Оксана Мовчан, екс- голова НСЗУ: Ми були змушені продавати реформу кожному новому міністру охорони здоров’я заново

24 вересня 2020 р.

В останній день літа уряд звільнив від виконання обов’язків голови НСЗУ Оксану Мовчан і призначив замість неї іншого члена команди НСЗУ – Андрія Віленського. 

 

Оксана Мовчан очолювала НСЗУ дев’ять місяців, на які прийшовся в тому числі і старт другого етапу реформи охорони здоров’я. Причому старт не за підтримки президента, уряду та профільного міністра, а в жорсткій протидії, фактично, в умовах партизанської війни. Втім, зупинити реформу виявилося не так просто.

“За той час, що я перебувала на посаді, змінилося три міністри охорони здоров’я. Але нам вдалося завершити впровадження реформи, при тому, що вона одна з найскладніших – політично і технічно, – говорить Мовчан. – І на сьогодні наша реформа є єдиною, яка прорвалася за кордон «першого етапу» і не відкотилася. Всі спроби її змінити зводяться до копирсання в окремих елементах, але кидати виклик підходу ніхто не наважується”. 

Оксана каже, що йде з відчуттям завершеної місії, і що сама запропонувала Максиму Степанову варіант призначити замість неї Андрія Віленського, після кількох спроб зняти її на засіданні уряду. Чому так сталося – читайте у нашому інтерв’ю.

Навесні та влітку було кілька невдалих спроб міністра охорони здоров’я зняти вас з посади в.о. голови служби, а в кінці серпня це раптово все ж таки сталося. Розкажіть, будь ласка, як це все відбувалося.

Це було моїм рішенням піти з посади виконуючого обов’язки глави НСЗУ. І я сама запропонувала Максиму Степанову варіант – призначити Андрія Віленського. Поясню, чому.

Я не політик, я проектний менеджер, виконавчий директор. Мені важливо мати план, що ми робимо у вересні, жовтні і так далі. Зрештою, вже розпочинається бюджетний процес і нам потрібно домовлятися про те, якою буде Програма медичних гарантій на 2021 рік. Натомість ми два місяці жили від середи до середи, виловлюючи повістку дня Кабміну: чи нема там постанови про те, щоб знести Оксану Мовчан і призначити головою НСЗУ кого завгодно?

Були такі історії, що зранку в нас зустріч з міністром на тему 2021 року, а одразу після неї телефонує керівниця одного з наших департаментів і каже: “Оксано, що робити? Вони мені пропонують на засіданні Кабміну за 15 хвилин призначати мене головою Служби!”. Я питаю: “Ти готова?” Вона відповідає: “Ні, ти що!”. Добре, значить, ми вмикаємо протидію.

За два тижні я пішла у відпустку, і — знов та сама історія. Цього разу запропонували посаду вже Андрію Віленському. Тож коли я повернулася з відпустки, сама ініціювала розмову зі Степановим. Я сказала йому: “Максиме, якщо ви не можете з якихось причин зі мною працювати, давайте поміняємо мене на Андрія Віленського. Підготуємо команду, передачу справ, всі документи, право на підпис і так далі. Зробимо все нормально. Я не проти, скандалів влаштовувати не буду”.

І Степанов погодився?

Він мене вислухав. І в понеділок перед засіданням уряду, на якому власне було прийняте рішення, зателефонував і сказав: “Оксано, я зробив, як ти просила”. І Андрія призначили.

Оксана Мовчан та Андрій Віленський
Фото: Макс Требухов
Оксана Мовчан та Андрій Віленський

 

Віленський член вашої команди і, наскільки я розумію, має аналогічні цінності. В чому взагалі сенс цієї заміни для МОЗу? Чим так дратували Степанова саме ви?

Можливо, справа в тому, що я сперечаюся. І багато сперечалася з міністром, в тому числі публічно. Але позиція нашої команди полягає в тому, що з будь-якою людиною можна говорити. Було таке, що проходило 2-3 місяці і міністр змінював свою позицію. Тобто, наші аргументи діяли. Я йому казала: “Максиме, якщо ви зараз це зробите, то воно призведе до ось таких проблем з боку НСЗУ, таких з боку МінФіну і так далі. Тому давайте не будемо витрачати на все це два місяці, а одразу зробимо трохи інакше”.

