Я не остання жертва. Валерія Гонтарева — про погрози Коломойського, «фашистську пропаганду» і новий Кабмін

30 жовтня 2019 р.

Точність прогнозу економічного зростання України, погрози з боку Коломойського, справа про підпал будинку та багато іншого — журналіст НВ Юрій Мацарський вирушив до Лондона, щоб особисто розпитати про це екс-голову НБУ Валерію Гонтареву.

Юрій Мацарський: — Не так давно уряд, прем’єр-міністр відзвітував про значне підвищення рейтингу України в списку Doing Business.

Здається, що економіка просто процвітає. Є відчуття, що уряд готує нам якісь сюрпризи, доповідатиме про те, що відбуваються якісь чергові звершення.

Це тільки здається, чи українська економіка насправді останнім часом — за останні місяці, за останні кілька років — демонструє якесь стабільне, помітне, постійне зростання?

Валерія Гонтарєва: — Звичайно. Це абсолютно очевидно. У нас економіка перебуває в дуже хорошому стані. І можу вам сказати, що співвідношення державного боргу до ВВП, яке зараз мінімальне; співвідношення наших резервів і покриття цими резервами критичного імпорту максимальне.

Курс у нас стабільний, свою ключову ставку Нацбанк знижує постійно. Він уже показав вчора, що чергове зниження було на 1%. І далі Національний банк говорить вже навіть прогноз, що ставка буде 8% до кінця наступного року. Я вважаю, що у нас прекрасні макропоказники.

Тільки ваше запитання, напевно, полягає в тому, наскільки це пов’язано з так званоюї ЗеКомандою. Не пов’язано. Поки не пов’язано. Пов’язано виключно з тими реформами, які були зроблені для макрофінансової стабільності в країні; з усім, що зробило Міністерство фінансів у бюджетній сфері, і з усім, що зробив Центральний банк у розчищенні банківської системи, в запуску нової монетарної політики, інфляційного таргетування і в тому, що у нас плаваючий валютний курс.

Позитивна тенденція, яку ми бачимо зараз, ще пов’язана з заходом іноземних інвесторів на локальний ринок облігацій — вже чотири мільярди цьогоріч було зроблено. Тут якраз ми можемо подякувати вже новій команді, тому що почалося це ще за старої команди, але нова команда як мінімум не розполохала наших інвесторів. Вони дотепер йдуть, активно інвестують у державний борг нашої країни.

— Тобто основа нинішнього економічного зростання — це заслуга уряду Гройсмана? Гончарук себе ще не проявив?

— Це заслуга, мабуть, не уряду Гройсмана, а всієї команди, яка почала робити реформи 2014 року. Я прийшла в Нацбанк у червні 2014 року, і ми одразу почали проводити наші реформи. Нашою першою реформою було забезпечення макрофінансової стабільності. Зрозуміло, що без Міністерства фінансів, без реструктуризації боргів, яку зробила Наталя Яресько, це було б просто неможливо.

Фото: НБУ via Flickr

Навіть більше, — ми ніколи б не досягли макрофінансової стабільності, якби у нас не було тих закордонних партнерів, які нас підтримували. Найбільшу підтримку нам завжди надавав МВФ, але у нас також була величезна підтримка від Світового банку, від ЄБРР, від ЄС, і навіть прямі фінансові гарантії американського уряду були. Тобто це величезна так звана «umbrella», така «парасолька» в $40 мільярдів, яку повісили над Україною.

Ось це все і створило нам платформу нашої макрофінансової стабільності. І з 2015 року, як ви пам’ятаєте, у нас вже стабілізувався курс; і далі, з 2016 року, у нас починається економічне зростання.

— Ми зараз згадали про команду реформаторів. Тоді, в 2014—2015 роках, були і ви, і Яресько, і Абромавичус — можна багато згадати тих людей, які стояли за часто економічними подвигами.

— Звершеннями.

— Так. Але ж до кінця президентського терміну Петра Порошенка дуже мало хто з тих людей, які прийшли допомагати йому якраз на початку його каденції, залишилися на державних постах. У зв’язку з чим?

