Мирослава Керик, кандидатка в депутати Сейму Польщі, голова фундації “Наш Вибір”: Українська спільнота потребує свого представника в Сеймі

8 жовтня 2019 р.

У Польщі 13 жовтня відбудуться вибори до Сейму та Сенату РП. Парламентська виборча кампанія в цьому році має одну характерну особливість: уперше до Сейму країни кандидують українці, які прибули до Польщі вже після набуття Україною незалежності, тобто в 1990-х чи на початку 2000-х років.

 

По варшавському округу до Сейму Польщі із 38-го місця від опозиційної ліберальної “Громадянської коаліції” балотується українка, голова фундації “Наш Вибір” Мирослава Керик. В інтерв’ю Укрінформу вона розповіла, чому позиціонує себе у кампанії як українка, з чим стикаються трудові мігранти в Польщі та які першочергові заходи потрібно зробити, аби полегшити життя українським мігрантам у РП.

НАСТАВ ЧАС ДОНОСИТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ПОТРЕБИ ІНОЗЕМНИХ МІГРАНТІВ ДО ПОЛЬСЬКОЇ ВЛАДИ

– Пані Мирославо, чому ви вирішили балотуватися до Сейму? Що вас спонукало до такого рішення?

– Я багато років працюю в громадській організації, займаюся питаннями українських мігрантів, їхньої інтеграції в польському суспільстві, досліджую їхні умови праці. Від громадських організацій ми пишемо рекомендації щодо змін у законодавстві, покращення умов праці українських громадян, якісних змін на польському ринку праці й ставлення до іноземного працівника, і не лише українського. Відтак, я бачу, що нам не вистачає діалогу, ми не можемо достукатися до польської влади, політиків із нашими рекомендаціями. Тому, я подумала, що варто перейти певну межу і спробувати себе в політиці, стати мостом між громадськими організаціями і політикою.

Крім того, я думаю, що українська спільнота потребує свого представника в Сеймі. Попри те, що українська меншина вже мала в Сеймі своїх представників, ми, як нова українська діаспора, тобто громадяни України, які сюди приїхали відносно недавно, не маємо такого представництва. Думаю, що настав час, коли потрібно доносити інформацію про потреби мігрантів до влади: про їхні проблеми з інтеграцією, легалізацією перебування, чергами на кордоні тощо.

– Як ви оцінюєте свої шанси потрапити до Сейму?

– Це складна боротьба. Я перебуваю на 38-му місці у списку “Громадянської коаліції” по окрузі у Варшаві. Це досить віддалене місце, але це не означає, що немає шансів потрапити до парламенту Польщі. Це означає, що моє прізвище не кидається у вічі, оскільки люди, як правило, звертають увагу на перші номери у списках. Але оскільки це відкриті списки і люди голосують за конкретних кандидатів, то за рейтингом можна потрапити у першу десятку і мати шанс потрапити до парламенту. Усе залежатиме від того, скільки людей дізнається про мою кандидатуру, скільки людей підтримає мою програму і проголосує за мене.

– А чому ви балотуєтеся до парламенту саме від цієї політичної сили?

– По-перше, я отримала від них пропозицію. Вони вже неодноразово висували кандидатами представників української спільноти. Ця коаліція вважає, що українці повинні бути в їхніх списках. Я не одна у списках цієї політичної сили. Ще дві особи, які є етнічними українцями, кандидують зараз зі списків “Громадянської коаліції” – Мирон Сич і Ксенія Довгань-Доманська.

– Ваше виборче гасло звучить: “Мирослава Керик – українка до Сейму”. Ви ідентифікуєте себе однозначно з українцями, українською діаспорою. Як польське суспільство, польський виборець, з яким ви спілкуєтеся під час кампанії, сприймає те, що українці балотуються до Сейму?

– Як і слід було очікувати, це ставлення двояке. З одного боку, я отримувала багато “хейту” (прояв ненависті – ред.), висловлювань типу “геть звідси”, “сплутала парламенти” або й ще гірші. Але це слід було очікувати, адже ми знаємо, що існує мова ненависті в Інтернеті, є боти чи навіть реальні люди, які “хейтують” когось за їхнє походження, і не лише українське. А з іншого боку, я теж отримувала багато позитивних відгуків через те, що я сказала, ким є, не приховую, а підкреслюю це.

Відповідно до своєї програми, я хочу діяти на користь польського суспільства в широкому розумінні: адже частиною польського суспільства є також українці, євреї, білоруси, в’єтнамці. Я роблю ставку на те, що є багато людей, які вважають Польщу різноманітною країною, і Варшаву, від якої я кандидую, – багатокультурним містом, про це варто наголошувати і вбачати в цьому позитив, а не загрозу.