 

 

Але ми зі Степановим насправді ніколи не сварилися. І вже коли відбулося призначення Андрія, міністр захотів зі мною зустрітися. Ми в досить спокійному режимі поговорили про дітей і все інше.

Not personal, just business. В нього була своя задача, в мене — своя.

За вашим враженням, яка в нього задача?

Він прийшов, коли почалася реформа. Тоді було багато протестів: туберкульоз, психіатрія, головні лікарі виганяли людей на вулицю виступати проти реформи. Президент все це, звісно, бачив, і, думаю, сказав щось типу: “Максим Степанов, шо відбувається? Зроби щось”. 

Першим їх рішенням було все зупинити. І тут НСЗУ каже: ні, ви не зможете. Це до речі була моя перша розмова зі Степановим, дуже жорстка. Я сказала: “Ви не зупините реформу. Не тому, що ми не хочемо, а тому, що це неможливо”. Ми вже розкроїли фінансову фіскальну тканину. Якщо ти розкроїв тканину на брюки, то з неї вже не вийде знову пальто. Міністру знадобилося десь 2-3 тижні, щоб це прийняти. А ми тим часом встигли запустити реформу.

Фото: Макс Требухов

 

З ким з трьох міністрів було простіше працювати?

(Оксана довго думає). Мабуть, все ж, зі Степановим. Він хоча б розумів, що відбувається і в яку гру ми граємо. Тому що іншому міністру кажеш: в нас тут баскетбол, а він приходить з тенісною ракеткою. 

В Степанова є своя риторика, яку він просуває і прем’єру, і президенту. Вона, звісно, відмінна від нашої. Ще починаючи з першої прес-конференції, коли він сказав, що НСЗУ образило тисячу лікарень. Я кажу: “Ні, тисяча в результаті реформи отримає більше”.

Але він не перестав говорити, що тисяча лікарень загине.

Не перестав. І коли ми поїхали в Полтаву, я впіймала там президента і сказала: “Вибачте, але все ж таки 500 лікарень отримають менше грошей, а тисяча лікарень — більше. І навіть якщо ті 500 закриються, то тисяча забере пацієнтів собі, вони не залишаться на вулиці”. Це не первинка, нам не треба мати лікарню в кожному селі або 20 онкоцентрів на одну область.

 

Ми з самого початку були змушені займатися побудовою стосунків з адміністрацією президента, а також з кожним новим прем’єром, з кожним новим міністром охорони здоров’я і міністром фінансів. Були змушені продавати реформу кожному новому міністру заново.

 

Як тільки змінювалася команда – знову приходила я з презентацією і словами, підлаштованими під повістку дня конкретної людини, щоб вона зрозуміла, що це за реформа і для чого. Для президента потрібен один ракурс: “Люди вже не можуть дивитися на розвалені лікарні”, а для міністра фінансів інший — “Якщо ми це зробимо, в країні буде фіскальна дисципліна”.

Якби в країні була якась політична вертикаль і був хтось, хто представляв би реформу, був її політичним дахом, то було б простіше. Але реформа залишилася нічия після відставки Уляни Супрун. Більше нікого такого сильного і активного в нас не було.

 

 

 

Фото: Макс Требухов

 

Але ми були єдині, хто запропонував повістку дня. І альтернативної повістки досі немає. Тому що її не може бути в принципі. Якщо родина довго жила в борг, не займалася своїм господарством, своїм розвитком, то доведеться в першу чергу прийняти кілька неприємних речей і дисциплінувати себе, вийти з зони комфорту.

Наразі відкат вже неможливий? 

Всі спроби відкату зводяться до копирсання в окремих елементах, але кидати виклик підходу ніхто не наважується, це виглядало б нелогічно і корупційно. Ми зробили найважливіше: автономізували медичні заклади і перевели їх на фінансування за контрактом. Вони отримують плату тільки за результат і тільки на основі електронних медичних записів єдиною системою кодування. У 2020 році НСЗУ уклала контракти на 86 млрд гривень, і кожну закупівлю можна перевірити. 

Я правильно розумію, що в роботі НСЗУ зі зміною керівника нічого не зміниться?

Так. 

Але все ж таки має бути проведений конкурс на голову НСЗУ?