Ми б ніколи не досягли макрофінансової стабільності, якби у нас не було закордонних партнерів, які нас підтримували
— Дуже важливо, що саме в 2015 році ухвалили закон про незалежність Національного банку, і за цей закон ми якраз отримали $1,7 мільярда — транш МВФ. Це щоб вам було зрозуміло, що Нацбанк постійно залишався незалежним.

І я дуже горда тим, що мені і команді НБУ вдалося все-таки побудувати саме таку дуже сильну інституцію, яку тепер, як бачите, коли на цю інституцію нападають, захищає вся світова спільнота. Тому що складно захищати, напевно, одну людину, а ось незалежну інституцію захищати можна. І зараз ми бачимо, як це відбувається, як міжнародна спільнота просто сказала всім: «Незалежність НБУ ми не чіпаємо навіть пальцем». І ці меседжі звучали постійно.

Є дві червоні лінії, які переходити не можна — це ПриватБанк і незалежність Національного банку. Тому, коли ми говоримо про макрофінансову стабільність, незалежність Національного банку — це основоположний, наріжний базис, на якому може будуватися вся інша економіка. Ба більше, не погоджуся з вами щодо того… Ну, мені дуже пощастило — я працювала з трьома міністрами фінансів.

Оксану Маркарову призначили міністром фінансів, коли я вже не була головою НБУ, але ми з нею дуже активно працювали, тому що вона була в команді Наталії Яресько; потім вона була першою заступницею в Олександра Данилюка. Тому можу сказати, що нашій країні дуже пощастило з трьома міністрами фінансів, з Нацбанком і з [його] командою. Коли у вас співпрацює сильна команда в Мінфіні і в Центральному банку, тоді у вас економічний успіх.

Фото: Julia Berezovska / Press office NBU

— Ви говорите (і це теж дуже важливо зрозуміти) про те, що світова спільнота захищає НБУ від намірів, від спроби влади почати впливати на нього, від спроби позбавити Нацбанк незалежності.

Але ж люди, які прийшли зараз до влади, повинні ж розуміти, що спроби позбавити Національний банк незалежності загрожують серйозними економічними проблемами? Однак продовжують це робити.

— Ці спроби вже відбили. Давайте сподіватися, що вони більше не повторяться. Спроби були — їх уже відбили. Вся міжнародна спільнота підтримала незалежність НБУ і поставило це як основоположний критерій продовження співпраці.

— Я просто хочу зрозуміти: якщо люди розуміють, що це може призвести до не дуже приємних наслідків, і все одно намагаються це зробити — навіщо? Тому що є якась своя зацікавленість? Можливо, є зайва самовпевненість через те, що вони ще новачки в цій справі?

— Я не можу відповісти на це питання. Сьогодні я побачила чергову спробу створити у Верховній Раді «комісію з розслідування злочинів» НБУ і Фонду гарантування вкладів. А після того як ця спроба не вдалася… Дубінський (який, будемо говорити, «балакуча голова» — хоча всі знають навіть слово, яка голова і кого) намагався створити цю комісію, коли МВФ і Кабінет Міністрів цей законопроект зняли і сказали, щоб він цього ніколи не робив — а сьогодні була нова спроба.

Сьогодні він і якийсь, по-моєму, депутат Деркач організували новий законопроект зі створення комісії, де вони хочуть розслідувати «злочини Гонтаревої, Яресько, Гройсмана» і ще когось. Ви запитуєте мене — навіщо? Запитайте керівну партію під назвою Слуга народу, навіщо вона це робить.

Я вважаю, поки Дубінський буде асоціюватися з цією керівною партією, ганьби їй не уникнути. Вона має або позбутися подібних персонажів… Я про це говорила ще на ефірі у Савіка Шустера: або вони позбудуться його, або будуть асоціюватися з політикою партії; і все, що робить Дубінський руками залежних депутатів, які є в парламенті, ми це будемо бачити як напад на Національний банк і на його незалежність. І весь світ це так бачить.

— Якщо ми про це заговорили, то одним Дубінським справа не обмежується: 95 Квартал записав пісню, в ефірі продемонстрував…

Я намагаюся дібрати якесь правильне слово, але мені здається, що «образливо на вашу адресу» — максимально близьке за змістом слово. Ви якось збираєтеся реагувати на такі образи?

