольському районі. Це була лінія розмежування, ми там до повномасштабного вторгнення стояли з 36 бригадою морської піхоти. Коли вже почали відступати до Маріуполя, був район з приватними будинками, потім завод Ілліча, і вже потім — “Азовсталь”.

Українські війська весь час намагались пробитись до блокадного Маріуполя…
 

 

Яким було це відчуття, коли розуміли, що опиняєтесь в блокаді ворога?

Ви знаєте, ми не втрачали віри. Теперішній командир 36 бригади морпіхів Віктор Сікоза за кілька місяців до призначення в травні був на іншому напрямку. Але наші хлопці, які з ним служили, його дуже люблять і поважають. І на той період в них була інформація, що Сікоза весь цей час намагається прорвати блокаду до Маріуполя. Це тримало весь цей час. А ще я потім дізналась, що до нас намагається пробитись 128 гірсько-штурмова бригада з боку Запоріжжя. Зараз я це знаю точно. Мій друг зі 128-ї бригади, який зараз лікується у шпиталі, розповідав, що вони дійсно намагались дійти до Маріуполя і деблокувати його. Але на той час були дуже сильні бої, там не те що розірвати вогневе кільце — підсунутись до нього особливо не могли. Треба було закрити небо, тому що авіація не давала. На землі ми б до Кремля вже дійшли. А так, маємо, що маємо. . . Але переломний момент вже стався — наші йдуть у контрнаступ.

Звільнена з полону парамедикиня з Азовсталі Тетяна Васильченко
Тетяна Васильченко у Хмельницькому наразі займається волонтерством та мріє повернутися у стрій. Фото: Суспільне Хмельницький.

Чи була у вас, на час перебування в полоні, якась інформація про контрнаступ ЗСУ? Росія про це говорила?

Якщо й вмикали радіо, то там були їхні новини, де вони повідомляли про втрати української сторони. Деякі дівчата: “Щось твориться!”. Я кажу: “А тепер поділіть це все на два, а може й на три. Якщо вони десь підбили один танк, то напишуть, що 30 підбили”. Я розуміла, що це пропаганда і підняття бойового духу власної армії. Тому переконувала, що їхній інформації не варто вірити.

Які у вас зараз плани на майбутнє?

Як тільки побачу, що можу знову одягнути бронежилет — повертаюся в стрій, на передову!

Що відомо

  • “Не мовчати” – слова, які сказала своїй дочці Катерині парамедикиня з “Азовсталі”, хмельничанка Тетяна Васильченко, коли зателефонувала з полону. Разом із бійцями полку “Азов” Тетяна вийшла з території заводу 17 травня й опинилась в полоні, в тимчасово окупованій Оленівці. 24 травня Тетяну серед полонених на відео одного з російських каналів впізнала її сестра Наталія. З того часу родина робила все можливе для того, аби витягти Тетяну Васильченко з полону.
  • 17 жовтня 2022 року Тетяну Васильченко з позивним “Борисівна” звільнили з російського полону серед 108 жінок під час чергового обміну військовополоненими.

 

 

 

 

Джерело: Суспільне

Залишити коментар

Filed under "2021-2025", Третя російсько-українська війна

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s