Михайло Волинець, голова Конфедерації вільних профспілок: Раби — не ми?

31 січня 2020 р.

Україною прокотилась хвиля протестів проти законопроєкту «Про працю», яким влада планує замінити чинний Кодекс законів про працю. Парламент обіцяв розглянути документ ще в середині січня, однак через спротив українських та міжнародних профспілок досі не наважився це зробити. У Кабміні кажуть: новий документ осучаснить застаріле трудове законодавство. Зокрема узаконить роботу фрілансерів, електронні трудові книжки тощо. Натомість у профспілках кажуть, що закон написаний під роботодавця і перетворює працівника мало не на раба, якого можна змусити працювати понаднормово без належної оплати чи звільнити без попередження.

 

— У законопроєкті Тимофія Миловано­ва передбачено застосовувати корот­кострокові трудові договори — від од­ного дня до двох місяців. Це наче добре для сезонних працівників. Але є вели­ке «але». Якби я був роботодавцем, я б усіх своїх працівників перевів на місяч­ні контракти. І щомісяця вони б мали по­новлювати контракти. Працівник тоді переживатиме щоразу, чи підпишуть з ним контракт на наступний місяць. І буде максимально лояльний до робото­давця. Особливо це небезпечно для не­величких містечок, де є одне велике підприємство і біль­ше роботи нема, — каже голова Кон­федерації вільних профспілок Ми­хайло Волинець— Робо­тодавцю дають пра­во звільняти працівника при втраті до­віри. От нема у мене настрою, зустрів вранці працівника і кажу: «Я не маю дові­ри до тебе, ти звільнений». Таким чином формують рабські умови для працівни­ків. Досі у законодавстві є норма про те, що понаднормова праця має оплачува­тись у подвійному розмірі. Тепер пропо­нують лише на 20% більше. Цей законо­проєкт фактично легалізує 12-годинний робочий день та шестиденний тиждень. Людям залишають право звернутись до суду. Але суди у нас досі не реформо­вані. Зрештою, ми не привчені йти до суду, ми юридично недостатньо освіче­ні у цьому плані, у нас нема грошей на адвоката. Ми лише зараз у парламен­ті ліквідували адвокатську монополію. Профспілки не мали права представля­ти у суді інтереси найманих працівників, маючи своїх юристів. Верховна Рада, спираючись на підтримку Кабінету Міні­стрів, намагається не тільки докорінно змінити трудове законодавство під ви­глядом реформи, а й суттєво обрізати права людей найманої праці.

— Чи справді чинний Трудовий ко­декс настільки застарів, що його тре­ба було кардинально осучаснювати?

— У нас нормальний пострадянський збірник законодавчих актів, який адап­тований до сучасних ринкових умов. Зміни внесені більше ніж до трети­ни статей. Він осучаснений. Порівняй­те. Чинний Кодекс законів про працю містить 265 статей. Замість цього вони пропонують закон про працю на 98 ста­тей. При цьому вони пропонують скасу­вати закони «Про відпустки», «Про опла­ту праці». Зараз є законодавство, яке ґрунтовно розписує трудові відноси­ни, а тепер пропонують лише рамкові умови. Відтак роботодавець на свій лад зможе трактувати законодавство і фор­мувати соціально-трудові відносини так, як йому зручно. У прикінцевих по­ложеннях передбачено денонсувати 38 конвенцій Міжнародної організації праці з 65-ти, ратифікованих в Україні. З вось­ми базових основоположних конвен­цій хочуть денонсувати шість. Конвен­ції МОП передбачають мінімальні норми і конвенції у світі, нижче яких не можна спускатись. В умовах економічної і по­літичної кризи, в умовах війни не мож­на погіршувати трудове законодавство. Це ще більше вплине на втрату робочих місць, посилить неконтрольовану мігра­цію з країни насамперед молодих квалі­фікованих людей. Крім того, у прикінце­вих положеннях також передбачено, що втратить силу Закон «Про профспілки». Цей закон регламентує права і гаран­тії профспілок, які, згідно з конвенціями МОП, покликані представляти інтереси найманих працівників перед органами влади. Саме профспілки уповноважені укладати колективні договори і угоди. У законопроєкті Милованова передбаче­но, а також від голови комітету соцпо­літики ВРУ Третьякової доповнено, що колективні договори і угоди може укла­дати будь-яка громадська організація, яка матиме на це доручення від трудо­вого колективу. Це буде непрофесійно.