Фото: Julia Berezovska / Press office NBU

— Насправді, я вже відреагувала, бо я одразу дала свої коментарі на цю тему. Можу вам сказати, що це ж не один день відбувається. Якщо ми подивимося канал 1+1 і все, що робив Дубінський — всі погрози, які мені постійно надходять від Коломойського, Дубінського і Портнова, — ну це ж спланована акція.

Тому для мене не дивно, що на каналі олігарха (він володіє цим каналом) з’являється 95 Квартал, де ще зовсім нещодавно був наш президент. Для мене абсолютно очевидно, що це політика партії. Те, про що ми з вами щойно говорили: [спочатку бачимо це] в парламенті, переходимо на телевізійний простір і розуміємо, що це продовження політики партії.

Якщо ви послухаєте, що розповідає Дубінський про мій будинок — він розповідає, що я його сама спалила, до того ж я «сама підірвала машину» мого сина, «кинулася під автомобіль» у Лондоні і, напевно, «зламала» ще двері, коли в мою квартиру прийшли з обшуком наступного дня після обшуку ПриватБанку. Тому все, що відбувається в країні — ну сорі, нічим іншим, як фашистською пропагандою, я назвати не можу. Це уроки, яких не засвоїли, матчастина фашистської пропаганди Геббельса: чим неймовірнішу брехню ти повториш сто разів, тим вона може ставати все більше і більше правдою.

— «Чим жахливіша брехня, тим охочіше в неї вірять».

— Так, однозначно. У вас правильна цитата.

— А що відомо про розслідування підпалів?

— Насправді, нічого не відомо. Ми всі сидимо і чекаємо, коли хоч щось стане відомо. І мені, звісно, дуже цікаво, чи піде поліція [шляхом] реального розслідування, чи буде слідувати політиці партії. Тому ця пісня, про яку ви мене запитали — знаєте, я дуже вдячна всім людям, кого вона дійсно «порвала» і здивувала. Мене ні. Повірте, після того, що вони зі мною зробили; після того, як вони спалили мій дім, це вже, напевно, була кульмінація, коли не знають, чим мене можна дістати. Піснею — точно ні.

— Поліція не повідомляє вам ніяких даних, ніяких подробиць?

— Ні, поліція жодних даних мені не повідомляє. Але я вам скажу, тільки трохи більше місяця пройшло, тому мені досі навіть у Лондоні поліція ще ніяк не повідомить, випадковий був наїзд на мене або спланований. Тому очікувати, що [в Україні] мені за місяць це повідомлять — я навіть не очікувала. Зрозуміло, що я дуже чекаю, коли вони це повідомлять.

— До речі, дивно, що мало хто може запідозрити лондонську поліцію в тому, що вона працюватиме в інтересах…

— Ні, це не тому, що вона в чиїхось інтересах працює. Тут же є якісь свої процедури. Спочатку, коли 26 серпня сталася аварія, для поліції це взагалі був звичайний інцидент на вулиці. Я вам скажу, що, якби, напевно, це сталося ввечері — тут, під моїм будинком, — у мене б не було сумнівів, що це [спланований наїзд]. А оскільки це сталося вдень, о 15:30 у центрі Лондона, де всі камери, CСТV, навіть у мене не було такої стовідсоткової впевненості — це може бути звичайний інцидент на дорозі.

Фото: НБУ via Flickr

Питання [виникло] тільки [тоді], коли цей ланцюжок став тривати. Поліція, зрозуміло, почала дивитися камери, CСТV, вона почала розбиратися зі свідками, які там були, перевіряти досьє водія. Вони цим займаються. Я чекаю, коли вони мені повідомлять, що там було.

— Ми вже побіжно згадали Ігоря Коломойського і тих людей, яких є підстави підозрювати в тому, що вони діють у його інтересах, працюють на нього.

Він обіцяв судитися з вами, обіцяв якісь судові претензії вам висувати. Ви щось знаєте про це, якісь рухи в цю сторону відбувалися?

