Я налаштована песимістично. Режисер фільму Ціна правди Агнешка Голланд — про Голодомор, машину часу і природу людини

3 грудня 2019 р.

Інтерв’ю з Агнешкою Голланд, триразовою номінанткой на премію Оскар, режисером історичного трилера про Голодомор в Україні — Ціна правди, який вийшов у широкий український прокат.

 

Фільм Ціна правди розповідає історію журналіста з Вельсу, який навесні 1933 року завітав до охопленої голодом України і першим відкрито у світовій пресі заговорив про Голодомор. Фільм піднімає відразу кілька болючих для України питань.

Він розповідає про Голодомор, який охопив країну в 1932—1933 роках і забрав мільйони життів. У той же самий час він — про журналістську етику та механізм створення фейкових новин. А ще картина робить спробу розібратися, яким чином подібна трагедія стала можлива в самому центрі Європи в сучасному світі.

Фільм знятий за сценарієм письменниці і журналістки зі США з українським корінням Андреї Халупи. Він створений в ко-продукції Польщі, Великої Британії та України. Після прем’єри фільму HB Style поговорив з режисером фільму Агнешкою Голланд, яка прилетіла до Києва особисто представити свій фільм.

— Агнешко, коли ви вперше почули про Голодомор?

 — Дуже давно, десь в кінці 60-х — на початку 70-х в Польщі я читала книги про Сталіна і його злочини, видані в Парижі і Лондоні. Напевно, тоді вперше я зрозуміла весь жах його злочинів. У них йшлося про голод 1932−33 років, зокрема й про голод, що охопив Україну, розповідалося про колективізацію і початок п’ятирічки. Але в цих книгах було протиріччя — вони не давали відповідь на запитання: голод був наслідком ведення народного господарства чи навмисною акцією зі знищення народу.

Була ще одна книга, яка врізалася мені в пам’ять. У дитинстві я прочитала невелику розповідь Ташкент — місто хлібне (повість Олександра Невєрова, 1923 — nv.ua). Книга розповідає історію про маленького хлопчика з села, який намагається врятувати від голодної смерті свою сім’ю, вирушивши у Ташкент по хліб. Мова у ній йде про голод 20-х років. Це дуже потужна книга з дуже точним і яскравим описом голоду.

Коли ж я готувалася до зйомок Ціни правди, я прочитала багато історичної літератури і документів, зокрема кілька романів. Мені важливо було зрозуміти і показати механізм, який стояв за Голодомором.

Агнешка Голланд: Повага до хліба виховувалася в мені з дитинства / Фото: @ Кирило Авраменко

— У фільмі є два моменти, коли Гарет Джонс переглядає своє ставлення до хліба: в засніженому українському полі і після повернення до ситої Британії. Як склалися ваші стосунки з хлібом?

 — Я народилася в післявоєнній Польщі. Повага до хліба виховувалася в мені з дитинства. Моя бабуся і моя мама не могли навіть уявити, що можна викинути навіть черствий хліб, тому що вони пережили Другу світову війну. І хоча вони не вмирали від голоду, проте з великою повагою ставилися до їжі.

— Нам, українцям одночасно і складно, і легко дивитися цей фільм. Яке враження він справив, наприклад, на глядачів Польщі?

 — Польща межує з Україною, тому про Голодомор у нас чули. До Польщі добиралися люди, яким вдавалося втекти з охоплених голодом сіл. У той час Польща була набагато ближче — практично вся Західна Україна була в її складі. Інша справа, що керівництво Польщі було в курсі того, що відбувається в Україні, але вони вважали за краще цього не помічати, бо не хотіли псувати відносини зі Сталіним: військовий потенціал Польщі був незначний у порівнянні з військовим потенціалом СРСР. Так, уряд Польщі був у курсі жахливих злочинів сталінського режиму, тому не мав ілюзій щодо Сталіна, але при цьому мовчав. Тож поляки найближча аудиторія до українців. Тим більше, що вони постраждали від Сталіна більше, ніж деякі інші народи.

Насправді я була не дуже впевнена в тому, що фільм у Польщі приймуть так, як мені б того хотілося. Тим не менш, він викликав величезну емпатію у польських глядачів. В цілому реакція преси та глядацької аудиторії була дуже гарною. Його прийняли з величезною цікавістю, і з цієї точки зору фільм виявився дуже ефективним. Ми провели більше десяти Q&A сесій. І всякий раз обговорення тривали понад дві години.