Оскільки у законі міститься багато по­рушень міжнародних норм, то після його прийняття ми можемо подати скаргу до МОП. Ми також будемо звертатись до Конституційного Суду, адже він пору­шує і конституційні норми. Зареєстру­вавши той законопроєкт у парламен­ті, вони порушили низку законів. Вони мали б нас за місяць попередити про те, що вносяться суттєві зміни до трудово­го законодавства. Вони порушили прин­ципи соціального діалогу. Тому ми разом з головою Федерації профспілок літа­ли у Брюссель, де зустрілись з лідера­ми світових профспілок, туди ж прибули керівники МОП з будапештського та же­невського офісу. У МОП були щиро зди­вовані, як наша влада може зневажливо ставитись до норм і стандартів, які випи­сані впродовж ста років.

— Може, вона про ці стандарти про­сто не знає?

— На початку вересня в Україну приїж­джав генеральний директор будапешт­ського офісу МОП Маркус Пілігрім. На зустрічі у київському офісі МОП він роз­казав, що вже зустрівся з міністрами еко­номіки, фінансів, соцполітики, головою соціального комітету ВРУ та іншими пред­ставниками парламентської більшості. І без всякої дипломатії визнав, що у роз­мові з ними зрозумів, що більшість з них ніколи не чули, що таке конвенції МОП. Він був цим дуже стривожений. Тоді Пілі­грім запропонував представникам вла­ди провести навчання і надавати практич­ну допомогу при реформуванні трудового законодавства. Але до них так і не звер­нулись. Минулого тижня у Брюсселі ліде­ри світових профспілок заявили, що 25 лютого вони готові провести день спіль­них дій усіх профспілок світу на підтримку українських профспілок. Поки що ми вирі­шили боротись своїми силами. Інакше це може закінчитись або торговельно-еко­номічними санкціями проти нашої влади, або персональними санкціями до них, або пікетуванням їхніх візитів до інших країн.

— Якщо закон про профспілки втра­тить чинність, чим це загрожує пра­цівникам?

— Нещодавно у Києві страйкували пра­цівники компанії Glovo. Представники ро­ботодавця наче пішли на поступки, але виявили, хто організатор страйку. І тих людей «пішли». Їх не прямо звільнили, а диспетчер перестав передавати замов­лення. Натомість у Німеччині все відбува­лося б кардинально інакше. Наприклад, коли там на 3% зросли ціни на бен­зин, бо подорожчала нафта, профспіл­ка Lufthansa почала порушувати питан­ня про підняття зарплати. Компанія каже: а ми тут до чого, ми самі зазнаємо збит­ків, бо авіапальне теж дорожчає. Влада каже: ми яке маємо відношення до вашої зарплати, спілкуйтесь з компанією. В ре­зультаті профспілка закликала до страй­ку і паралізувала авіарух у всьому світі. Але при цьому профспілкових лідерів ніх­то не звільняє, не переслідує. Влада там розуміє, що не можна затискати проф­спілки, бо роботодавці відчують перевагу і почнуть утискати працівників. Почнеться розшарування суспільства, бідних стане більше, а купка багатих стане ще багат­шою. Напруга у суспільстві від цього лише зросте. Натомість у нас олігархи управля­ють політикою і політиками. А їм вигідно, аби основна частина населення була аб­солютно бідною і безправною.

— Але часто працівники виходять з профспілок, мотивуючи це тим, що платити внески треба щомісяця, від профспілки отримують хіба подару­нок на Миколая. Натомість якщо ви­никає конфлікт з роботодавцем, профспілка не втручається…

— Членство у профспілках — добровіль­не. Це право вибору, чи бути у «жовтій» профспілці і сплачувати туди внесок як додатковий податок, чи об’єднатись або самому створити справжню незалежну профспілку європейського типу. До речі, у проєкті закону Милованова передбачено, що на підприємстві не може бути більше двох первинних профспілкових організа­цій. Це значить, що є стара кишенькова, підконтрольна адміністрації, вони ство­рять ще одну, тож можливості створити третю, незалежну, вже не буде. На жаль, справді часто профспілки підконтрольні адміністрації, тож стають на бік робото­давця і проти робітника, з якого отриму­ють гроші. А за профспілкові гроші керів­ництво відпочиває за кордоном. Звісно, такого не повинно бути. Закон про проф­спілки, а також рішення Конституційно­го Суду гарантують людям право вільно об’єднуватись у профспілки, а не вступа­ти у ту, в яку вказав керівник. І таке пра­во передбачене 87 конвенцією МОП, яку вони збираються денонсувати.

 

 

 

 

 

Розмовляла Зіновія Воронович

 

 

 

Джерело: Високий замок

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s