Душан Кулка, експерт USAID: Я би сприймав заробітчан як стимул зростання економіки

5 лютого 2020 р.

Як правильно пишатись Україною, аби це приносило прибуток державі, та які можливості для розвитку зараз важливо не прогавити – розповів експерт з питань економічного розвитку, залучення інвестицій та просування експорту Душан Кулка.

 

Душан Кулка – керівник напрямку з просування експорту Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України”, колишній чеський парламентар, мер міста Пршелоуч у 1990-1998 роках.

В інтерв’ю 24 каналу він пояснив, як національна ідентичність може приносити прибуток, які завдання зараз стоять перед державним сектором та чому заробітчани – це потенційний ресурс розвитку України.

Програма USAID “Конкурентоспроможна економіка України” (КЕУ) сприяє розвитку сильної, диверсифікованої та відкритої економіки України шляхом покращення бізнес-середовища для малих та середніх підприємств (МСП), підвищення конкурентності ключових галузей економіки й забезпечення України можливостями скористатись перевагами від угод про вільну торгівлю. Метою Програми КЕУ є заохочення створення бізнес-стартапів і діяльності малих та середніх підприємств (МСП), підвищення конкуренції на внутрішньому ринку України та підтримка конкурентоспроможності українських підприємств на міжнародних ринках.

В одному з інтерв’ю ви сказали, що український інтерес полягає у тому, щоби розвивати українську ідентичність. Що саме ви мали на увазі?

Українська ідентичність – багатогранне явище, яке зачіпає різні сфери життя. Мені ближчий економічний аспект. Візьмемо, наприклад, сферу ІТ. У ній працюють цікаві компанії, які розвиваються, розробляють багато крутих речей та успішно продають свою продукцію чи послуги на закордонних ринках. Вони дуже орієнтовані на експорт. Вони користуються українськими спеціалістами та українським інтелектуальним ресурсом, але ніхто не знає, що ці компанії та їхній продукт – саме українські.

Отже, ви маєте крутий продукт, створений українськими розробниками. Ви маєте потужні компанії, створені українцями. Але ніхто про це не знає. У цьому випадку розвивати національну ідентичність означає створити такі умови, щоби ці компанії та розробники могли гучно заявити, що вони українські. Хоча зараз я вже бачу, що цей процес почався. Як мінімум, я бачу позитивні зрушення.

Які саме?

Компанії починають заявляти про те, що вони українські, на міжнародних ринках починають акцентувати увагу на тому, що певні продукти розроблені саме українськими спеціалістами. Ви маєте дуже потужну урядову маркетингову програму Ukraine Now, офіс промоції багато робить для того, щоб популяризувати українську економіку, куди можна вигідно вкладати гроші.

В галузі ІТ, знову ж таки, великим досягненням є відправка української делегації у Кремнієву долину на конференцію підприємців та інвесторів Startup Grind Global 2020 для залучення додаткових інвестицій. Наша програма залучена до реалізації цього проєкту. Ми хочемо, щоби українські проєкти голосно заявляли про те, що вони – українці. Зрозуміло, якщо компанії будуть масштабувати свій продукт на американський ринок, то у США має бути представницький офіс для ефективної роботи на американському ринку. Це – нормально. Але потрібно декларувати, що продукт створений потужністю українського інтелектуального ресурсу. Це – важливо. Більше того, для того, аби продукти могли виходити на міжнародні ринки важливо, щоб компанія була не просто групою ФОПів, яким платять напівлегально, а повноцінно зареєстрованою в Україні нормальною компанією. Так виглядає інтернаціоналізація бізнесу.


Керівник напрямку з просування експорту Душан Кулка / фото Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України”

З іншого боку, компанії не акцентують, що вони українські, не тому, що соромляться, так?

З різних причин. З одного боку, це – питання захисту інтелектуальної власності. Ви маєте бути захищеними на тих ринках, де продаєтесь. Україна ще зовсім нещодавно не була у списку кращих країн із захисту інтелектуальної власності. Тому історично багато компаній та чимало чудових ідей були зареєстровані за межами країни.

З іншого боку, часто траплялось так, що окремі особи із інспекційними повноваженнями, або окремі відомства, які відповідають за інспекції, помітивши успішну компанію, яка генерує гроші, полюбляли інспектувати цю компанію більше за інші та приділяти їм більше часу. За таких практик, компаніям було не вигідно бути успішними в Україні. Легше було реєструватись закордоном.

Тобто, це історія про те, що речі, які ми вважаємо доволі абстрактними – такі як національна ідентичність та імідж – насправді мають конвертуватись у гроші?

Так. Їх потрібно конвертувати у гроші. Це процес, який уже відбувається, його потрібно підтримувати. Потрібно промотувати українську технічнологічну індустрію та екосистему, у якій вона розвивається.

Вау-ефект українського ІТ. Чому він саме “Вау!”?

