Анатолій Руденко, полярник: На яхті у 10-бальний шторм повертався з крижаного континенту

28 січня 2020 р.

Інженер Анатолій Руденко найбільше разів серед вінничан побував в Антарктиді (працював на полярній станції «Академік Вернадський») — чотири.

 

Підсумки всеукраїнського конкурсу «Запроси полярника у гості» оголосило Міносвіти і науки. Серед переможців три школи Вінниці №№ 2,7, 27. Учні з нетерпінням чекають на зустріч з підкорювачами шостого континенту.

Є про що розповісти інженеру за спеціальністю Анатолію Руденку з Оратівського району. Він чотири рази працював на станції.

Найбільші випробування випали у 2019-му, коли повертався на материк на яхті. Як це було?

Випускник Вінницького технічного університету Анатолій Руденко чотири рази працював на українській полярній станції «Академік Вернадський». Четвертий раз мав їхати в експедицію у 2018-му. Пройшов конкурсний відбір.

Його зарахували в команду полярників, але…

Тяжко захворіла мама. Чоловік відмовився. Каже, якби поїхав, не провів би її в останню путь.

У січні 2019-го його запросили на сезонні роботи. Вони тривали понад два місяці.

— Основна група полярників перебуває на станції протягом року, — розповідає Руденко. — Крім того, щороку до них долучаються «сезонники», які приїздять на два місяці. Відбувається це в період арктичного літа, коли крига скресає і можна добратися до острова Галіндез, на якому розташована наша станція.

У січні 2019-го Руденко прибув на станцію разом з іншими «сезонниками». Добиралися, як завжди, на кораблі. Він і гадки не мав, що назад доведеться повертатися на яхті. В океані — під вітрилами. Поміж айсбергів. У шторм…

Чому так сталося?

Обновили лабораторію і збудували підсобне приміщення

На сезонні роботи в Антарктиду у січні 2019-го з Києва виїхали понад 20 фахівців.

— Моє завдання було встановити нове обладнання в науковій лабораторії, що працює на станції, — продовжує Анатолій. — Закуповували його в Чилі. Цим займалися логісти Національного Антарктичного наукового центру (НАНЦ). Ми допомагали завантажувати, а потім і розвантажувати. Обладнання великогабаритне, тому частину розбирали. Завантажили на корабель також будівельні матеріали.

Ще наш земляк брав участь у спорудженні підсобного приміщення для станції. Допомагав також зварникам виготовити нові баки для зберігання дизельного пального.

Найбільше задоволення отримував від керування моторними човнами. На них Руденко доставляв науковців на острови. Поки ті працювали, він не сидів склавши руки. Брав із собою спінінг.

— Найчастіше клювала щука-білокрівка, — розповідає Руденко. — У такої риби безбарвна кров, звідси й назва. На вигляд вона, ніби витесана з криги. Тому її ще називають крижана або льодова риба. М’ясо дуже смачне.

Якщо додати, що живе в екологічно чистих водах, то користь від нього подвійна. Ловив нототенію — це вид окуневих риб, що теж живуть в антарктичних водах.

Найдальший острів, на який Анатолію вдалося добратися, розташований на відстані до 30 кілометрів від станції.

— Раніше нашим науковцям не доводилося там бувати, — каже Руденко. — Принаймні, так вони розповідали. За це дякували багато разів. Навіть після повернення до Києва. Згодом зрозумів, в чому справа. Віднайшли якусь геологічну цікавинку. На підставі проведених досліджень підготували наукову статтю. Надіслали мені посилання, аби теж ознайомився. З припискою знову-таки подяки.

Як зазначає полярник, проблема не в тому, щоб далеко відійти від станції. Плавзасоби мають добрі двигуни, потужністю 40—50 кінських сил. Проблема в погоді. Вона там дуже мінлива. Причому зміни можуть відбуватися раптово. Якщо крига перекриє шлях, назад до станції повернутися стає непросто.

Метеорологом працював ще один наш земляк — Олександр Афтенюк, він родом з Піщанського району, закінчив Київський університет імені Шевченка. На станції перебував удруге.

— Саша прогнозував погоду. Уважно прислухався до його порад. Вибирав, як то кажуть, чисті «вікна», тобто більш-менш погожі дні, а тоді визначав, на яку відстань можна віддалятися від станції, аби не потрапити в бурю.

За приблизними підрахунками Руденка, упродовж півтора місяця  він пройшов по воді між айсбергами понад 800 кілометрів.

Де сходяться два океани — там найбільше штормів

Торік на станції разом із «сезонниками» одночасно зібралося майже 40 осіб. Треба було виконати немало робіт. За словами співрозмовника, декому доводилося спати на підлозі, а дехто знайшов місце на горищі. Під час відправлення додому на кораблі не для всіх знайшлося місце.