— Для Ігоря Валерійовича Коломойського, напевно, судитися — це його професійна діяльність. Якщо ви подивітеся, на сьогодні є 600 судів проти Національного банку, Міністерства фінансів і нового ПриватБанку, тому, що вам сказати? Напевно у нього дуже багато адвокатів — один з його адвокатів очолює Офіс президента. Багато. Ви ж розумієте, він користується послугами корумпованих українських судів.
Ви дуже добре можете пам’ятати, коли ще в березні — на початку квітня він одночасно виграв три справи: оскаржив націоналізацію [ПриватБанку], оскаржив персональні гарантії та ще оскаржив всіх пов’язаних осіб. Це його професійна діяльність. Тобто він знає, як з цими судами працювати і як вирішувати свої питання. Звичайно, він напевно це зробить.

— А як ви збираєтеся реагувати на нього? Можливо, ви теж збираєтеся подати якісь позови?

— Ні, я не збираюся подавати жодні позови, тому що це вже буде питання юрисдикції. Згідно з юрисдикцією, позови треба подавати в Україні. Що ж ви можете подавати в Україні, де корумповані суди і продажні прокурори? Щодо чого ми будемо з вами подавати? Тільки псувати нерви. А кількість судів, яке він змусить мене вести — у мене навіть не вистачить коштів цим займатися.

— До речі, нещодавно в Лондоні було ухвалено рішення, Апеляційний суд Уельсу ухвалив рішення про те, що колишні власники ПриватБанку все-таки повинні заплатити гроші. Як ви вважаєте…

— Ні, суд був узагалі не про це. Суд був про юрисдикцію — це те, про що ми з вами говорили.

— Можете пояснити?

— Спочатку ПриватБанк подає позов до Лондонського суду, і на підставі цього позову заморожуються активи Коломойського і Боголюбова. Після цього починається перший розгляд. Він був пов’язаний тільки з тим, чи правильна юрисдикція, чи в цій країні має відбуватися суд. І першу інстанцію виграє Коломойський, дуже радіє, — але його активи не розблоковані, а ПриватБанк подає апеляцію. І цього разу в апеляції вже три судді (то був [у суді першої інстанції] якийсь не дуже [досвідчений], як тепер видно, досить молодий суддя).

Фото: НБУ via Flickr

Зараз в апеляції три судді за всіма пунктами повністю підтримали ПриватБанк, тому юрисдикція буде тут, справу розглядатимуть по суті, вона тільки починається. Єдине що — якщо ви почитаєте ухвалу цього суду, там уже суть дуже добре видно, бо всі судді, які розглядали питання юрисдикції, подивилися на ті злочини, які були, і підтвердили навіть у своїй заявці, які це злочини і як вони далі розглядатимують їх по суті.

Тому це величезна перемога ПриватБанку, Національного банку і Міністерства фінансів. Оскільки представник у суді ПриватБанку, їхній позов — це, звісно, ПриватБанку величезна перемога, але я вважаю, що це перемога всієї нашої країни і це єдина надія на правосуддя, яке буде. Бо, можливо, все-таки новий прокурор, пан Рябошапка, проведе реформу прокуратури, і коли-небудь ми побачимо нову прокуратуру.

Бо, на жаль, п’ять років, які я спостерігала в нашій країні; три роки, які я була головою Центрального банку; ви можете подивитися всі мої публічні виступи — я постійно скаржилася на бездіяльність правоохоронних органів, на корупційні суди. Тому дай бог, щоб крига скресла. Просто не можна зробити реформу за один день. Плоди реформи, яку він може почати сьогодні, ми можемо побачити, напевно, через рік.

— Як ви оцінюєте нинішнє керівництво Національного банку і тих людей, які зараз перебувають у недавно сформованому уряді? Адже він зовсім молодий, але великою мірою, уряд відповідає за економічний блок.

— По-перше, команда [нинішнього] Національного банку — це вся наша команда. Смолій був моїм першим заступником, і я його запропонувала на посаду голови Нацбанку. Тому це наша команда, з якою ми пройшли весь цей шлях реформ. Якщо ви знаєте, у Вашингтоні були річні збори (на жаль, я не змогла поїхати через свої травми, бо зараз я очікую четверту операцію). Я не змогла поїхати, хоча у мене вже були квитки — довелося просто скасовувати, бо у мене ще мала там бути велика панель, де я повинна була брати участь. Я планувала брати участь у всіх офіційних заходах МВФ, але не змогла.

