Марчін Свєнчіцький, бізнес-омбудсмен: Бізнес не знає, які великі в нього права

6 лютого 2020 р.

Рада бізнес-омбудсмена в Україні забезпечує безоплатну правову допомогу компаніям, які зіштовхнулися з тиском держорганів. Сьогодні рада представила черговий річний звіт.  

На жаль, він не особливо відрізняється від попередніх: кількість скарг не скорочується, податкова продовжує третирувати підприємців, поліція не діє. Ми поговорили з бізнес-омбудсменом Марчіном Свєнчіцьким про те, як працюється українському бізнесу в Україні, що зупиняє іноземних інвесторів, кому тут насправді потрібна нянька та що робити підприємцям, якщо вони зіштовхнулися зі свавіллям держави.

 

© depositphotos / depositedhar

— Пане Свєнчіцький, розкажіть, будь ласка, які зміни та тренди на основі свіжих даних ви помічаєте у відносинах бізнесу та контролюючих органів? 

— Минулий рік був роком зміни влади. Ми, безумовно, сподіваємося, що це вплине на поліпшення бізнес-клімату. Але поки що це не позначилося на статистиці звернень бізнесу.

На сьогодні кількість скарг, які до нас надходять, тримається на рівні останніх двох років — близько 400 скарг на квартал. Є невелика зміна, але її ще важко назвати трендом. Наприклад, у більшості скарг, як і раніше, йдеться про податкові проблеми.

— Скарги до податкової переважно стосуються блокування податкових накладних чи податкових перевірок?

— Різні претензії. По-перше, блокування податкових накладних. По-друге, внесення компаній до списку ризикових, часто без конкретних мотивацій. Через що компанія не розуміє, чому вона туди потрапила і що зробити, щоб вийти з цього списку. По-третє, зазвичай скарги надходять на перевірки та на невиконання держорганами прийнятих на користь бізнесу судових рішень, які вже вступили в силу.

— Тобто держоргани, отримуючи судові рішення не на свою користь, просто їх не виконують? Йдеться про податкову?

— Не тільки. Інші держоргани теж можуть ігнорувати рішення судів. І таких скарг за п’ять років роботи накопичилося чимало — понад 400.

— Не надто чесну гру веде держава. По суті, порушуючи закон.

— Судові рішення, що вступили в законну силу, обов’язкові до виконання. Є ще один цікавий тренд. Ми помітили, що кількість процедурних порушень або зловживань скорочується. Таких скарг стає менше, наприклад, відносно органів прокуратури. Але, з іншого боку, збільшується число скарг на бездіяльність органів влади. Наприклад, є звернення до поліції про спробу рейдерства. Жертва знає, хто це зробив, і чекає допомоги від держави. А поліція прийняла заяву і місяць, два, три взагалі нічого не робить. І кількість скарг на бездіяльність поліції зростає.

— Чи є показники, які все ж таки поліпшуються?

— Так. Наприклад, наприкінці 2017-го — на початку 2018-го була величезна кількість скарг на роботу нової автоматизованої системи реєстрації податкових накладних. Її тільки запускали, процес був не налагоджений, бізнес, як і чиновники, не завжди правильно розумів нові вимоги. Кількість скарг тоді збільшилася практично вдвічі. Але згодом усе владналося, притерлося, і кількість звернень різко скоротилася. Не до нуля, звичайно, там ще є що вдосконалювати. Також помітно покращилася ситуація і з поверненням ПДВ. Відтоді, як його почали відшкодовувати автоматично, кількість скаржників, які не можуть відшкодувати податок, теж у рази зменшилася.

— На цей момент бізнес-клімат в Україні сприятливий чи ні?

— На мій погляд, в Україні дуже багато шансів для розвитку хорошого бізнесу. Але є низка перешкод, які необхідно усунути, щоб це зростання стало можливим. Виходячи з опитування, проведеного USAID 2019 року, у трійці лідерів — складність законодавства, корупція та низька купівельна спроможність споживачів. Остання перешкода — нейтральна, вона усувається зростанням національної економіки. Це тривалий процес. Але дві перші — складне законодавство та корупція — це вотчина влади. І їхнє швидке усунення — пряме завдання влади, якщо вона хоче залучити інвестиції.

З іншого боку, я бачив останнє дослідження, що проводилося Американською торговельною палатою, як я розумію, серед своїх членів, і 46% опитаних заявили, що протягом останнього року не мали корупційних пропозицій.

— Інші мали?

— Лише близько 40% зіштовхувалися з корупцією, частина — нічого не відповіли. Але в підсумку більше було тих, до кого не зверталися з корупційними пропозиціями.

— Президент заради залучення інвесторів в Україну обіцяє їм інвестиційну няньку. На наш погляд, інвестиційна нянька зараз в Україні потрібна не тільки іноземцям, а й місцевому бізнесу. Як ви вважаєте?