Так, безперечно. І насправді немає жодної причини цього не робити. Працюють школи, працюють навчальні заклади. Чому не можна провести тести і співбесіду для кандидатів на голову НСЗУ? Я пам’ятаю, як брала участь у конкурсі спочатку на заступника голови НСЗУ, а потім – на голову. Величезна аудиторія, ти стоїш за трибуною, до комісії, яка ставить питання, метрів 10. Йде стрім на Ютубі, всі бачать, про що тебе питають, що ти відповідаєш. І переможця конкурсу всі приймуть, якщо будуть бачити, як комісія прийняла рішення. Набагато гірше, коли призначення відбувається в ручному режимі.

Про пакет з доплатами

На минулому тижні уряд затвердив новий пакет “послуг” для лікарень — пакет на доплати персоналу, що протирічить і реформі, і здоровому глузду. Хочу запитати вас: як по-хорошому мало б відбуватися підвищення зарплат в сфері охорони здоров’я, за яким механізмом?

Має збільшуватися загальне фінансування сфери, а вже всередині діють правила гри, які дозволять розподілити гроші кожному по труду. Це не має бути випадковість або лотерея.

Фото: EPA/UPG

 

Тобто ці гроші, які зараз пішли на “пакет з доплатами”, мали бути розподілені між іншими пакетами послуг?

Хитрість в тому, що ці гроші все одно опиняться у головного лікаря, і він буде вирішувати, як їх розподілити.

Держава не може ефективно керувати 2000 лікарень. Вона навіть не знає, що там відбувається і скільки людей там працює. Тільки коли почалася реформа і з’явилася система EHealth, ми дізналися, скільки лікарів працює в якій лікарні, яке там обладнання, скільки йому років, чи воно взагалі використовується, чи стоїть в коробках.

 

Як може міністр або прем’єр приймати рішення про збільшення заробітної плати людям, про яких він нічого не знає? Хто вони, як вони працюють, що роблять? Ідея в тому, щоб це децентралізувати.

 

Звісно, оскільки нам треба купити послуги для 37 мільйонів людей, то мають бути загальні правила по якості послуг та по використанню грошей. Але далі ми делегуємо право прийняття рішень менеджерам на місцям, керівникам закладів, які знають, що в них там в господарстві відбувається і як їм краще ці гроші розподілити. Керівник знає, кому потрібно на скільки підняти зарплату, скільки треба на ремонт та обладнання. До речі, головний лікар може також поговорити з власником закладу (це місцева влада — LB.ua) і взяти кредит в ЄБРР на обладнання або на ремонт. 

Тобто, це таки лотерея, але її вже провели раніше – коли призначали головних лікарів.

Зараз ми можемо бачити ретроспективно, отримуючи звіти, як керівники закладів витрачали гроші. Але для того, щоб впливати на процес, треба діяти інакше. В першу чергу — головний лікар має проходити конкурс. Це не має бути чиясь людина або людина, яка заплатила комусь гроші за призначення. В нього має бути бізнес-план, який затверджує власник закладу. Якщо він не справляється з обов’язками, не може виконати умови договору з НСЗУ, наприклад, або якщо пацієнти не хочуть йти в цей заклад, то власник бачить, що керівник поганий. І може його замінити на іншого. Так має працювати система. А якийсь мікроменеджмент з серії “всім надбавки!” може тільки нашкодити.

Фото: Макс Требухов

 

Чи є вже приклад на первинці або на вторинці, де колектив закладу звернувся до місцевої влади з проханням поміняти керівника або вплинути на нього, щоб він схаменувся і підняв зарплати?

Я ще про таке не чула. Лікарі — консервативна спільнота, вони звикли дотримувати ієрархії. Потрібен час, щоб вони зрозуміли, що треба брати свою долю в свої руки. Тому дуже важливий закон Про лікарське самоврядування» та будь-які ініціативи, коли лікарі збираються обговорити реформу, організацію роботи лікарень, колективні договори і так далі. Потрібно в їх ряди запускати лідерів, які зможуть “челенджити” ці питання.

Про лікарні-аутсайдери

А як поживають ті недофінансовані лікарні, які мали закритися?

Деякі з них закрились.

Який відсоток?