Однак Смолій отримав там нагороду як найкращий центральний банкір року Центральної і Східної Європи. Це величезне досягнення. Ще цьогоріч Національний банк здобув нагороду, яка називається «Найпрозоріший банк у світі». Це нагорода за всі реформи, які ми зробили, реально є чим пишатися. Повертаючись до команди Нацбанку — це саме та команда, яку ми будували, вона дуже хороша.

Говорячи про економічний блок: я дуже рада, що [там є] Тимофій Милованов — це реальний економіст, реальний голова Київської школи економіки, професор Піттсбурзького університету. У Нацбанку ми пройшли шлях, він був заступником голови Наглядової ради Національного банку, тобто дуже багато бачив, що робить Нацбанк. Тому я дуже рада, що Тимофій Милованов зараз там. Йому ще дісталася частина, яка охоплює реформу ринку землі, він тепер в агро, оскільки два міністерства об’єднали. Це дуже сильний міністр. Дай бог йому тільки витримати все, що зараз відбуватиметься.

Фото: Julia Berezovska / Press office NBU

Я пишаюся тим, що працювала з Наталією Яресько, Олександром Данилюком і Оксаною Маркаровою. Це найсильніші, дуже професійні люди, реальні реформатори. Тому тут можна сказати, що економічний блок [Кабміну] відмінний. Я хочу вас попередити, що відбуватиметься.

— І що відбуватиметься? З чим зіткнуться ці люди?

— На жаль, я хотіла сказати, що негативного відбуватиметься щодо цих людей. Бо, коли мене запитують: «Що з вами відбувається? Навіщо вони це роблять?», — я кажу: «Почитайте публічне інтерв’ю Коломойського. Чому я його підозрюю? Тому що все його інтерв’ю — це просто «ода Гонтаревої». це «Гонтарева, Гонтарева, Гонтарева!». «Вона відповість», «Я їй помщуся», «Я її викраду з Лондона». Коли кажуть, що це кіднепінг, він відповідає: «А я їй обіцяв літак». Він знущається. Всі запитують на IDC-конференції у нього про літак, він починає жартувати, що «Я ж їй літак обіцяв, а не машину», знущаючись над моєю аварією. Потім ці пісні-танці на згарищах разом із народним хором імені Верьовки. Тобто ви бачите, яким [шляхом] вони йдуть.
Але, на жаль, це не тільки revenge, помста мені, це показовий виступ і погроза всім реформаторам нашої країни. І всі вони, повірте мені, її «прочитали». Вони всі нажахані від того, що відбувається зі мною. Національний банк моментально [мене] підтримав — у них був прес-реліз, який вони видали після спалення будинку, що «не дамо залякати всіх реформаторів». Тому що реформатори… Я ж уже не займаюся [реформами в Україні], я працюю в Лондонській школі економіки і займаюся, повірте мені, іншими країнами. У мене абсолютно не Україна [на порядку денному]; і те, чим я займаюся, не має до України жодного стосунку. Але те, що вони лякають всіх реформаторів…

Ви можете подивитися, що вони вже почали робити щодо прем’єр-міністра (ви, напевно, вже бачили всякі гидоти, що почалися в пресі); щодо [генпрокурора] Рябошапки, що його вже треба знімати; щодо Милованова, який підтримав мене; і міністра культури, молоді та спорту Бородянського, якого я взагалі ніколи в житті в очі не бачила — і він підтримав, сказав, що такі пісні неприпустимі. Наступного ж дня Коломойський одного обізвав «дебілом», а другого обізвав якимось пройдисвітом. Тобто в країні, де керівна партія може з новим урядом [так поводитися], які зробили… Ну як можна співіснувати, коли вони своїх же паплюжать?

Ви можете подивитися, про Оксану Маркарову [програма журналістських розслідувань] Схеми [зробили випуск]: я завжди поважала цих людей, але коли я подивилася вчорашню передачу, де на вулиці випадково знайшли якийсь файл (я розумію, хто їм цей файл дав) — так ви, хлопці, подивіться, про що ви розповідаєте і кого ви намагаєтеся дискредитувати. Найкращого реформатора нашої країни Оксану Маркарову. Я вважаю, це неприпустимо.