— У багатьох країнах є якісь державні агентства, що допомагають іноземному бізнесу, тому що для нього це робота в незнайомому середовищі. У таких інвесторів багато ризиків, мало інформації, немає контактів, відсутнє знання законодавства. Все-таки для іноземного інвестора бар’єр входу набагато вищий, ніж для українського підприємця. Якщо уряд України нарешті розпочне велику приватизацію трьох сотень компаній упродовж року, їм буде важко залучити відповідальний іноземний бізнес, не пропонуючи йому підтримки. На мою думку, це нормальний крок.

— Ну не відсутність же няньок нині зупиняє потік іноземних інвестицій в Україну? Великим компаніям чомусь вигідніше відкрити виробництво, приміром, у Словаччині або Польщі, а не заходити в Україну. Чому, як вважаєте?

— По-перше, як на мене, вони всі ще перелякані війною. Нещодавно відбувся форум у Маріуполі, зовсім близько до лінії розмежування. Я там розмовляв із заступником мера Маріуполя, і він сказав, що бюджет міста вже досягнув довоєнного рівня. Місто нормально живе та працює. Іноземці цього не знають. Вони дивляться новини, знають, що війна триває, політичного рішення немає і швидким воно не буде. У ці моменти вони не думають про те, що майже 90% країни нормально працює та живе, виробляє і продає.

По-друге, інвесторів лякає корупція. Це вже фактор, який безпосередньо залежить від України. Кожний, хто подивиться на рейтинги корупції, які щороку готує Transparency International, знайде там Україну на 120-му місці з 180. І от вам проста інвестиційна арифметика: низький рейтинг плюс рейдерство плюс корумповані суди дорівнює відсутності інвестицій. Інвестор має бути переконаний, що через наступні 10, 20, 30 років вкладені ним гроші повернуться, його прав як власника ніхто не порушить, і він завжди зможе захистити себе в незалежному суді.

На мою думку, зміни в законодавстві (закон про викривачів корупції, антирейдерський закон), нові інституції, спеціально створені для боротьби з корупцією (ВАКС, САП, НАБУ, НАЗК), а також наш офіс, зокрема, зрештою цю корупцію зможуть подолати.

Проблема в тому, що йдеться про корупцію, яка багато років існувала практично в усіх сферах. Викрити та припинити всі ці схеми й потоки не дуже легко.

— З іншого боку, Україна, мабуть, лідер за кількістю антикорупційних органів. Але поки що вони не досягли особливого успіху в цій боротьбі.

— Тут потрібне співробітництво бізнесу. Не може й не повинен бізнес погоджуватися з корупцією. Найкраща зброя проти корупції — це прозорість і публічний розголос. Але бізнес або боїться, або не вважає корупцію чимось надзвичайним. Є багато прикладів. Ми отримуємо класичні скарги: внесення до списку ризикових компаній, затримка товару на митниці, відкриття кримінальної справи, неправомірна перевірка. Лише в поодиноких випадках предметом скарги є факт корупції, бажання держоргану отримати неправомірну вигоду, щоб вирішити ці проблеми. Підприємці іноді кажуть нам про це в особистих розмовах, у коридорах. Зізнаються, мовляв, отримали пропозицію “подружитися та закрити питання”. Але відкрито вони про це не говоритимуть.

Звичайно, ми допомагаємо підприємцям незалежно від їхніх формулювань. Дуже часто це працює, корупціонери бояться не менше від бізнесу, — неправомірні рішення скасовують.

— Чи завжди є обґрунтованими скарги бізнесу, які ви отримуєте? Скільком ви відмовляєте та чому?

— Близько чверті скарг, які ми одержуємо, змушені відхилити з формальних причин, прописаних у нашому Регламенті. Наприклад, бізнес скаржиться на бізнес. Або питання, з яким звертається компанія, перебуває в суді. Якщо скарга проходить перший фільтр, ми приступаємо до розслідування. Вислухаємо обидві сторони конфлікту, наші інспектори дослідять кейс, здійснять експертизу, визначать причини розбіжностей. Іноді буває, що бізнес лише частково правий або взагалі не правий. Кожен кейс — особливий. Але в більшості випадків бізнес правий і скаржиться обґрунтовано.

— Чи є підстави для скарг, пов’язані не з корупцією, а наприклад, з різночитаннями в законодавстві або з нерозумінням бізнесом якихось регуляторних процедур?