Через математику. На мою думку, та на думку значно більш розумних людей, з якими я мав можливість поспілкуватись, в Україні все ще підтримують високий рівень викладання математики і технічних наук. Ви все ще випускаєте значну кількість молоді, яка має якісну освіту, пов’язану із технічною та ІТ-індустріями. Ви створюєте важливий людський ресурс для розвитку індустрії. Зрештою, він матеріалізується у якісних продуктах, у компаніях, які можуть запропонувати потужні послуги з аутсорсу та у нових компаніях, які виходять на ринок із цікавими ідеями та розробками.

У той же час у технічній та ІТ-індустріях молоді українці можуть заробляти, не полишаючи країну. Це – ще один важливий драйвер успішного зростання індустрії у країні.


Душан Кулка переконаний, що Україні необхідно бути залученою у співпрацю із міжнародними ринками / Фото facebook.com/usaidcep.ua

Startup Grind Global – конференція, яка руйнує стереотип про те, що українські продукти не можуть підкорити світ. Тому що вони можуть і вже мають їхати у Кремнієву долину, аби змагатись за інвестиції…

Ну, поки що гроші не привезли, але отримали на це шанс. Тут маємо чесно визнати, що цей шанс наданий не лише Україні, а й іншим країнам. Але традиційно США – один із ключових ринків для українських ІТ-продуктів. Кремнієва долина – це серце глобальної ІТ-індустрії. Там сконцентровані основні інтелектуальні потужності, гравці, гроші та можливості. Тому ми хочемо, щоб українські компанії були представленні у цьому оточенні, щоб вони мали можливість привернути до себе увагу інвесторів. Власне, увага інвесторів – це ключова мета участі у цій конференції Startup Grind Global. Крім того, вона дає можливість знайти нових партнерів, згенерувати нові продажі, це такий приємний бонус, який отримують компанії, що братимуть участь у конференції.

Ще одне. У галузі IT-Tech всі екосистеми існують за ієрархічною структурою: значніші впливають на існування всіх інших. Чим більше зав’язків українська ІТ-спільнота створить із ключовими гравцями у світі – тим краще буде для всіх.

Ви якось казали, що експорт – не є суперсилою України…

Зараз Україна посідає 52 місце у списку світових експортерів. Наприклад, у 2018 році Україна експортувала товарів і послуг десь на 48 мільярдів доларів. Моя батьківщина – Чехія – посідає 28 позицію у цьому списку. Хоча вона значно менша і за кількістю населення, і за територією. У кожної країни своя історія і свої фактори, які впливали на її поточний стан.

Експорт дійсно ніколи не був суперсилою України. Вітчизняні експортери були традиційно більше орієнтовані на Росію та пострадянські країни. Це – абсолютно інший простір.

Зараз українці лише починають досліджувати світовий ринок та його можливості?

Так. Традиційно, ключовими товарами, які Україна експортує є залізо, зернові, жири та олії, у меншій кількості – технічне обладнання та товари у сфері ІТ, але обсяг експорту тут постійно зростає. Але ж ви розумієте, що є величезна різниця між продажом зернових і продажом інтелектуальних розробок. Можливостей для продажу ІТ-технологій значно більше. Тому тенденція до стрімкого зростання ІТ-експорту насправді є дуже приємною. Це – гарний потенціал на майбутнє.

Глобальні тренди сьогодні показують, що економіки стають все більш залежними від міжнародного обміну. Тому Україні просто необхідно бути залученою у співпрацю із міжнародними ринками, інакше – будуть проблеми. Власне, для цього наша програма тут і працює – аби підвищувати конкурентоспроможність української економіки.

Ви можете спрогнозувати, що очікує Україну у 2020 році?

Загальна характеристика всього, що сьогодні відбувається навколо нас – абсолютна непередбачуваність. Але якщо драматично-жахливого не станеться, то, думаю, Україна демонструватиме подальше зростання економіки та активності експортерів. Це не буде стрімке і легке зростання, але до кінця року в української економіки є шанс дещо покращити свої показники. Але ризиків дуже багато, тому майже неможливо щось прогнозувати. Потрібно налаштовуватись на досягнення успіху, використовувати існуючі можливості, багато і важко працювати – це збільшує шанси на успіх.

Використовувати існуючі можливості – які, наприклад?

Державний сектор зараз має робити все можливе, аби залучити більше іноземних інвесторів, створювати кращі умови для розміщення іноземних інвестицій в Україні. Не лише в ІТ. В Україні є чимало можливостей для того, аби привабити кошти та людей у виробництво. Чимало українців зараз працюють на фабриках у Польщі чи Словаччини, наприклад. Це – можливість реалізувати програму, щось на кшталт, “Повертайся додому і бери із собою свою фабрику”.

Я, до речі, знаю приклади компаній у Чехії, у яких працює багато українців. Ці компанії відкриття подібного виробництва в Україні. Задача державного сектору – використати цю можливість та зробити все можливе, аби такі бізнеси почувались в Україні комфортно і безпечно.

Потрібно підтримувати експортні можливості для українських компаній і готувати майбутніх експортерів або фахівців із міжнародних продажів. Потрібно залучати більше малих бізнесів до експорту. Міжнародна торгівля вже не є майданчиком виключно для великих корпорацій. Глобальна економіка змінюється і чимало маленьких компаній мають можливість організовувати операції на міжнародному ринку. В Україні цей процес відбувається, але його варто підтримати і стимулювати.

