22 червня 2021 р.
У четвер, 24 червня, у Львові стартує Х ювілейний Leopolis Jazz Fest. Він триватиме п’ять днів, і 28 червня здивує гостей виступом гурту Pianoбой, який глядач побачить і почує в новому жанрі – джаз.
У понеділок, 28 червня, в День Конституції України на сцену імені Едді Рознера — головний майданчик фестивалю Leopolis Jazz Fest підніметься гурт Pianoбой. Для гостей фестивалю Дмитро Шуров і команда підготували особливу програму. Її подробиці музикант розкрив в інтерв’ю НВ, а також поділився своєю любов’ю до джазу та фестивалю, на якому його регулярно можна було зустріти в залі серед глядачів.
— Дмитро, ви вперше приїдете на Leopolis Jazz Fest як артист, а не як гість? Чим Вас цікавив і продовжує цікавити фестиваль у Львові?
— Зіграти на головній сцені найбільшого джазового фестивалю в країні – честь і хвилюючий момент для мене і всієї команди. Ця сцена бачила і супертехнічних, і супердушевних, і нових, і вже давно легендарних музикантів. Але суть джазу і музики в цілому — об’єднувати людей на сцені і в залі, занурювати їх в унікальну атмосферу.
І я щасливий, що в цьому році Pianoбой зможе внести свій вклад в історію фестивалю. Ми готуємо максимально польотну програму, і я однозначно сприймаю цей виступ як віху в своїй кар’єрі.
— Розкажіть про свою першу поїздку на фестиваль. Які відкриття Ви для себе зробили на Леополісі раніше?
— Я був на багатьох, і вже навіть не можу згадати, який саме був перший. Одним з найяскравіших вражень був концерт Гласпера і компанії і подальший джем з їх участю в одному із львівських кафе.
— Чим вас приваблює джаз? Чому ви вирішили показати себе в новому амплуа?
— Джаз — це свобода в музиці і задоволення від спільної імпровізації на сцені. Цих двох речей завжди було багато у лайвах Pianoбоя. З моменту, коли я вперше в житті почув джаз, в 12 років — а це була касета з лайвом Мішеля Петруччіані, яку мені записав піаніст Юра Шепета в Вінниці – мене так конкретно віднесло, що з того часу джаз весь час присутній десь поруч з рок-н-ролом в моєму житті.
Плюс у Pianoбой вже багато років грає на басу Коля Кістеньов — на мій погляд, найкращий джазовий контрабасист в країні, і ось, нарешті, ми з ним разом створили джазову програму, від якої у всіх музикантів у гурті горять очі. Отже така програма назрівала багато років, але запрошення від Leolpolis, безумовно, триггернуло і прискорило її створення, за що я вдячний фестивалю.
— Поділіться улюбленими іменами і композиціями, які б ви радили послухати.
— Бад Пауелл, Біл Еванс, Хенкок, Петруччані, Гласпер і вся ця гілка розвитку піанінного джазу, тому що в ній багато романтизму і перфекціонізму, які мені близькі. Кеннонболл Еддерлі, як приклад непередбачуваності і польоту, Thundercat і Есперанса Сполдінг, як приклади супер-талантів нового часу.
Я міксую в своєму плейлисты, в основному, джаз 50-х і 60-х з ньюкамерамі, середня ера — джаз-рок, фьюжн і поп-джаз мене не так надихає, як ці дві. З улюблених композицій — Maiden Voyage Хенкока, Limbo Уена Шортера, Evidence Монка, але їх сотні, звичайно.
— Чим Pianoбой на сцені Leopolis Jazz Fest відрізнятиметься від звичного Pianoбой?
— До нашої класичної п’ятірки приєднається яскрава духова секція, беквокалістки і перкусcіоніст. Завдяки цьому ми сильно розширимо свою динаміку і зможемо дозволити собі і дуже камерні, і дуже драйвові речі. По суті, в нашому бенді всі солісти, і у кожного буде своя можливість засяяти, але найголовнішою метою, як завжди, залишається контакт із публікою і повне занурення в музику.
Музика — це і машина часу, і космічний корабель одночасно. І музиканти, безумовно, визначають курс. Але саме публіка надає бензин і ресурси для справжнього енергетичного ривка. Так що я дуже розраховую на повний контакт і відрив 28 червня. Ми готуємо багато несподіванок і сюрпризів.
— Ви 200% скучили за сценою. Розкажіть, як провели півтора року локдауна. Крім альбому Заброшка, чим займалися? Які нові захоплення і розваги для себе відкрили?
— Я, звичайно, не переставав займатися музикою. Писав пісні, піанінні п’єси, саундтреки для фільмів, також ми регулярно збиралися з гуртом просто пограти у мене в студії і записували різні речі.
Але до музики, завдяки карантину, додалися такі забуті за роки активних гастролів речі, як облаштування будинку, садівництво, робота лобзиком і циркуляркою, прийом гостей, взагалі аналіз того, що в світі відбувається. З’явилося кілька нових мрій на майбутнє. І, звичайно, безліч незабутніх моментів, які ми пережили в тісній зв’язці із сім’єю. Зараз, коли знову робота активізувалася і понеслась, як раніше, ще більше цінуєш ці моменти спокою і неспішного самокопання.
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.