— Є. Але, по-моєму, їх набагато менше, ніж корупційних. Утім, нерідко саме законодавство дає контролюючому органу важелі тиску на бізнес. Наприклад, платник податків ще не оплатив податку, він не згодний з нарахуванням і заперечує його або в Державній податковій службі, або в суді. Однак проти нього вже відкривають кримінальну справу за фактом навмисної несплати податків. Проходять обшуки, платник під слідством, правоохоронці можуть заарештувати його комп’ютери, папери, рахунки. Але ж спірний момент ще в процесі оскарження. І це закон припускав таку можливість. Ми із цим почали боротися, дали наші рекомендації для уряду та податкової служби, пояснили, що не можна відкривати кримінальну справу, допоки немає остаточного податкового рішення. У результаті в законі підвищили поріг несплати податку, що є приводом для відкриття кримінальної справи, розділивши, де можна застосувати адміністративний штраф, а де відривається кримінальна справа. Крім цього, ми рекомендували, щоб момент відкриття кримінальної справи теж прив’язали до остаточного розгляду скарг, коли цей податок остаточно узгоджено і навмисно не оплачено.

Також ми пропонували, і вже був такий проєкт, щоб була тільки одна служба фінансових розслідувань, яка цим займається, а не щоб до бізнесу по черзі ходили поліція, податкова, прокуратура, інші органи, і всі могли ініціювати кримінальну справу.

— Чи всі рекомендації було виконано, і чи зітхнув бізнес із полегшенням?

— Рекомендації було виконано частково. За нашими даними, 2014 року було відкрито майже 1900 кримінальних проваджень за статтею 212 про навмисну несплату податків. А передаванням обвинувального акта до суду закінчилося лише 48 із них. Це означає, що більшість відкритих проваджень із обшуками, блокуваннями рахунків тощо були невиправданими. Бізнес не міг через це нормально працювати.

Після наших рекомендацій, уже 2019-го, було відкрито лише 850 кримінальних проваджень. Тут статистика суттєво покращилася. Але якщо врахувати, що з них було передано до суду з обвинувальним актом тільки 22, стає очевидним — ще є що поліпшувати.

— Які контролюючі органи поліпшують свої показники? Їхній тиск на бізнес зменшується? Податкова у вас абсолютний лідер за скаргами, але ж не лише вона тисне на бізнес.

— Так, ми отримуємо не надто багато скарг на митну службу, особливо якщо порівняти з податковою. Так, в останньому кварталі 2019 року було лише 10 скарг відносно митниці. Чи відображає це реальну ситуацію? Ні, адже ми знаємо, що на митниці бізнес стикається з проблемами щодня. Але ми не гаряча лінія та не швидка допомога. У нас є до десяти днів, щоб оцінити скаргу за формальними ознаками та зареєструвати її, потім три місяці на розслідування, аналіз законодавства і документів. Товар стільки чекатиме на кордоні? Звісно, ні. І до нас не звертаються зі скаргами на митницю не тому, що з митницею менше проблем, а через те, що ми не можемо запропонувати бізнесу швидкого вирішення цих проблем.

— Як бізнес узагалі про вас дізнається? Звідки вони отримують інформацію про те, що можна звернутися до Ради бізнес-омбудсмена та захистити свої права?

— На зустрічах із підприємцями я бачу, що половина з них про нас дізналася щойно, навіть не припускали раніше, що така можливість урегулювати проблеми існує. Це підтверджує почасти й географія, — близько половини скарг ми отримуємо з Києва та Київської області. Звичайно, у столичному регіоні більша концентрація зареєстрованих підприємців, але звернень із регіонів набагато менше. У нас є практичне завдання — поширювати інформацію через палати та асоціації бізнесу, щоб усі бізнесмени знали, що коли в них проблеми з держорганами, вони можуть звернутися до нас по допомогу.

— У чому виражається ваша допомога, і як держоргани реагують на ваші рекомендації? Наприклад, ви дали рекомендацію держоргану, а він її не виконав і порушення тривають, що відбувається далі?

— Ми даємо два типи рекомендацій: одні — індивідуальні, які стосуються кожного конкретного кейса, інші — системні, що мають змінити якісь загальні правила або норми, аби спростити життя бізнесу.

За п’ять років роботи ми видали близько 3000 індивідуальних рекомендацій держорганам, 91% із них виконано. Що ж до системних рекомендацій, їх було 321, і з них виконано держорганами близько 40%.

Виконання решти рекомендацій ми моніторимо. Пропонуємо включати їх до законопроєктів, якщо є відповідні законодавчі ініціативи. Ми хотіли б, щоб ця система працювала краще, і були би щасливими, якби показник виконання наших системних рекомендацій був не менший за 70%. Може, ми цього й доможемося.

— А якщо ваша індивідуальна рекомендація, яка стосується конкретної справи, не виконується, що відбувається далі?