Фото: Julia Berezovska / Press office NBU

— Ви кажете про те, що є чіткий сигнал реформаторам, який вони мають сприйняти як погрозу?

— Звісно.

— Який вони мають розуміти як певний виклик для себе. Ви ж знаєте, спілкуєтеся з цими людьми, самі кажете про те, що ви знайомі з ними (часто — багато років). Як вони реагують на ці погрози на свою адресу?

— Всі були обурені тим, що зі мною сталося, але всі мене підтримували. Вся міжнародна спільнота підтримала, всі навіть негайно видали офіційні публічні стейтменти [заяви, — Ред.] на цю тему. Це все можна почитати. Всі підтримують. Зрозуміло, що всі бояться бути наступними. У мене немає сумніву, що я перша жертва, але не остання.

— Хто ще в цьому списку?

— Всі реформатори. Будь-хто, хто почне робити реформу — ви його там побачите. Будь-хто! Не важливо, з якої він команди — колишньої команди технократів або майбутньої команди реформаторів. Це не пов’язано, питання тільки в тому, чи буде він незалежним, чи буде він проводити реальні реформи, чи почне він їх робити — і тоді його будуть знищувати, як мене знищували п’ять років, як створили мій [негативний] образ у головах нашого народу.

 

— Ви ж знали, що такий образ створюватимуть. Якби йшлося про політика, якого обирають, який іде на вибори — «спалити свій рейтинг», ви готові були до таких кроків?

— Насправді, ви ж розумієте: коли ми говоримо про технократів, ми взагалі не говоримо про рейтинги.

— Так, я розумію.

— Ти можеш провести реформу тільки тому, що тебе не цікавлять оплески оточення; бо ти робиш те, що професійно робити правильно. Книга, яку я зараз пишу, називається Practical Manual — Практичний посібник.

— Прикладна інструкція, так?

— Практичний посібник, як робити всеосяжну реформу банківського сектора. Я його пишу зараз для всього світу як інструкцію, як це робити. І в епіграфі у мене стоять слова Хокінга, ви знаєте такого знаменитого фізика, «Be brave» — будь сміливим, починай діяти, не гаючи час. Тобто тепер, звісно, мені дуже складно для всіх моїх колег написати цей епіграф. Оскільки ви запитуєте, чи знала я, що зі мною таке станеться? Ні. Чи підозрювала моя родина, що спалять наш будинок? Ні.

Я розуміла, що можуть бути політичні переслідування (це, напевно, кожен розумів), але те, що буде фізичний терор — скажіть мені, ну кому це спадало на думку? Ми ж були впевнені, що живемо в європейській країні, що ми з європейськими цінностями прагнемо до Європейського Союзу. Ми ж з вами не думали, що потрапимо назад у 90-ті — до рейдерів, в команду рейдерів. От скажіть, вам таке спадало на думку, коли ми йшли туди робити реформи після нашої Революції Гідності, революції Майдану?

Фото: Julia Berezovska / Press office NBU

— Вас представляють якимось «надрозумом», що стоїть за реформаторами, які все ще залишаються в Україні. Чому ви поїхали?

Ви вже давно не живете в Україні, як самі кажете, не маєте стосунку, не займаєтеся зараз Україною навіть з наукового погляду. Чому досі ті люди, які визначили вас ворогом, продовжують переслідування?

— Я ж вам казала чому. Прочитайте інтерв’ю Коломойського і дайте відповідь на це запитання. Там у нього одна Гонтарева — далі персонажі змінюються. Я вам не можу відповісти чому, я точно знаю, що він обрав мене об’єктом своєї помсти, сакральним жертвопринесенням. Але все це одночасно є погрозою і всім іншим реформаторам.

На жаль, він обрав мене. Чому мене? Напевно, тому що я була безкомпромісним реформатором, і наша реформа реально вдалася. Так, ми реально зробили те, чим пишається зараз весь світ: і нову монетарну політику, і плаваючий курс, і макрофінансову стабільність, і очищення банківської системи, і трансформацію Нацбанку в сильну інституцію, яку тепер захищає весь світ. Це просто наша success story [історія успіху, —- Ред.], яку вони хочуть вбити.

 

 

 

 

 

Джерело: НВ

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s