— На той час у нас гостював відомий польський яхтсмен Петер Кузніар, — розповідає Анатолій. — Його прізвище можна знайти у Книзі рекордів Гіннеса. 67-футова яхта Петера Selma досягла найдальшої південної точки, дійшла до льодової межі моря Росса. Це досягнення стало рекордним. Петер уже понад 15 років доставляє туристів в Антарктиду. Його добре знають на нашій станції. Я запитав його про те, скільки разів він побував тут.

Каже, може, 80, а може, й усі сто.

На яхті Петера повертався на материк Анатолій Руденко. Шість діб тривала подорож. Найскладнішим місцем, як завжди, є протока Дрейка. Про неї знають усі мореплавці. Тут проходить межа між двома океанами. Довжина протоки — 400 км, ширина — удвічі більша. Є де розгулятися вітрам і хвилям. Епіцентр штормів біля мису Горн.

— Скільки було балів, коли там проходила ваша яхта?

— І дев’ять, і десять балів, — каже полярник. — У такі моменти мимоволі думалося, що зараз від яхти нічого не залишиться. На хвилю вилітаєш — і в яму падаєш. Хвилями накривало з усіх боків і навіть зверху. Рятував принцип «неваляйки», за яким побудована яхта. Ніхто, крім капітана, нею не керував під час шторму.

За словами полярника, Петера неодноразово запрошували у НАНЦ. Торік, коли підбивали підсумки роботи експедиції, він приїздив до Києва. Брав участь у зібранні.

Анатолій Руденко запросив гостя. Ночували в квартирі доньки. Насолодилися балачками. Анатолій відгукується про яхтсмена як про мужню і щиру людину.

Автостопом до… полярників

Число туристів в Антарктиду щороку зростає. Торік на станції побували два відчайдухи з Волині. Хлопці подорожували автостопом по світу.

Перший раз Руденко зустрів їх під час посадки на корабель. Каже, їх не взяли. Через деякий час вони все одно з’явилися на станції.

— Не знаю, як їм це вдалося, — зазначає Анатолій. — Можливо, Петер взяв їх безплатно. Бо звідки у них такі гроші? Хлопці розповідали, що хочуть зняти фільм про станцію. На дорогу назад у них теж грошей не було, але якось вибралися.

Про цей випадок полярник розповів, аби знали, що дехто навіть в Антарктиду добирається автостопом.

Нашому земляку незручно було запитувати в польського яхтсмена, скільки той бере з туристів за подорож на шостий континент.

— Єдине, що можу пообіцяти охочим, — рекомендувати польського яхтсмена як надійного мореплавця і хорошу відповідальну людину, — каже він. — З таким точно почуватиметеся впевнено.

З інформації в Інтернеті дізнаємося, що заплатити за туристичну мандрівку доведеться до 10 тисяч доларів.

П’ятеро вінничан досліджували край

Упродовж останніх десяти років в експедиціях на науковій станції  «Академік Вернадський» побували п’ятеро вінничан. Найбільше — чотири рази — згаданий Анатолій Руденко. До речі, для першої подорожі його кандидатуру рекомендував двоюрідний брат Дмитро Марченко. Той раніше працював в Антарктиді. Тричі їздив лікар з Хмільника Валерій Семенюк. Ще один вінничанин — лікар Вадим Лисинчук — також брав участь в експедиції. Дві зимівлі провів метеоролог Олександр Афтенюк. Нині цей молодий науковець пише роботу на основі зібраних матеріалів.

— На станції є покажчики з назвами міст і зазначенням відстані до них, — зауважує Анатолій Руденко. — Серед них і наша Вінниця. Ми самі встановлювали. Умови роботи змінюються на краще. Став кращий і зв’язок. Нині полярники можуть частіше спілкуватися по Інтернету з рідними. Раніше з цим мали проблеми. Дуже потрібен нашим дослідникам корабель. Розмови про це тривають не один рік. Поки що справа не вирішилася.

Довідка

У 2020-му виповнюється 200 років з часу відкриття Антарктиди. В наших полярників своя дата — чверть століття працює українська станція «Академік Вернадський». Нам її продали британці за символічну плату — один фунт стерлінгів. У них станція називалася «Фарадей». Розташована на невеликому острові, який можна обійти пішки менш ніж за півгодини.

Відтоді українці цілорічно і безперервно проводять дослідження в Антарктиді. Наша держава — одна з 30, чиї полярники перебувають протягом усього року. На інші станції, а їх в Антарктиді понад 50, дослідники приїздять на сезонну роботу.

До слова

Антарктичний центр оприлюднив список учасників 25-ї антарктичної експедиції, яка в березні цього року вирушить на українську полярну станцію «Академік Вернадський».

Вінниця.

Фото надано Анатолієм РУДЕНКОМ.

 

 

 

 

 

Розмовляв Віктор Скрипник

 

 

 

Джерело: Голос України

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s