— Насправді 91% рекомендацій з індивідуальних кейсів виконуються, це не так погано, погодьтеся. Виконання решти — це дуже складні та суперечливі справи, яких просто не вирішити. Але вже після нашої експертизи, навіть якщо ми не домоглися успіху, бізнес може йти до суду та використовувати в суді аргументи, які підготували наші інспектори. І це теж дуже допомагає бізнесу. У нього уже є доказова база. Особливо цінне це для малих і середніх підприємців. Вони воліють використовувати нашу допомогу в оскарженні рішень держорганів, і, якщо це не спрацьовує, йдуть до суду, але вже з нашими, якісно підготовленими, аргументами. Ми в самих судах участі уже не беремо, ми орган досудового врегулювання.

— Якщо спір уже в суді, то компанія не може до вас звернутися по допомогу до того моменту, допоки суд не завершиться?

— Так. І якщо суд завершився не на користь компанії, ми не можемо скасувати рішення суду. Але якщо на користь, то можемо допомогти в імплементації рішення суду, коли органи влади його не виконують.

— Виходячи з ваших даних, якщо я не помиляюся, більшість компаній, які до вас звертаються, — це середній або малий бізнес. Чому їх так багато? На них тиск більший, чи їм захистити себе складніше?

— По-перше, їх просто дуже багато. По-друге, великі компанії краще знають закони, у них є штат бухгалтерів, юристів, у них є хороші адвокати. Дрібний бізнес не може фізично осягнути всі законодавчі зміни, та й винайняти хорошого адвоката йому проблематично. Ми ж надаємо наші послуги безоплатно. Для дрібного та середнього бізнесу це дуже зручно.

— Тобто це не пов’язано з тим, що великі компанії просто рідше зустрічаються з недобросовісним ставленням органів влади?

— Повірте, у нас бувають і дуже великі компанії.

— На що скаржаться великі компанії або на кого?

— Наприклад, на екологічну інспекцію. Але найчастіше на застосування непропорційних заходів, коли сума штрафу в рази перевищує завданий збиток або держорган припиняє роботу компанії.

Однак 72% скарг усе ж таки надходить від дрібного та середнього бізнесу. 83% скарг від чисто українських компаній, тільки 17% — від компаній за участі іноземного капіталу. Але й це дуже просто пояснюється статистикою: дрібних компаній набагато більше, ніж великих, локальних компаній значно більше, ніж із іноземним капіталом.

— Ми вже поговорили про те, що бізнес часто не знає про ваше існування, не знає, що ви можете допомогти. З іншого боку, якщо вони почнуть повною мірою використовувати ваші ресурси, цих ресурсів вистачить? Нині за квартал ви розглядаєте 400 справ. А якщо їх буде 4 тисячі?

— Нас фінансують міжнародні донори з 13 країн світу і Євросоюз. На сьогодні ми зможемо опрацювати трохи більше запитів, ніж одержуємо на нинішній момент, але якщо навантаження зросте суттєво, то проситимемо донорів, щоб вони збільшили наш бюджет.

— За ідеєю, ваша робота в підсумку має закінчитися вашим закриттям. Ви мусите створити настільки сприятливий бізнес-клімат, що ваші послуги вже не будуть затребувані. На вашу думку, коли цей момент настане?

— Це теорія. На практиці немає країни, в якій державні служби працюють ідеально. Навіть розвиненим країнам із тривалою традицією демократії, державної служби та законодавства потрібні органи, що виконують наші функції.

— Чи могли б ви дати кілька порад підприємцю, який зіштовхнувся з фактами тиску з боку контролюючого або іншого держоргану? Що йому робити насамперед?

— По-перше, подивитися закон. Припустимо, проблема перевірок: бізнес не знає, наскільки великі в нього права. Він може затримати перевірку, перервати її. Він може знімати перевірки на відео, вимагати всі документи щодо перевірки та її підстав, контролювати самих перевіряльників. Коли я вперше почув про це від урядового експерта, то просто не міг повірити, що контрольованого наділено в Україні такими великими правами.

По-друге, підприємець не має боятися звертатися по допомогу, наприклад до нас або до інших органів, зі скаргами, якщо бачить порушення. Це часто працює. Процедурних порушень уже стало менше.

— А якби у вас була можливість відкрити бізнес, яку країну ви вибрали б — Україну чи Польщу?

— Україну. Мені здається, що в Україні в підприємців набагато більше можливостей для зростання. Надто багато ніш ще не зайнято, й вони потенційно привабливі. Є сфери, в яких величезний нерозкритий потенціал. Ставши в цих нішах конкурентоспроможними та використовуючи великий і географічно близький ринок ЄС, що відкривається для України, можна багато чого досягнути. В Україні я бачу дуже великі можливості

 

 

 

 

 

Розмовляла Юлiя Самаєва

 

 

 

 

Джерело: Дзеркало тижня

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s