От щодо питання повернення українців. Чимало українців виїжджають, наприклад, до Чехії, за кращим життям. Тому що там – краща інфраструктура, зручніший побут, вища зарплатня, соціальна стабільність, більше впевненості у безпеці своїх можливостей… Що Україна може їм запропонувати, аби вони повернулись?

Родини, родичів, друзів. Звісно, ти можеш почуватись зручніше та комфортніше, насолоджуватись кращою інфраструктурою. Але ці принади не працюють для всіх і вони не працюють назавжди. Так, якийсь відсоток заробітчан не повернеться ніколи. Але буде достатня кількість людей, яких Україна зараз має сприймати як потенційний ресурс. Тому що вони виїхали не назавжди. І зараз за кордоном вони не просто заробляють гроші – вони генерують певний досвід. Із яким вони повернуться додому, і вони використають цей досвід тут.

Тобто, не всі ті, хто виїхав на заробітки, для України втрачені?

Звісно! Я би сприймав заробітчан як потенційний стимул зростання економіки. У 1990-х Польща переживала дуже подібну проблему – чимало молодих поляків виїжджали на роботу у Британію та інші країни. Тоді у Польщі була паніка через те, що вони втрачають молодь. Після економічної кризи 2008 року, багато хто із тих молодих поляків, які виїхали на заробітки, повернулись додому, привезли із собою закордонний досвід та знання, гроші, бізнес-зв’язки і почали розвивати свої справи у Польщі. Вони стали драйвером зростання польської економіки.

Те саме може статись і в Україні. Шукайте варіанти, які стимулюватимуть цей процес повернення. Починаючи зі звичайної промоції. Якби я був мером маленького українського містечка, я би відсилав святкові листівки заробітчанам закордон, просто щоб показати їм, що вдома про них пам’ятають, їх цінують і хочуть підтримувати із ними контакт.


Самоорганізація – це те, що мене дійсно захоплює в українцях, зауважує Душан Кулка / Фото facebook.com/usaidcep.ua

Ви були мером чеського міста. Ви знаєте різницю сприйняття місцевого самоуправління у Чехії та в Україні. Як ефективне місцеве самоуправління пов’язане із економічним благополуччям кожної родини?

Якщо ви подивитесь на державний сектор – весь, від президента до мера міста чи сільського голови – то найбільше на повсякденне життя українців впливають саме місцеві управлінці. Законотворення, зовнішня політика, нормативні акти важливі, бо все це – непохитна основа державності. Але на місцевому рівні відповідають за абсолютно практичні речі, які визначають якість нашого життя: дороги, тротуари, стан каналізації, якісне водопостачання, вивіз сміття, наявність світла, початкова освіта. Якщо ваша місцева спільнота активна, якщо ви маєте хорошого мера та можете його контролювати – ви добре живете.

Представники бізнесу залежні від законів, які приймає парламент, або економічної політики, яку визначає уряд. Але на загальнодержавному рівні зміни відбуваються не так часто. Переважна більшість вашої взаємодії буде відбуватись із місцевим оточенням. Якщо у вас є хороша транспортна розв’язка – ваш бізнес буде успішнішим за той, який розташований у населеному пункті, до якого неможливо доїхати. Якщо у вашій місцевій школі якісно викладають – ви матимете розумних працівників і виграєте від цього. Якщо місцеві чиновники сумлінно, якісно та швидко виконують свою роботу, то ви отримуєте від цього переваги постійно.

У багатьох аспектах якісне місцеве управління критично важливеПроцес децентралізації, до речі, показує переваги якісного локального управління. Подивіться на Тростянець або Чортків. Там стрімке покращення на всіх рівнях місцева спільнота реалізувала просто отримавши можливість якісно та самостійно управляти своїми ресурсами та грамотніше використовувати свої бюджети.

Що вас найбільше вразило в українцях, коли ви почали працювати у нашій країні?

Те, що найбільше вразило і потішило – українці дуже волелюбні. Настільки, що це іноді навіть трохи межує з анархією. Така волелюбна ментальність – ваш драйвер для політичних змін.

Крім того, українська спільнота вирізняється умінням самоорганізовуватись. Це проявляється постійно і у різних ситуаціях: якщо щось має бути зроблене, ви не будете чекати, поки якийсь лідер скаже вам, як це зробити. Я це зауважив ще під час Євро-2012, коли у центрі величезну кількість туристів несподівано накрила страшна злива. Українці абсолютно спонтанно почали робити все можливе, аби подбати про намоклих гостей країни, які жили у палатках. Це проявляється у вмінні спонтанно організувати вечірку із їжею, напоями, музикою та розважальною програмою без жодного офіційного організатора. Самоорганізація – це те, що мене дійсно захоплює. І це те, що також допомагає постійно робити ваше суспільство кращим.

 

 

 

 

 

 

Розмовляла Євгенія Мазур

 

 

 

Джерело: 24

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s