– Ви перебуваєте всередині виборчої кампанії в Польщі. Назвіть її особливості?

– Я помічаю, наскільки суворими є правила, яких потрібно дотримуватися кандидатам, зокрема щодо фінансування своїх кампаній. Усе планується і контролюється через виборчий комітет, тобто є дуже велика прозорість. Виборча комісія все контролює, і якщо ти робиш якісь помилки, або хочеш маніпулювати, то за це можуть покарати. Тому я досить позитивно вражена.

– Звідки ви берете кошти на кампанію?

– Я сама збирала кошти на кампанію. Частково штаб нашої коаліції щось фінансує, наприклад роздруківку банерів. Але на решту кампанії потрібно самому здобути кошти.

ПОЛЬЩА ПОВИННА ОПРАЦЮВАТИ МІГРАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ

– Якщо потрапите до парламенту Польщі, то чим би ви хотіли там займатися?

– Є кілька напрямів. Оскільки я займалася питаннями міграції, то хотіла б, щоб Польща все ж таки опрацювала міграційну політику. По-перше, потрібно визначити пріоритети: як можна інтегрувати мігрантів, не думати про них як про загрозу, або про те, що це працівники, які приїдуть і поїдуть. Потрібно сприймати мігрантів як людей, які приїжджають до Польщі й можуть залишитися тут на довше. Варто думати стратегічно: чи Польща, як держава, зацікавлена в тому, щоб їх тут прийняти й інтегрувати. Це важливо і для польського суспільства, адже для частини населення поява великої кількості іноземних мігрантів – це нове явище. Відтак, потрібно працювати з приймаючим суспільством, щоб не було мови ненависті, не було злочинів на національному ґрунті. Власне, мігранти працюють також на користь усієї держави і регіону, де вони живуть. Варто показувати плюси, які виникають з міграції, адже це і податки, які сплачуються й потрапляють до місцевого бюджету. На жаль, зараз у Польщі на це дивляться однобічно: мігранти є, але користі від них немає.

https://static.ukrinform.com/photos/2019_10/1570548787-718.jpg?0.10148834141890184

– Українська міграція до Польщі за останні кілька років, фактично, є галопуючою. Що повинна зробити польська влада, щоб українська міграція не оцінювалася як загроза чи як якесь навантаження для польського суспільства?

– Варто говорити про ринок праці, адже частина українців, які приїжджають до Польщі, повертаються в Україну, а частина все ж залишаються тут. Дуже складними і довготривалими в Польщі є процедури легалізації, якщо людина хоче залишитися в Польщі трохи довше. Управління, які займаються цими питаннями, по року і більше не видають рішень – і це шкодить не лише мігрантам, але й працедавцям та економіці країни. Я вважаю, що на цьому напрямі потрібно діяти і щось змінювати.

Крім того, мігранти, які приїжджають на роботу до Польщі, прив’язані до конкретного працедавця, конкретного місця праці. Якщо вони змінюють місце праці й працедавця, то всі дозволи вони повинні робити від початку. Це є тягарем для всієї системи, адже збільшується кількість звернень до Управлінь з питань іноземців. Це також прив’язує працівника до працедавця й означає, що той може зловживати своєю владою, тобто відносини працедавець-працівник не є рівноправними. Відтак, люди, які хочуть швидше легалізуватися, погоджуються на гірші умови праці, нижчу зарплату.

Водночас, працедавець теж страждає, оскільки мусить чекати навіть рік на рішення для легалізації в Польщі свого працівника. Це шкодить польській економіці, адже людей зіштовхують у сіру зону – не платяться податки, люди не застраховані, не йдуть страхові відрахування. Тому, потрібно спрощувати цю процедуру і розблоковувати роботу регіональних установ, які легалізують іноземців.

– З іншого боку, що повинна зробити Україна, аби захистити права українських мігрантів у Польщі?

– Українська держава повинна зацікавитися правами й обов’язками українських мігрантів за кордоном. Не може бути такого, що тих, хто їде на заробітки, вважають якимись зрадниками, чи вживають якісь інші епітети. В Україні багато говорять про міграцію, а потрібними також є дії. Дуже важливою є інформаційна політика, потрібно подумати про якісь консультаційні пункти перед виїздом з України, наприклад у відділах праці. Там українців мали б попереджувати про різні небезпеки. Треба популяризувати ідею легального працевлаштування українця за кордоном, аби у випадку якихось надзвичайних ситуацій можна було скористатися медичною допомогою тощо. Крім того, стаж офіційної роботи за кордоном також має враховуватися українцям до загального стажу. Українська держава повинна бути в цьому зацікавлена, адже люди житимуть в Україні, а пенсійні відрахування отримуватимуть із Польщі.

 

 

 

 

 

Розмовляв Юрій Банахевич. Варшава

Фото автора

 

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s