Ми побачимо це в кінці року, коли будуть формуватися бюджети, в тому числі місцеві. Тоді буде зрозуміло, які заклади з тих, що отримали менше коштів від НСЗУ, власники зберегли. Оскільки рішення про закриття приймає саме власник.

Я так розумію, що поки що жодна з цих лікарень не отримала перехідне фінансування?

Поки що ні. І це теж питання як дати перехідне фінансування закладам, які вже не існують? Є такі заклади, від яких залишилася лише формальна оболонка, а весь персонал вже перейшов працювати в сусідній, більш успішний заклад. Давати перехідне фінансування у вересні, через п’ять місяців після того, як все відбулося, – це дуже дивно і безглуздо. Підприємства вже перебудували свою роботу за цей час. Лікарі вже перейшли працювати в інші лікарні, а разом з ними пішли на обслуговування і пацієнти.

Фото: facebook/Юрій Рильчук

 

А ці лікарні представили план свого розвитку, як мали?

Ні, цю вимогу МОЗ відтермінував, аби швидше влити гроші. Але, зрештою, вони прожили 5 місяців без цих грошей і, відповідно, можуть жити без них далі. Або не прожили, і тоді гроші вже вливати нема куди. 

А як щодо звільнення 50 тисяч медичних працівників? Скільки було скорочено в реальності?

Ми збираємо цю статистику, спеціально для Степанова. За п’ять місяців було скорочено до 10% працівників, здебільшого це немедичний персонал. І це – нормальний процес оптимізації штату у закладі. Але не 50 тисяч звільнених лікарів. За даними електронної системи, з 1 квітня звільнилося 3 815 лікарів спеціалізованої медицини та 4 642 медичні сестри, які працювали на вторинці. Але більшість з них перейшли на роботу в інші заклади. Загальна кількість лікарів, зареєстрованих у системі, зросла. На 1 квітня їх було 94 233, на зараз – 96 649.

Про реформу психіатричних закладів

Реформі фінансування мала передувати в тому числі реформа психіатричної служби, але вона не відбулася. Чи можна сьогодні говорити про те, що зміни у фінансуванні спонукають психіатричні заклади реформуватися?

Наші психіатричні заклади довго зловживали своїми інфраструктурними можливостями: закрити незручних людей, взяти на лікування чиїхось родичів, яким насправді не потрібне стаціонарне лікування, і так далі. Працювали як будинки старих, але гроші від родичів йшли на заклад, а комусь в кишеню.

Почаївська обласна психоневрологічна лікарня
Фото: Андрій Дубчак/Радіо Свобода
Почаївська обласна психоневрологічна лікарня

 

Я так розумію, це не змінилося.

Ні. Але ми більше не будемо платити за це гроші.

Лікарні тепер отримають гроші за медичні послуги, а не за соціальні. Відповідно, вони не зацікавлені в тому, аби в закладі перебували соціальні пацієнти.

Торік був прийнятий закон Про соціальні послуги, і мала з’явитися структура чи структури, які мали б налаштувати процес надання цих соціальних послуг. Неправильно було б використовувати на них медичний бюджет.

Але ви ще не встигли продати цю ідею міністру соцполітики?

Ще ні, але вже говорили про це з Михайлом Радуцьким. Закон цей розробляла і підтримувала Юля Соколовська, коли була міністром соціальної політики. Було виділено, здається, 100 мільйонів на пілотний проект в кілька десятках громад на цей рік, але пілот так і не стартонув. Потрібна імплементація, потрібен хтось, хто буде це робити.

Психіатричні лікарні почали виписувати соціальних пацієнтів?

Ми не маємо такої статистики. Були такі заяви, але це маніпуляції, шантаж. Мовляв, зараз всіх випустимо на вулицю і вони будуть поруч з вами ходити. 

В нас зараз розпочинається конструктивний діалог з керівниками психіатричних закладів, який був неможливий у квітні чи травні. Зараз стадія гніву минула, і вони зрозуміли, що НСЗУ нікуди не дінеться. Ми показуємо їм, як вони можуть отримати більше фінансування, які можуть бути додаткові послуги, які можуть бути платні послуги.

Фото: Макс Требухов

 

Про хоспіси

Ще про заклади, які закриваються. Зрозуміло, що те, що мертве, має померти. Але закриваються також і цілком живі, потрібні заклади – зокрема, хоспіси. В чому була помилка з хоспісами і як ви плануєте її виправляти на наступний рік?