Люди обговорювали не тільки причини Голодомору, їх цікавив механізм брехні і фейкових новин, вони проводили політичні паралелі. Так, темою фільму став Голодомор, але одночасно він розповідає про те, як стало можливим, що Голодомор в Україні не тільки заперечували, але й зробили все, щоб про нього забули.

Агнешка Голланд: Так, уряд Польщі був у курсі жахливих злочинів сталінського режиму, тому не мав ілюзій щодо Сталіна, але при цьому мовчав / Фото: @FILM UA

— Чи знайшли ви відповідь на запитання, чому люди з покоління в покоління наступають на одні й ті ж граблі?

 — Напевно, наступати на граблі закладено в ДНК людства. Я по натурі песиміст. Я не вірю в те, що люди за своєю природою добрі. Ні, в основній своїй масі вони — погані. Боротьба між хорошими і поганими людьми триває крізь століття. І темна сторона людства найчастіше перемагає. Тому мене і привертають ті, хто вибирає світлий бік і веде боротьбу за праві речі, несе світові справедливість і правду. Такі люди зустрічаються дуже рідко.

 Якби у вас виявилися ключі від машини часу? Куди б ви хотіли вирушити і чому?

 — Думаю, що нікому з нині живих не хотілося б знати, яке майбутнє їх чекає. Те майбутнє, яке ми бачимо на полотнах художників, з картинки в кіно виглядає темним і похмурим. Мені туди зовсім не хочеться.

А минуле? У минулому були деякі тихі періоди, які можуть бути цікаві і навіть приємні. Але я не впевнена в тому, що це не ілюзія. Думаю, що ми повинні жити в своєму часі: жити із задоволенням з усіма нашими печалями, і намагатися зробити щось посильне, щоб світ став хоч трішки краще.

 В одному з інтерв’ю ви сказали, що серіали замінили серйозне кіно? Чи вистачило вам екранного часу, щоб розкрити історію Джонса?

 — Мені вистачило часу на все, що хотіла сказати. Звичайно, було б непогано отримати ще хвилин 20 або півгодини… Але думаю, що для нашої історії повнометражний фільм — найкращий формат. Справа в тому, що Гарет Джонс прожив всього 30 років. Він герой однієї великої битви. Крім того, мені подобається кіноформат, він дисциплінує.

До речі, дійсно було б цікаво зробити серіал, присвячений історії України, наприклад, починаючи з 1917 року і до другого майдану. Сага вийшла була б вражаючою.

 На прес-конференції ви сказали, що зйомки фільму змінили вас, ви тепер відчуваєте злість. Це конструктивне чи деструктивне почуття? І яким ви бачите свій наступний крок?

 — Як ви бачите з моїх відповідей, я налаштована дуже песимістично. Я не вірю в загальне щастя, яке настане в майбутньому, і не вірю в стійкість людства. Я, звичайно, не впадаю в депресію. Я намагаюся щось зробити, навіть якщо ці дії мені здаються безнадійними і схожими на Сізіфову працю. За вдачею я борець.

 Назвіть, будь ласка, топ-5 фільмів 2019 року, які ви радите подивитися.

 — Корейський фільм Паразити. Він отримав головний приз Каннського кінофестивалю. Думаю, що це дуже потужний фільм. Він розповідає не очевидну, але глибоку правду про суспільство.

Таким же правдивим фільмом про суспільство є Джокер. У досить популярній формі він розповідає про сучасний фашизм і його причини. У цього фільму величезний комерційний успіх і потенціал.

Новий фільм Тіло Христове молодого польського режисера Яна Комаса я вважаю також дуже хорошим. Він піднімає дуже серйозні проблеми, зачіпаючи підвалини суспільства і підвалини католицької церкви. І він дуже красиво знятий.

На відміну від названих вище фільмів картина Портрет дівчини у вогні Селін Сіами показує наше життя не таким вже похмурим. Можливо, він трохи зухвалий, але в той же самий час він дуже гарний.

Це, звичайно, не зовсім скромно з мого боку, але я дуже хочу, щоб український глядач прийшов у кіно на Ціну правди. Він піднімає глибокі питання, актуальні і в наші дні — етики журналістів, політичної доцільності та технології створення фейкових новин.

 

 

 

 

Розмовляла Юлія Найденко

 

 

 

 

Джерело: НВ

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Голодомори України

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s