Після відставки попереднього уряду відбулася розсинхронізація дій з іншими учасниками процесу. Поки був прем’єром Олексій Гончарук, ми постійно зустрічалися з губернаторами, їх профільними замами, Міністерством територіального розвитку і Мінфіном і обговорювали, де що відбувається на місцях, і що треба робити. Коли уряд Гончарука пішов, ці зустрічі припинилися. Тому є ситуації, в яких місцева влада мала підхопити фінансування закладів, зокрема, паліативної допомоги, але не підхопила.

Цього року хоспіси отримають перехідне фінансування. І ми сподіваємося, що на наступний рік на охорону здоров’я буде виділено 5% ВВП, як це прописано в нашому законі про фінансові гарантії.

Пам’ятаєте, ви казали мені кілька місяців тому, що ще невідомо, який в нас буде ВВП. І що 5% може виявитися замало. Можливо, будуть якісь ще зміни для хоспісів?

Це послуга, яка зараз лише розвивається. І нам потрібно більше часу, щоб зрозуміти, скільки потрібно хоспісних закладів, якою має бути їх географія. Так вийшло, що сильні хоспіси постраждали через те, що ми законтрактували багато закладів, які заявили, що вони також можуть надавати цю послугу. А кількість грошей на всіх фіксована. Можливо, потрібні більш жорсткі умови для контрактування. А можливо, все ж таки має бути більша кількість закладів, аби послуга була доступна для більшої кількості людей.

У хоспісі 'Часов Яр'
Фото: Сергей Нужненко
У хоспісі ‘Часов Яр’

 

Про ковід

Чи будуть вноситися якісь корективи в пакет по ковіду? Тепер, коли Україна вже має власний досвід роботи з пандемією?

В нас є пропозиція, яку ще розглядають – розширити команди фахівців, які працюють з ковідом.

Той дизайн пакетів, який ми розробили навесні, був заснований на дуже куцій статистиці, що ми і весь світ мали на той момент. Зараз вже бачимо, що курс лікування дозволяє отримати результат без підключення пацієнтів до ШВЛ, але потрібно використовувати кисневі установки. Відповідно, ми хочемо додати в команди фахівців, які для цього потрібні.

Зараз у Києві перепрофільовують під ковід відділення і навіть цілі лікарні. Відповідно, ці заклади перестають надавати ті послуги, на які в них підписані контракти з НСЗУ. Бо замість кардіологічного відділення в них тепер ковідне і так далі. Наскільки це взагалі законно?

Я знаю, що є такі плани, але цього не можна робити.

Вже роблять. Он цілу восьму лікарню у Києві віддалі під ковід, вигнавши всіх інших пацієнтів. На основі відповідного рішення міністра.

Наша позиція така, що потрібно дотримуватися раніше встановлених правил. Люди не перестануть хворіти іншими хворобами, відповідно, їм буде так само потрібна допомога. Є окремі лікарні, які спеціалізуються на ковіді, їх можна розширювати, доставляти койки, але не має розширюватися географія цих лікарень. Тут ще є такий момент, що пакет на лікування ковіду – це додаткові гроші, можливо, цей фактор також є визначальним. Але не мають всі лікарні ставати ковідним. НСЗУ намагається цьому протидіяти, можливо, нам треба бути жорсткішими в цьому.

Фото: Lb.ua

 

Що буде з цими лікарнями, які перепрофілювалися і не будуть надавати ті послуги, які мають надавати?

По пріоритетних послугах вони не зможуть отримати гроші. Тому що ми оплачуємо пролікований випадок. Тобто, контракт ми не розриваємо, але якщо кількість пролікованих інсультів – нуль, то і грошей за інсульти лікарня отримає нуль.

Причому не всі ці лікарні мають контракти на ковід. І не так просто їх отримати. Я знаю, що багато закладів зависли на етапі підписання, оскільки не можуть затвердити свою статистику в місцевому департаменті охорони здоров’я.

Так і є. І жаліються, що НСЗУ вимагає статистику в той час як небо падає на землю. Але лікарня може вписати собі будь-яку кількість пацієнтів, і ми не можемо її прийняти без підтвердження і виплатити всім будь-яку кількість грошей, яку вони попросять. Ми маємо базуватися на реальних даних. Тому відповідні чиновники, яку несуть відповідальність за зібрану статистику, мають поставити на ній свій підпис. І тоді ми можемо виплатити гроші.

 

 

Думаю, що ці рішення про перепрофілювання можуть бути хаотичними. І не виключено, що місяці за два ми побачимо відкат назад.

Відкриють назад свої звичайні відділення?

Так, звісно.

Фото: Макс Требухов

 

Мене ще здивувало, що ніхто з тих пацієнтів, яких терміново виписували з 8-ої лікарні, не поскаржився в НСЗУ. Коли готувала текст про цю ситуацію, то спеціально дізнавалася, чи були скарги. Не було.

Мене часто тегають на фейсбуці, коли отримують відмову в наданні допомоги, і я кажу: телефонуйте одразу нам! Ми можемо самі зв’язатися з лікарнею. В нас широка сітка акаунт-менеджерів, які контрактують лікарні і які знають особисто керівників. Дуже багато зараз проблем через те, що люди не розібралися, що та як має відбуватися – це і пацієнти, і співробітники закладів. І це можна вирішили просто за допомогою перемовин, не обов’язково одразу підключати поліцію чи ще якихось жорстких заходів вживати.

Я правильно розумію, що НСЗУ може зайти і провести якесь своє розслідування тільки в тому випадку, якщо є скарга від пацієнтів, і бажано не одна?

Так, ми реагуємо на скарги.

До речі, як поліція розслідує ті випадки вимагання грошей у пацієнтів, з якими ви до неї звернулися?

Поки ніяк. Тому будемо налаштовувати роботу з новими стейкхолдерами, щоб вони теж знали, хто ми і що ми робимо.

Тобто, скоро про вас дізнається ще й Аваков?

Так, скоро дізнається. Нам насправді тут важлива підтримка правоохоронних органів – для успішної імплементації реформи. 

Фото: facebook/Cлуга Народу

 

Я правильно розумію, що НСЗУ бракує функції контролю за виконанням умов контрактів?

В нас є функція контролю. Просто з санкціями треба бути обережним. Наприклад, ми не можемо розірвати контракт з єдиним в області онкоцентром, навіть якщо вони порушують умови контракту (наскільки я розумію, йдеться про Одеський обласний онкоцентр, пацієнти якого найбільше скаржаться на хабарництво – LB.ua). Тому ми маємо знайти інші методи, щоб стимулювати необхідну нам поведінку по відношенню до пацієнта.

Ще залишилися заклади, які не підписали договір з НСЗУ – в тому числі такі великі, як Феофанія та Охматдит…

Охматдит взагалі не в реформі, отримує фінансування від МОЗ і буде отримувати його в наступному році.

Це взагалі нормально? Для пацієнтів точно не нормально, що вони зі своїм направленням не можуть прийти в Охматдит.

Ми ніяк не можемо змусити заклад доєднатися до реформи, якщо він сам цього не хоче. З їх боку ніякого руху на автономізацію і входження в реформу нема. 

Фото: facebook/Максим Степанов

 

На них мав би тиснути МОЗ. І коли очолювала МОЗ Уляна Супрун, то її заступник Павло Ковтонюк цим і займався. Коли змінилося керівництво МОЗу, процес зупинився.

Зате уряд змусив нас укласти контракти з Центром мікрохірургії ока та Інститутом акушерства, гінекології та педіатрії. Для них єдиних на всю країну зробили виключення з незрозумілих причин – вони не виконали одну з головних вимог про автномізацію і при цьому не є критичними з точку зору медичної допомоги.

Про E-Health

Питання по E-Health. Проблему з серверами та браком коштів на розвиток системи вже вирішили?

З серверами – так, щодо розвитку – ще в процесі. Але я маю хороші прогнози. Ми працюємо разом з Мінфіном та з Мінцифри, там сильна команда. 

 

E-Health це насправді набаго ширше і глибше, ніж просто охорона здоров’я. Наразі ця історія дуже сильно недооцінена. Вона може розблокувати купу змін і позитиву як для пацієнтів, так і для бізнесу. І НСЗУ насправді лише один з 10 її бенефіціарів.

 

Вона може підсилити собою наш рух до правової держави. Звісно, система не зробить так, аби в нас суди краще працювали або поліція штрафувала всіх порушників. Але вона дасть прозорість. Не порушуючи закон про персональні дані, ми показуємо, в яку лікарню прийшло 25 пацієнтів, а в яку 700. Вже навіть керівники закладів стежать за нашими дашбордами і починають відчувати конкуренцію. А керівники областей вже прозрівають, коли бачать ці дані.

Власне, E-Health – це саме те, чим планую займатися особисто я. Маю план з трьох елементів, і сподіваюся до кінця року його втілити.

Фото: Макс Требухов

 

Про що йдеться?

По-перше, маємо узгодити концепцію, яка врівноважить ситуацію, зафікусіє той статус, який є зараз. Щоб вже не можна було різко дати пас нікому.

Тобто?

Наприклад, підняти питання, в кого має знаходитися центральна база даних. Зараз вона знаходиться в НСЗУ.

Є інші охочі?

Наприклад, йде розмова про те, щоб передати її в МОЗ. Або в ДП Електронне здоров’я. Але я кажу, що в такому випадку на ДП можна також передавати всю нашу службу, тому що ці дані – наш головний інструмент. Не буде цього інструмента – не буде й НСЗУ. І коли ми запускали реформу, то ставили МОЗу вимогу, щоб цей інструмент в нас був.

Це фундамент, на який можна спиратися, коли йдеться про фінансування. Донори зараз повністю припинили фінансування, тому що вони хочуть побачити опорний документ і хочуть побачити консенсус в уряді.

Другий елемент – нам треба ввести колегіальний орган, який би слідкував за розвитком цієї системи. Знову ж таки, тому, що це не лише історія про охорону здоров’я. Спробуємо реанімувати проект з BRDO, які разом з Асоціацією “IT Ukraine”допомагали нам торік. В тому числі обговорювалося створення наглядової ради, в якому був би представлений і уряд, і громадський сектор і бізнес. Тому що електронна система охорони здоров’я – двукомпонентна. Центральна база даних – це державний компонент, а фронтенди, МІСи – комерційні.

Третій елемент, найважливіший – це спільний road map. Ми вже розуміємо, які функції потрібні нам як НСЗУ. МОЗ розуміє, які функції їм потрібні. Мінцифри має свої вимоги, як синхронізувати це все з іншими сервісами, тим же Є-малятко та Е-лікарняним, де стейкхолдером є вже Мінсоц. Ми маємо підготувати цю загальну дорожню карту, уряд має її затвердити і таким чином ми отримаємо план цифрової трансформації.

 

Фото: facebook/Тернопільський міський штаб для боротьби з коронавірусом

 

В мене ще приземлене питання, чи будуть якісь зміни для лікарів, які скаржаться на те, що система висить і робота з нею забирає дуже велику кількість часу?

Так. Причина, з якої все висіло – це вибухове зростання даних. Система наповнювалася інформацією і місця не вистачало. А при поточному стані справ кожен мільйон гривень, який ми хочемо витратити на систему електронного здоров’я, ми маємо провести через Кабмін. І поки ми пояснювали МОЗу, навіщо все це потрібно, через призму наших стосунків… Поки винесли рішення на уряд, система продовжувала наповнюватися даними, а потужність її лишалася такою ж. Нарешті зараз це питання вирішено, а на наступний рік ми зашили ці витрати в Програму медичних гарантій.

Інтерфейс для лікарів буде змінюватися?

Буде покращуватися. Але за інтерфейс відповідають МІСи. Дані зберігаються в ЦБД, а якщо лікарям не подобається інтерфейс, то вони можуть попросити головного лікаря поміняти МІС. 

Зараз EHealth існує як MVP (мінімально життєздатний продукт), створений на гроші донорів – урядів інших країн – і МІСів, в обсязі необхідному для запуску вторинки. Але повноцінному «електронному здоров’ю» потрібна система координат, яка розблокує інвестиції в неї з боку держави та бізнесу. Мова про концепцію, дорожню карту та наглядовий колегіальний орган за її розвитком, представлений державним, громадським і комерційним сектором. І це теж буде зроблено.

 

 

 

 

 

Розмовляла Вікторія Герасимчук

 

 

 

 

 

Джерело: Лівий берег

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s